Запахла осень вялым табаком...

Андрій Окара, 14 листопада 2009135314

Мне, слава Богу, не нужны переводы украинской поэзии на русский язык, как и русской – на украинский.

Поэтому если где-то в книге или журнале вижу – мол, "перевод с украинского", или "переклад з російської", пролистываю дальше. Это не значит, что я против таких переводов. Более того, я помню изречение Василия Андреевича Жуковского, что переводчик прозы – это раб автора, а переводчик поэзии – его соперник.

Еще в начале 1990-х у меня был двухтомник одного мною любимого украинского поэта, репрессированного в 1930-х.

Но стихов он написал немного – в этих томах всё больше переводы и литературоведческие статьи. И вот однажды листаю толстый темнозеленый том первый и натыкаюсь на удивительный текст:

 

Запахла осень вялым табаком,

И яблоками, и сквозным туманом,

И вот уж астры над песком румяным

Зареют за распахнутым окном.

 

Кузнечик в травах, как зеленый гном,

Пилит на скрипке. И зачем весна нам,

Когда мы вдумчивы и тихи станем,

И мудрость нас покроет серебром?

 

Бери суму и дом родной покинь,

И пей глубокую немеющую синь

На склонах, где медово спеют дыни.

 

К простой земле склони с любовью взор,

И, золотой листвы топча ковер,

Забудь о башнях сумрачной гордыни.

 

 

Сонет поразил меня настолько, что я нашел оригинал:

 

Запахла осінь в'ялим тютюном,

Та яблуками, та тонким туманом, -

І свіжі айстри над піском рум'яним

Зоріють за одчиненим вікном.

 

У травах коник, як зелений гном,

На скрипку грає. І пощо весна нам,

Коли ми тихі та дозрілі станем

І вкриє мудрість голову сріблом?

 

Бери сакви, і рідний дім покинь,

І пий холодну, мовчазну глибінь

На взліссях, де медово спіють дині!

 

 

Учися чистоти і простоти

І, стоптуючи килим золотий,

Забудь по вежі темної гордині.

 

1925.

 

 

Я не учил украинской литературы, поэтому оба текста стали для меня открытием.

И это, пожалуй, тот редкий случай, когда и автор, и переводчик равновелики. И, как оказалось, принадлежали к одной поэтической "банде" (увы, почти всех их расстреляли, но автору сонета удалось как-то выжить).

И, возможно, перевод даже в чем-то интереснее оригинала. По крайней мере, для языка русской поэзии "медово спеют дыни" и "зареют за распахнутым окном" – это очень даже нетривиально. А вот "І пий холодну, мовчазну глибінь", как по мне, более емкий образ, чем "И пей глубокую немеющую синь".

Возможно, этот сонет более созвучен октябрьской погоде, а не уже предзимнему ноябрьскому продрогшему вечеру. Но мне нравится и сейчас...

 

P.S. Кстати, так кто это написал и перевел? (если без подсказок из Интернета:)

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 14

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Сергей 15 лютого 2012, 10:21

    Автору браво. Действительно и перевод и оригинал великолепны..

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Петька- Владимиру. . 18 листопада 2009, 13:15

    Надо писать от себя ,а нет от имени каких то "мы","нас".Мое определение"т.н.русскоязычники" относится к тем,что через десятилетия проживая в Украине не знают украинского языка и не считают за нужное чтобы и дети изучали его в школе.При этом требуют второго государственного. Надо заметить, большенство этых "тн русскоязычников"становят этнические украинцы,которых предков подлыми методами зрусифицированно в недавном прошлом.Моя знакомая в 1941 окончила в Харькове украинскую среднюю щколу,после чего успешно сдала вступательный эгзамен в тамошнем мединстытуте,с все предметов,кроме химии,на украинском.Этот язык тогда господствовал в городе.Но не судилось ей стать врачем.В 42 немцы вывезли ее в В.Прссию,где и осталась к конце жизни(V.2009).Когда в 57 приехала в Харьков-застала город совсем русскоязычный!Люди боялись даже на улице заговорить при чужих по украински,чтоби не названо их националистами.Украинских школ вже совсем не было,исчезали в малых городках и поселках.Пропагандивное создавание проблемы русского языка в Украине повязуется ,в главном,с имперской заботой сбережения успехов в ее русификации.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Владимир 16 листопада 2009, 21:01

    Петька, більшість , як ви кажете,"т.н. русскоязычников" українську мову знають.Не кажу що дуже добре, але все ж краще за Ющенка та Тимошенко.Та воно і соромно було б, маючи таких земляків - Сосюру, Гринченка. Але, ми знаємо і російську, і для більшости з нас , саме вона і є рідною. І нічого дивного - бо наші земляки - Володимир Даль( Казак Луганский),Гаршин, Матусовський. І любові до "духовних скарбів" двох братерських народів нас вчити не треба. У мене мати була українка (з діда-прадіда), а батько - росіянин ( також з діда-прадіда) - то як я можу зверхньо відноситись чи то до українців, чи то росіян? Я завжди тут писав російською, і мене розуміли.Зараз написав українською, бо мені прикро що нас вважають недоумками, не здатними засвоїти ще одну мову. А авторові щира подяка, бо прочитав,і згадав, що Сосюра - мій земляк."Третя рота" - яка щира сповідь !

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук