Закон про приватизацію: уряд боїться «збити руку»?

Є відомий анекдот про бармена, якому легше було кожного разу заплатити податківцю, ніж «збити руку», коли наливав напої.

Це мені нагадує теперішню поведінку уряду, який у своєму прагненні «присадити» місцеве самоврядування боїться «збити руку», що в підсумку проявляється в найнесподіваніших формах.

Наприклад, цього пленарного тижня розглядався законопроект «Про приватизацію державного майна», який прем’єр-міністр особисто презентував у ВР як надважливий та суперпрогресивний.

Здавалося би, чим цей закон може бути шкідливий місцевому самоврядуванню? Прозорі процедури, акценти на конкурентних способах відчуження – все це потрібно.

Але коли почав читати законопроект, то від кількох його положень «прозрів». Якби Верховна Рада ухвалила закон у пропонованій редакції, то органи місцевого самоврядування були би позбавлені права самостійно відчужувати власне майно.

Чому так?

Чинний на сьогодні закон про приватизацію державного майна містить норму:

Приватизація майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, іншими законами з питань приватизації, та здійснюється органами місцевого самоврядування.

У проекті закону, який у четвер виносився на ВР, мабуть, чисто випадково щезла остання частина норми і отримала таку редакцію:

Приватизація майна, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього закону.

Таким чином була вилучена норма про те, що приватизація комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування. При цьому інші норми щодо комунального майна у тексті законопроекту були відсутні. Лише одна стаття, яка – увага! - говорила про делегування органами місцевого самоврядування функцій з відчуження майна державним органам з приватизації (Фонду держмайна). Без згадування про можливість безпосереднього відчуження комунального майна самою місцевою владою.

Відповідно за таких формулювань органи місцевого самоврядування змушені були би делегувати функції з приватизації комунального майна державним органам, причому з оплатою субвенції за здійснення відповідної функції. Чомусь згадується апробована у Львові схема шантажу громади сміттєвою блокадою з подальшим виставленням умови делегувати функції вивозу сміття та оплати за це сотень мільйонів гривень.

Тому, повертаючись до приватизаційного закону, не вірю у випадковість чи помилку. Вважаю, це черговою свідомою спробою уряду залізти в кишеню місцевому самоврядуванню. Щоб «не збивати руку»…

P. S. У підсумку законопроект був проголосований у першому читанні. Але з врахуванням пропозиції фракції «Самопоміч» – було виправлено формулювання та чітко визначено суб’єкта приватизації комунального майна – органи місцевого самоврядування.