Жодного разу не було, щоб ми з книжкою не ризикували, – Клочко

- Культура продажу книжок в Україні злочинно низька: коли мої автори втрапляють у книгарні Відня, Лісабону, Чикаго чи Токіо, вони повертаються сюди ну дуже пригнічені.

Хоча видавництву «Грані-Т» у лютому виповнилося щойно три роки, воно вже має зо двадцять серій дитячої літератури та три - розкішної культурологічної, орієнтовно три десятки розмаїтих відзнак і нагород, серед яких два Гран-прі - V Міжнародного конкурсу країн-учасниць СНД «Мистецтво книги» за книжку Миколи Гоголя «Петербургские повести» (червень, 2008) та у номінації «Найкраще видавництво - 2008» Х Ювілейного Міжнародного фестивалю «Світ книги» (квітень, 2008).

Як розвивається видавництво, з якими проблемами стикається під час книгорозповсюдження, чому вважає недоцільним брати участь у Форумі видавців у Львові та як працює в умовах фінансової кризи - про це у розмові ZAXID.NET з шеф-редактором видавництва Діаною Клочко.

 - Видавництво «Грані-Т» ще доволі молоде, а вже має близько трьох десятків цікавих серій і для дітей, і для дорослих: хто є їхнім засновником, автором ідей?

- Ми б не встигли зробити так багато, якби лише самі «породжували ідеї». Звичайно, є видавничі проекти, серед яких - і серії, і унікальні видання. Та чимало ідей нам приносять автори, бо вважають, що саме «Грані-Т» можуть їх реалізувати. Багато ідей - то насправді мрії, фантазії, бажання, і ми можемо їх втілити, перетворити на реальний продукт тоді, коли автор є спільником, другом видавництва. А не ідейним донором.

- Як відбувається співпраця з авторами, які критерії відбору текстів? Чи є автори, про яких можна відразу сказати, що вони комерційно успішні, чи кожна нова книжка якоюсь мірою потрапляє у «групу ризику»?

- Жодного разу не було, щоб ми з книжкою не ризикували. Річ у тім, що в Україні неможливо «прорахувати» попит. Навіть якщо книжка виходить у вдалій бізнесово серії - вона може продаватись гірше чи краще, аніж попередні. І цей показник не є постійним. Книжка «Гербарій» з віршами о.Яна Твардовського майже півроку цікавила обмежене коло поціновувачів несподіваного, нестандартного. І потрібна була мужність, щоб продовжити цей проект і видати «Ще одну молитву». Як бачите, кожен проект проходить «перевірку на дорогах».

- Як відбувається «розкручування» нових книг - це є серія презентацій, вечорів чи ще якийсь оригінальний спосіб промоції?

- Ми сьогодні так багато презентуємо і такими різноманітними способами, що дуже рідко говоримо про «розкручування» нових проектів. Єдиний секрет, що його можу вам подарувати, - про новий проект у різних середовищах ми починаємо говорити за кілька місяців до видання книжки. Ефект очікування, чуток і пліток у нашому суспільстві працює. От ми й користаємось.

- Яка серія видавництва є найбільш популярною, які книжки найшвидше розкуповують у книгарнях?

- Коли у прайс-листі маєш десяток серій, які поповнюються і видозмінюються, неможливо виділити якусь одну. Тим більше, коли попит несталий, коли, до прикладу, два міста - Львів та Київ - дають різну динаміку продажу. А що вже казати про порівняння ярмарків, про спонсорську і державну закупівлю?

- Чи стикається видавництво з проблемами під час розповсюдження книжок?

- Як і всі інші видавництва України, ми нарікаємо на мізерну кількість книгарень, на те, що багато книгарень не розуміються на принципах марчандайзінгу, що їм байдуже, які книжки стоять на полицях, які стосунки вибудовуються з видавцем, автором, покупцем. Культура продажу книжок в Україні злочинно низька: коли мої автори втрапляють у книгарні Відня, Лісабону, Чикаго чи Токіо, вони повертаються сюди ну дуже пригнічені. Бо хочуть, аби їхні книжки теж так подавали, а не запихали у темний куток десь під стелею. Не скажу, що гарних і сучасних книгарень в Україні немає - є, і у нас з ними повноцінні, довготривалі партнерські стосунки. Але їх так небагато, це такі винятки! Безнадії немає, присутня тривога, що ці нові стандарти книгопродажу в Україні так повільно стають нормою бізнесу.

- Чому «Грані-Т» проігнорували цьогорічний «Форум видавців - дітям»?

- Я би не казала про ігнорування, хоча мене кілька разів різні люди стривожено запитували про нашу відсутність саме у такому формулюванні. Почнемо з економічних чинників і порівняймо такі цифри. За участь у книжковому ярмаркові у Києві, у центрі «Експоплаза», нам запропонували за стенд розміром 6 кв м заплатити 600 грн, на «дитячому Форумі» цієї весни за місце такого ж обсягу - близько 4 тис. грн. А ще потрібно з Києва доїхати, довезти книжки, оплатити роботу і проживання наших працівників. Що вже казати, що умови роботи у Палаці мистецтв під час Форуму, м'яко кажучи, складнуваті...

Далі йде доцільність фахова. З усіма учасниками видавничого процесу я можу контактувати і не за посередництвом Форуму, останнім часом там (що на дитячому, що на дорослому) не відбувається заходів, спільних і цікавих для топ-менеджерів (та й взагалі менеджерів) видавництв. Літературний фестиваль - це чудово, продажі - дуже добре (хоча книжки нашого видавництва геть непогано продають у книгарнях увесь рік). Але Форум видавців має, щоб відповідати бодай назві, дбати і про інтелектуальні потреби видавців також. Аби продовжувати бути місцем зустрічей, контактів, щоб працювати на загальний рух, на відчуття процесу. Розумію, це дуже непросто зробити в нових економічних умовах, та у мене враження, що так звана криза може бути доброю нагодою, аби порадитись стосовно нового формату Форуму і з видавцями також... Аж раптом вони не лише проситимуть зменшити ціни, а й підкажуть, як, наприклад, об'єднати зусилля для популяризації читання. Я, гарячий прихильник Форуму, у різних ролях їздила туди з 2000-го, писала про нього не раз, та нині не відчуваю особистої потреби брати участь у ньому. Керівники видавництва «Грані-Т» над цим ще розмірковують, отже, моє слово не буде останнім у тому, чи поїдемо ми на цьогорічний вересневий Форум.

- У дитячій книжці вагомого значення надають художньому оформленню. Розкажіть трохи про співпрацю з художниками, чиї ілюстрації особисто Вам найбільше до вподоби?

- З етичної позиції я не маю права виділяти когось із авторів, зокрема художників. Мені вони всі - чудові, от лише я періодично не всім подобаюсь...

- Які вимоги ставить видавництво до художників-ілюстраторів дитячих книжок?

- Річ у тім, що, на відміну від письменників, художники, як правило, працюють з нами на замовлення. І отут знайти баланс між моїм баченням і їхніми творчими бажаннями/можливостями іноді буває непросто. З іншого боку - я постійно стикаюся з тим, що художники незадоволені якістю друку, що реальна книжка не відповідає їхнім очікуванням, що вона не дає їм такого потужного позитивного терапевтичного ефекту, як письменникам. Тому тих художників, хто з «Гранями» постійно працює, ми намагаємося підтримувати в оригінальний спосіб: даємо їм можливість брати участь у творенні книжки на інших засадах, долучатись і до процесу творення концепту окремого видання, і до верстки, і до друку. Хоча допускаємо не всіх, далеко не всіх...

- Якою має бути дитяча книжка, аби нею зацікавилося видавництво?

- Книжку створюємо ми, а от текст... текст має бути живим, цікавим, дотепним, відкритим, розумним, несподіваним. Таким, якого ще поки немає у нашому видавництві.

- Твори яких сучасних дитячих письменників Ви б включили до шкільної програми? А що б, навпаки, порадили «викинути» з неї?

- Я не займалася копітким аналізом шкільної програми як видавець, а як мама скажу так: поки що ми намагаємось увіпхнути у голови учнів речі, над якими й дорослі українці ще добряче не помізкували. Це стосується й імен письменників, і окремих творів, і навіть жанрів літератури. Діти, підлітки, губляться у цьому, вони не встигають «прожити» більшість із того, що читають. Я не хочу спрощення, але потрібно подумати про нові акценти читання. Інакше у нас може вирости покоління, яке не любить і не хоче читати саме тому, що у школі їм пропонували заскладне, а книгарні їм не змогли запропонувати альтернативи. Діти опиняються у своєрідній емоційній пустці, вони у книжці, у текстах не знаходять відповідей на свої запитання. Та, власне, і не вміють формулювати питання до життя, що їх оточує, до дійсності, в якій їм потрібно діяти. Герой як центр уваги читача взагалі зникає, а разом з ним - і вміння діяти певним способом. Якщо з дівчатками мами можуть когось знайти і спільно обговорювати, то з хлопцями ситуація майже катастрофічна. Позитивний і сучасний герой (не фантазійний!) зникає спочатку у свідомості письменників, а потім його не стає і в мисленні їхніх дітей.

- Чи є, на Вашу думку, конкурентоздатною сучасна українська книжка на книжковому ринку?

- Що Ви маєте на увазі? Порівняно з якою? Сусідньої держави? Вже котрий рік поспіль ми беремо участь у конкурсі на кращу книгу країн СНД «Искусство книги» і бачимо, що українська книга не пасе задніх. Перші премії у різних номінаціях - вже не новина, а минулого року отримали й Гран-прі. Тому про конкурентоспроможність можна говорити лише як про проблему у головах наших книгопродавців. Саме вони здебільшого вважають, що без російської книжки торгівля неможлива. Хоча реальна практика свідчить про інше. Хоча би ось такий факт: коли ми починали серію «Життя видатних дітей», робили і російськомовний варіант, і за рік продажу побачили, що різниця продажу того ж автора - в рази. Українську книжку купують набагато швидше, ніж її російськомовний варіант. Особливо дитячу.

- Чого не вистачає на українському книжковому ринку?

- Катастрофічно не вистачає перекладів - і класичних, і сучасних. Немає величезної кількості літератури про культуру - нашу, європейську, класичну. Рівень культурних запитів покупців книжки знижується так стрімко, що інколи я починаю панікувати. Адже я і для себе особисто дуже рідко знаходжу книжку (нехай вона буде і дуже дорогою!), яка мене цікавить, таку, що зроблена в Україні.

- Ми стикаємося з ситуацією, коли з творами сучасних іноземних авторів можна ознайомитися насамперед або й переважно у російському перекладі, на український або доводиться чекати дуже довго, або й взагалі можна не дочекатися. Чи може ця ситуація змінитися найближчим часом на користь українських перекладачів і що для цього потрібно? Чи Ваше видавництво може поставити собі і виконати хоча б частково таке завдання - заповнити цю нішу?

- Шкода, але ми поки що не в змозі запропонувати українському читачеві потужну серію перекладів. Тому «підвантажуємо» переклади в наші серії, намагаємось потрохи робити якнайнагальніші (з позиції нашої стратегії) рухи. Мало, розумію, дуже мало - та хоч потрошки, усе ж робимо. І хоча мені кажуть - найцікавішими є ваші японські книжки, мені видається - справжня перекладна екзотика почнеться з іншого кутка планети.

- Чи отримують «Грані-Т» якусь фінансову підтримку від держави?

- Приватне видавництво не може одержувати державної підтримки. Деякі видання у нас закуповують у межах різних державних програм і бібліотеки, деякі замовляють, коли ми беремо участь у тендерах поряд з іншими видавцями і виграємо їх.

- Як позначилася криза на фінансовому стані видавництва, чи доводиться обмежувати тиражі або ж заплановані до випуску книжки?

- Минулого року ми стабільно видавали 10 книжок на місяць, цього року от лише під літо вийшли на 4-5. Деякі великі проекти мусили заморозити - так сталось із альбомом про спадок унікального львівського будівничого початку ХХ сторіччя Івана Левинського. Ми не можемо собі дозволити друкувати книжок, на які апріорі немає попиту в нинішніх умовах. Скільки я вислухала нарікань на ціну книжок «Сни Ганса Християна» чи «Сердечний рай»! Скільки треба розповідати про їх непросту фінансову історію, аби люди не думали, що я - той глитай, що витягує з їх гаманців останню копійку.

- Чи відчувають «Грані-Т» конкуренцію з боку інших великих видавництв, які спеціалізуються на дитячій літературі, як-от «Видавництво Старого Лева» чи «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»?

- Ми працюємо у різних нішах ринку, особливо - у культурологічному напрямі, якого немає у цих поважних видавництв. А стосовно конкуренції у дитячій книжці: пропоную порахувати кількість примірників у прайсі кожного видавництва і кількість новинок, які виходять щомісяця - цифри дадуть чітку відповідь. Про якість можна (і треба!) сперечатися, та щось мені не траплялися аналітичні матеріали, які би порівнювали окремі книжки принаймні цих трьох видавництв. Скажу так: без конкуренції праця видавництва перетворюється на щоденний вихід у скафандрі у відкритий космос - суцільна неевклідова геометрія.

- Розкажіть, будь ласка, про особливості реалізації проектів «З книгою до дітей!» та «Золотий лелека», яких результатів досягнуто?

- Це соціальні проекти, розраховані на великий простір і великих проміжок часу. І їх результати не можуть бути зафіксовані в якусь конкретну мить. Поки вони продовжуються, поки є партнери, нові друзі, спільні інтереси, поки суспільство потребує - і є сенс займатись такими справами, як бібліотеки для сиротинців та літературні конкурси.

- Які нові серії і проекти плануєте започаткувати найближчим часом?

- Я довго пручалась, але все ж таки почнемо з осені друкувати і поезію для дітей сучасних українських авторів. А також перекладати з російської.

- Ваш особистий ТОП-5 улюблених книжок.

- У мене їх цілі три шафи, найулюбленіших, тих, які тягаю за собою як равличиха.