Балканський досвід

Перемир’я між хорватами і сербами тривало три роки і забезпечувалося миротворцями ООН. Потім хорвати зробили бліц-кріг і повернули собі всі втрачені де-факто й не де-юре території за кілька днів.

У нас вже є Крим і є Донбас, який стрімко під російським вітром дрейфує до таких же де-факто й не де-юре територій. Як тоді в Хорватії.

З того часу пройшло 20 років. Сьогодні хорвати на побутовому рівні не люблять сербів, а серби не люблять (чомусь) відпочивати у Хорватії і, як ви розумієте, зовсім не тому, що там не таке море. Море таке і природа така. Але море, море - це таке..Память, ставлення - ось що основне. Їх не вбєш і не зміниш за якісь там два-три покоління.

І російський фактор тоді, 20 років тому назад, там був далеким. А в нас - ось він - був, є і буде. Як хрест і мобілізаційний фактор. Як Сектор Газа і нафти, а основне - секта загрози.

Гітлер-41 напав на СРСР віроломно. Путін-14 напав на Україну гірше. Той хоч визнав, що напав, а цей напав і не визнає, клоун.

Жодних сумнівів, що загарбані-2014 території України Росія рано чи пізно поверне нам, заплативши все сповна за міжнародним правом, "на блюдечке" з синьо-жовтою "каемочкою".

Жодних сумнівів у тому, що ми переможемо, бо за нами Бог, правда, своя земля і недоторкані території інших держав, за якими також стоять Бог, правда і - сьогодні - українці.

Але є питання. Що краще для України?

Поступитися й тимчасово віддати ради миру всієї України сьогодні, щоб забрати завтра? Чи боротися за депресивні у всіх відношеннях території, не маючи для них швидкого антивірусу? Знаю лише, що це точно не буде трирічна хорватська історія.

Нинішня війна з Росією за незалежність України - це ніщо інше, ніж війна за ідентифікацію Росії, за пошук місця Росії у ХХІ ст. . Для сучасної Росії втрата України - ніяка не зміна курсу, ніякий не перегляд чогось. Це повний й абсолютний здвиг усієї імперської геополітики на генетичному рівні. Щоб утримати який треба мільярди нафтогазових грошей спрямувати на 140-мільйонне суспільство і на 90% занедбані території - протягом десятиліть.

Нам, українцям, простіше. Ми маленькі, хоч і найбільші в Європі. І у нас ніколи не було царя.

А досвід Хорватії... А що досвід Хорватії? Їхній рік для нас йде за пять. Скільки століть ми чекали незалежності? Попри, проклинаючи і дякуючи Росії..

Слава Україні!