Зловити Ловлю форелі в Америці

У кожній книжці є щось від путівника чи інструкції до медпрепаратів: маршрут, яким можна пройти і список побічних ефектів, яких ніхто не читає. Путівники містять інформацію, мабуть, цілком корисну, але малопомітну у нагромадженні послідовно викладених фактів. Путівники ведуть тебе крізь міста і країни чітко окресленими стежками, не намагаючись зіштовхнути за край хідника. Водночас дійсно хороший путівник підкаже, де треба відволіктись, зашпортатись і заблукати. Тож Ловля форелі в Америці - це, в першу чергу, саме такий путівник. Але ефект від неї може бути настільки несподіваним, що часом вона - ще й вкладений аркуш з упаковки таблеток, який ви викинули і тому не розумієте, що з вами коїться.

Річард Бротіґан вдається до чи не найулюбленішого мого прийому: він розповідає про речі на перший погляд неважливі й такі, що не стосуються оповіді. Але саме у такий спосіб він окреслює те, про що хоче поговорити насправді.

Америка Бротіґана - це місце у голові.

Видавництво: "Komubook" (фото ЛітАкценту)

Ця книжка рухома, тож потребує дороги або течії - а інакше бог його знає, куди ви із нею випливете. Не обов'язково знати чи розуміти бітників, щоб читати Ловлю форелі в Америці, бо дорогу і воду розуміє кожен. А хто розуміє дорогу і воду - зрозуміє і рибу. Навіть в Америці.

Вигадливо уявляю, що максимально близька географія, із доступних мені, яка створена для (читання) Ловлі форелі в Америці - це потяг до Рахова і сам Рахів. Бо якщо Ловля форелі в Америці є метафоричним (метафізичним?) путівником Америкою, то сам акт читання її може стати першим каменем у створенні такого путівника на місці. Бо одна з її глав різко і журливо пахне вівцями.

Також Ловлю форелі в Америці треба запивати солодким, мов сон, портвейном - і помирати, мов риба, від кожної краплі. Її треба читати саме наприкінці року, саме так, бо як пише Бротіґан: «Я пив каву, читав старі книжки і чекав, поки скінчиться рік». А це достатньо стара книжка, цьогоріч їй виповнюється 50 років.

Річард Бротіґан

Ловлю форелі в Америці треба тлумачити настільки вільно, наскільки дозволить потік води, що струмить у голові читача. Ловлею форелі в Америці можна назвати все, що виникає довкола під час її читання; все, до чого ми торкаємось; все, що здобуваємо і втрачаємо по дорозі.

Можна навіть стати фореллю, яку ловиш. І спійматись.

Ця книжка дуже чуйна і ніжна, наскільки чуйною і ніжною є втома та розгубленість. Вона беззахисна, ніби сон після портвейну. Вона - ніби пам’ять з іменами дітей від колишніх шлюбів.

Іноді єдиний можливий спосіб щось зрозуміти у темі, яку досліджуєш - це максимально звузити її, до чогось конкретного і близького. До гірських струмків, громадських вбиралень, грубих смаків їжі, холодних риб'ячих плавників і жінки у холодній воді струмка.

Читаючи її, є сенс пам'ятати, що ми бачимо тільки те, що не сховане від нас за темною водою. І що, поки ми рухаємось крізь цей густий і смутний серпанок, «уже другий день дощить, і крізь дерева серце зупиняється».