Завтра росіяни захочуть пива і введуть війська до Чехії, - мер Кутаїсі

– У Грузії є Колхідський заповідник. (Всі знають міф про аргонавтів, які прибули в Колхіду за золотим руном.) Так вікові дерева Колхідського заповідника росіяни просто вирубували і вивозили.

16 вересня Львів відвідали представники міської влади грузинського міста Кутаїсі, яке є адміністративним центром Імеретського краю в Західній Грузії. Вони приїхали, щоб особисто подякувати Львову та львів'янам за моральну підтримку Грузії і міста-побратима Кутаїсі у серпневі дні грузино-російської війни.

Про те, що відбувалося в серпні у Грузії читайте в інтерв'ю ZAXID.NET з мером Кутаїсі Нугзагаром Шамугією та депутатом міської ради Кутаїсі Кахабером Нуралідзе.

- Пане мер, якою є мета вашого візиту до Львова?

Нугзагар Шамугія: Ще у 2002 році був підписаний договір про побратимство між Кутаїсі і Львовом. Проте, мушу зазначити, з того часу реальних кроків у справі побратимства зроблено не було. Ми вирішили відновити наші відносини і наповнити їх реальним змістом, оскільки вважаємо, що хороші взаємини наших міст - це запорука хороших взаємин наших держав.

Приводом для нашого візиту стало бажання подякувати мешканцям і керівництву Львова, які близько до серця прийняли ту трагедію, яка нещодавно розігралася у нас в Грузії, і підтримували нас. Ми добре поінформовані про всі заходи підтримки, які проводилися у Львові. Дякую Вам!

- Відомо, що ви зустрічалися з керівництвом Львова та області. Про що йшла мова?

Нугзагар Шамугія: Так. Ми обговорювали можливі сфери співпраці, шукали точки дотику. Треба сказати, що як архітектурна спадщина Львова охороняється ЮНЕСКО, так і два пам'ятника архітектури Кутаїсі віднесені до охоронної спадщини ЮНЕСКО. Обидва наші міста мають величезний культурний спадок і традицію. Відтак, потрібна культурна співпраця.

Також ми дійшли спільної думки, що потрібно розвивати економічну співпрацю. Я перебуваю на посаді міського голови міста Кутаїсі лише сім місяців, до цього був генеральним директором Кутаїського автомобільного заводу. Я добре знайомий з Львівським автобусним заводом, і не виключаю, що в найближчому майбутньому відбудуться переговори між керівниками двох підприємств про співпрацю.

Інше важко сконкретизувати. Однак керівництво області запросило нас відвідати львівський економічний Форум, щоб більше дізнатися про економіку регіону. Крім цього, ми запросили керівництво міста, області та охочих підприємців у другій половині листопада відвідати Кутаїсі. До того часу ми підготуємо конкретні пропозиції про співпрацю в економічній, культурній сфері, у сфері охорони здоров'я, між навчальними закладами, і тоді зможемо конкретизувати свої наміри.

- Якої шкоди зазнало Кутаїсі під час серпневих подій?

Нугзагар Шамугія: В Кутаїсі їм вдалося розбомбити міжнародний аеропорт. Зараз він повністю виведений із експлуатації, однак ми сподіваємося, що за шість місяців зможемо відновити його роботу.

Серпневі події в Грузії завдали важкого морального і матеріального удару нашій країні. Грузія понесла великі матеріальні збитки. Значною мірою знищена транспортна інфраструктура, яка зв'язувала міста і регіони між собою. Повністю знищені всі військові бази, морські судна, які на момент російської атаки стояли в портовому місті Поті і не приймали участі в бойових діях.

Проте найгірше те, що багато людей під час анексії нашої території, під час бомбардування втратили свої домівки, були змушені тікати з місць своїх поселень. Вони перетворилися на біженців.

Після першої війни з Абхазією в Кутаїсі було п'ятнадцять тисяч біженців, а тепер до них додалося ще сім, і зараз це двадцять дві тисячі людей.

- І як даєте собі ради з їх розселенням?

Нугзагар Шамугія: Коли стало зрозуміло, що кількість біженців буде збільшуватися з кожним днем, наше місто прийняло рішення вивільнити деякі спортивні центри й інші споруди, щоб можна було їх розселити. Харчування і задоволення побутових потреб на початковому етапі ми забезпечували самостійно, з нашого бюджету, зараз ситуація покращується, в місто прийшли міжнародні гуманітарні організації, які допомагають піклуватися про біженців.

- А еміграція не посилилася?

Нугзагар Шамугія: 15-20% мешканців нашого міста працюють за кордоном. Однак війна дала такий ефект, що більшість з них повернулися в Кутаїсі, щоб подивитися на свої домівки та допомогти рідним і близьким.

- Чи можете сказати, які настрої після серпневих подій домінують посеред абхазів й осетинів?

Кахабер Нуралідзе: Я зроблю невеличкий екскурс, щоб стало зрозуміло, що це не війна з Абхазією, це не війна з Південною Осетією, це війна з Росією, в прямому розумінні цього слова. Це боротьба незалежної Грузії за свою територіальну цілісність.

Населення Абхазії становило 550 тисяч людей до 1992 року. Потім було депортовано 300 тисяч людей. На сьогодні там проживає 150 тисяч людей, з них 80 тисяч - етнічні абхазці. За цей період туди наїхало багато козаків, бандформувань із Чечні. Ви знаєте, що Шаміль Басаєв, відомий терорист, був свого часу міністром оборони Абхазії? Тоді чомусь російські мас-медіа називали його інтернаціональним героєм. Це в той момент, коли він грав футбол головами людей. Це факт. Тільки коли він повернув зброю проти Росії, то став в їхніх очах бандитом. І це звичайний спосіб інтерпретації для російських мас-медіа. Російська правда, так би мовити.

Автономії Абхазії і Південної Осетії були штучно створені в часи правління Сталіна. Це міни сповільненої дії. Добре знаючи свободолюбивість свого ж народу, Йосип Віссаріонович залишив нам такі сюрпризи. Ці регіони були виокремленні Кремлем штучно для того, щоб утримати Грузії при собі, поставити її в кабальне становище.

Абхазія є такою ж частиною Грузії, як і Кахетія, як Мінгрелія, Аджарія. В Грузії є близько 60 діалектів, відповідно в Абхазії є своя мова, але своя мова є і в мінгрелів, аджарців. Все це група грузинських мов. Проте оскільки Абхазія має сухопутній кордон з Росією, за сімдесят років абхазців вдалося русифікувати. Тому зараз подається, що русифіковане населення Абхазії виявляє бажання бути незалежним від Грузії і приєднатися до Російської Федерації. І виходить так, що 80 тисяч етнічних русифікованих абхазців - це люди, а 300 тисяч грузинів, яких витіснили з їхніх домівок, - це не люди.

Я вважаю, що якщо зараз проводити вибори, щоб дізнатися волю народу, куди повинна йти Абхазія, то обов'язково в цих виборах має взяти участь цих 300 тисяч людей. Тому, до речі, представники Євросоюзу і НАТО вимагають спершу повернути в Абхазію біженців, а вже потім проводити вибори.

Що ж до Південної Осетії, то це поняття не наукове. Між Осетією і Грузією є географічна межа - Кавказький хребет. Північніше хребта завжди жили алани, а південніше - завжди була Грузія. Якщо хтось не вірить грузинській історії, хай погортає історичні книги інших народів, з якими Грузія завжди мала зв'язки - Персії, Туреччини, країн Європи.

Дійсно, осетини - етнічно не грузини, але зараз більше осетинів живе в грузинських містах Боржомі, Батумі, Тбілісі, ніж у так званій Південній Осетії. На цій території половина населених пунктів осетинські, а половина - грузинські.

Ще один аргумент. Якщо б населення так званої Південної Осетії було окремою нацією, то було б слово в історії про це - збереглися б храми, священні тексти тощо. Тим часом, історичні храми на території так званої Південної Осетії, як і в Абхазії, чомусь усі грузинські, священні книги всі на грузинській мові. Окрему писемність для абхазів запроваджено в 1955 році, це теж був планомірний крок для сепаратизації.

- На ваш погляд, що стало початком грузино-російського конфлікту, з чого все почалося? Чимало експертів вважає, що грузинський президент своїми діями спровокував конфлікт?

Кахабер Нуралідзе: 4 серпня південно-осетинські сепаратисти, не населення Південної Осетії, а бандитські формування, якими керують російські генерали і служби КГБ, почали бомбити місто Горі і грузинські населені пункті на території Південної Осетії, а це приблизно половина її території. Сепаратисти неухильно просувалися вперед, а російські миротворці заявили, що вони не можуть контролювати сепаратистів. Президент Саакашвілі 5 серпня зробив заяву про те, щоб грузинські збройні сили не відповідали на цю провокацію. Було зрозуміло, що це провокація. В Кремль йшла нота за нотою - якщо не вистачає миротворчих сил, щоб втримати сепаратистів, і щоб вони не обстрілювати мирне населення, треба збільшувати миротворчий контингент і припинити безлад.

У відповідь на це миротворці повторно заявили, що не можуть контролювати осетинських сепаратистів. І була заява - відновлюйте порядок своїми силами.

Порядок був відновлений за годину. За одну годину грузинська армія зайняла місто Цхінвалі, усі довколишні села, і подавила вогневі точки супротивника. Настав мир, і тригодинний меморандум, щоб населення змогло покинути Цхінвалі на випадок продовження воєнних операцій.

І не очікувано через декілька годин Росія ввела на територію Грузії такі військові сили, які перевищують за чисельністю навіть Перший український фронт часів Другої світової війни. Було введено більше 100 тисяч солдат, понад 3 тисячі одиниць бронетехніки, задіяли близько 50 літаків. Конкретно, це - 58 армія, 42 армія в Абхазії, 4 повітряна армія.

Я військовий лікар, і прекрасно знаю, що такі сили неможливо розгорнути ні за день, ні за тиждень, до цього потрібно готуватися місяцями, що й було зроблено. Це був добре продуманий план, який мав на меті етнічні чистки на території Південної Осетії.

Що ж таки сталося? Вони забомбили Цхінвалі. Там загинуло багато осетинів. Дані не лише наші, але й спостерігачі Червоного Хреста кажуть, що всі поранені, всі вбиті саме осколками від снарядів. Не зафіксовано ні одного випадку поранення кулями вогнепальної зброї. Це все робота 4 повітряної армії.

- Чому російські війська просувалися до Тбілісі?

Кахабер Нуралідзе: Планувалося взяти Тбілісі і змістити владу в Грузії. Спроби взяти столицю Тбілісі не реалізувалися тому, що п'ять президентів і кілька міністрів закордонних справ, зокрема Франції, собою закрили місто. Місто не взяли лише тому, що там була вся ця дипломатична еліта, передусім, президент Ющенко, президент Польщі, президент Естонії.

- Як розвивалися події в Грузії після досягнутих домовленостей про припинення вогню?

Кахабер Нуралідзе: Після того, як втрутився Євросоюз, Саркозі, американський сенатор Джон Мак-Кейн, вся європейська й американська політична еліта підписали угоду про припинення вогню. Ми угоду виконали, грузинські війська відійшли на вихідні позиції.

Російські війська не зупинилися в зоні конфлікту. Вони зайшли з Абхазії, 42 армія, спалили кілька сіл і таборів патріотів, зайняли місто Поті, що за 500 кілометрів від зони конфлікту, і почали грабувати.

Вони виносили усе. Вони не тільки пограбували воєнні бази, вони вкрали катери, і військові, і громадянські, і вивезли їх в Абхазію. Вони грабували населення. Виносили не тільки ложки, вилки, а навіть унітази і матраци. Це все зазнято і задокументовано, я не керуюся лише емоціями.

У Південній Осетії бульдозери і воєнна техніка підійшли до тої території, де жило грузинське населення, і яке звідти було евакуйоване, і не залишили там каменя на камені. Спалені будинки там розібрали до цегли, а дерева всі зрізали. Це зроблено для того, щоб біженцям просто не було куди повертатися.

А найбільш варварське, як на мене, те, що знищено багатющу грузинську природу. Боржомський заповідник був цілеспрямовано спалений. 900 гектарів унікального лісу, де народжується знаменита на весь світ вода «Боржомі», спалили. Російські ВПС перешкоджали проникненню в зону пожежі українських, турецьких і азербайджанських літаків, які летіли її гасити.

Крім цього, в західній Грузії є ще Колхідський заповідник. Місто Кутаїсі було столицею древньої Колхіди. Всі знають міф про аргонавтів, які прибули в Колхіду за золотим руном. От про ці місця йде мова. Вікові дерева Колхідського заповідника просто вирубували і вивозили.

І це все відбувається у ХХІ столітті! Виявляється, можна в наш час встати не з тої ноги, і наказати захопити якусь країну. Завтра вони можуть наказати захопити Чехію, бо їм пива захочеться. Ось такі варварські замашки.

І дуже погано те, що російські мас-медіа зомбують власне населення, створюють ілюзорний світ, змушують жити в ньому. Так вони ведуть свою країну до загибелі. Нам шкода, що великому російському народу не дають ніякого права вибору, ніякої свободи. Це не патетика, це так є. І якщо така політика буде продовжуватися з боку російської влади, то Росія може опинитися в міжнародній ізоляції.

- Наскільки важливою і чи достатньою є роль міжнародних організацій у врегулюванні ситуації в Грузії?

Нугзагар Шамугія: Якщо б не сильна надія та те, що міжнародна спільнота підтримає нас, ці злощасні події могли б так не закінчитися. Населення Грузії було в такому стані, що, якби не міжнародне втручання, готувалося перейти до партизанської боротьби. Це була б зовсім інша війна, і вона перемістилася б з Грузії в інші країни, зокрема і в Росію.

- Чи підтримують грузини і політичні сили країни дії президента Міхаіла Саакашвілі?

Нугзагар Шамугія: Певні правлячі кола Російської Федерації розраховували на те, що якщо розгорнути таким чином події в Грузії, як це було зроблено, то народ і частина політичних партій виступлять проти президента Саакашвілі. Але все сталося навпаки.

Народ і політики об'єдналися і згуртувалися довкола нашого президента. Практично всі політичні партії Грузії підписали спеціальну хартію, в якій сказано, що вони виправдовують методи і засоби, використані в так званій Південній Осетії, і що на цьому етапі вони цілком і повністю підтримують курс президента. До свого великого розчарування, Росія отримала те, що ще більше згуртувала грузинський народ і всі політичні сили проти єдиного ворога.

- Якої підтримки ви очікуєте від України?

Нугзагар Шамугія: Україна може зараз допомагати тільки морально. Але набагато важливіше, щоб Україна зараз допомогла сама собі. Щоб ви швидко врегулювали ті політичні проблеми, які у вас виникли, щоб російська влада не отримувала більше можливостей для проведення маніпуляцій в Україні, а мала їх менше.

Ми хочемо, щоб Україна ставала на свої ноги, тоді і Грузія буде ставати на ноги. У нас один шлях, і ми маємо по ньому йти.