280 порожніх КАМАЗів

Послати 280 КАМАЗів з гуманітарною допомогою для Південного Сходу - це приблизно те ж саме, що спочатку пограбувати, потім зарізати, а потім присісти біля лікарняного ліжка і дбайливо дати попити водички. Це все одно що вдарити на вулиці по голові довбнею, а потім співчутливо підкласти під голову куфайку і довідатися, чи не крутиться голова. Оцінити масштаб лиха в Донбасі важко, але зрозуміло, що там йде війна. А на війні людям доводиться не солодко. Їм дійсно потрібна допомога, тому що на війні вони опиняються без найнеобхіднішого. Але найкращою гуманітарною допомогою, яку може надати моя країна сусідній Україні - це не 280 КАМАЗів з їжею, одягом та ліками. Набагато корисніше було б прислати туди 280 порожніх КАМАЗів. А потім завантажити в них всю зброю, яку ми туди відправили і всіх наших людей, яких ми туди явно чи таємно послали. І урочисто повернути все це на батьківщину. І тим самим врятувати і їх власні життя і життя тисяч українських солдатів - а головне жителів Донецької та Луганської областей.

Кожен день по всіх існуючих каналах нам показують кадри бомбардувань і обстрілів, поранених і загиблих. І це дійсно так. Принаймні, це є правдою досить часто. І військова операція української армії в цьому сенсі така ж нещадна, якою була військова операція російської армії в Чечні. Тому що сепаратизм неможливо перемогти за допомогою стрільби з танків в межах міста і бомбометання по населеним пунктам. Але можна усунути причину, по якій конфлікт не тільки не згасає, а постійно розгорається з новою силою. І причина ця не в Києві і не в Донецьку. Ця причина знаходиться якраз там, звідки виїхали 280 гуманітарних КАМАЗів. Ця війна почалася з придуманих фашистів і жидо-бандерівців, з вигаданої загрози росіянам у Криму, з проведеного за тиждень референдуму і анексії чужої території під прикриттям фантастичного брехні. Засмакувавши, ми вирішили відтяпати собі ще й Донбас.

Придумали маріонеткові республіки, підготували і озброїли з голови до п'ят армії сепаратистів під командуванням наших громадян і почали дико обурюватися, чому це Україна замість того, щоб із захопленням вітати заколот, вирішила його придушити! І після цього почалася справжня війна, в якій у нас вже немає шансів стати переможцями без прямого військового вторгнення. А без підтримки Росії у цих ополченців немає шансів на скільки-небудь тривалий і успішний опір. Підтримуючи їх, ми підтримуємо і продовжуємо війну. А підтримуючи війну, ми збільшуємо дійсні, реальні страждання звичайних людей, які опинилися її заручниками. Тому єдине, чим ми можемо допомогти - це порожні КАМАЗи, які приїдуть на Україну і відвезуть звідти війну.