«Часто люди не розрізняють священиків і семінаристів, бо вдягнуті ми однаково»
Суспільство

«Часто люди не розрізняють священиків і семінаристів, бо вдягнуті ми однаково»

Студент львівської семінарії — про навчання, служіння та роботу в геріатричному центрі

Марина Верещака, 3 квітня5990

Ярослав Левко — 22-річний семінарист Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ. Батьки готували для нього інше майбутнє, але несподівано для всіх хлопець обрав шлях священика. Зараз Ярослав отримує ступінь бакалавра.

«Світ не змінився, просто змінився погляд на нього. Я почав розуміти, що потрібно віддавати себе іншим людям», — розповідає Ярослав.

Семінарист згадує, що коли вперше одягнув підрясник, то відчув на собі колосальну відповідальність.

«Вперше я одягнув посвячений підрясник одного з покійних священиків. Я трусився, коли його одягав. Розумів, що це важлива річ, частина священичого одягу і далеко не кожен мирянин має право одягнути його. У підряснику на тебе дивляться по-іншому. Часто люди на парафії не надто розрізняють, хто — священик, хто — семінаристи, бо вдягнуті ми однаково, коли священик зняв єпитрахиль і ризи. Тому парафіяни іноді можуть навіть попросити якусь пораду. І коли ти вже вдягнув підрясник, то маєш відповідати йому», — розповідає семінарист.

Відеоісторія про Ярослава Левка

Окрім навчання, хлопець залучений до роботи на парафії, грає у духовому оркестрі, їздить на Схід допомагати священикам на службі і у господарстві. Також він щотижня катехизує і допомагає людям у геріатричному центрі:

«Коли я вперше туди прийшов, думав, більше не повернуся. Це дуже важко морально… Там перебувають люди, від яких відмовились всі, навіть найрідніші. Таких людей дуже важко катехизувати. Вони старші за тебе, у них більший життєвий досвід, а ти маєш довести, що Бог, попри все, їх любить».

Скріншот з відеосюжету

Так минуло вже два роки. Все це він робить у відведений вільний час. Ярослав львів’янин, але вдома буває на вихідних і то не завжди.

«Коли я вдома, але говорю мамі, що йду додому — тобто в семінарію, вона ображається. Але справді зараз більшість свого часу я проводжу тут. І тут мене знають, може, навіть краще за моїх батьків», — каже юнак.

Після семи років у семінарії випускники отримують характеристики і їх висвячують. Проте не всі стають священиками, хтось повертається до світського життя. Частина колишніх семінаристів продовжує прислужувати у церкві, а дехто здобуває іншу освіту і йде в абсолютно різні сфери: IT, економіка і т.д. Час у семінарії дає зрозуміти, наскільки людина готова служити іншим.

Семінарист вважає семінарію своїм домом (фото ZAXID.NET)

«Я все-таки хочу стати священиком... Мати свою маленьку парафію, де я міг би проповідувати Христа, і щоб мені це вдавалося», — каже Ярослав.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук