Чи єднає львів’ян молитва?

Миряни не проминули нагодою обмовити віце-мера Василя Косіва, який стояв неподалік. Згадали його батька, який минулої осені став народним депутатом, і вирішили, що «малий» туди (мабуть, мали на увазі міську раду) «через це» потрапив.

У неділю на площі перед Оперним театром молилися за кращу долю Львова та його мешканців. Молилися представники всіх основних християнських конфесій нашого міста: греко-католики і римо-католики, православні автокефальні, київського та московського патріархатів, вірмени та протестанти. На сцені сумлінно стояв мер Львова Андрій Садовий. Поблизу сцени на молебень зібралося близько 500 людей - львів'ян, перехожих, туристів, які зупинялися послухати звернення до Бога.

Всі молилися за кращу долю для Львова, тих хто в ньому живе, хто загинув насильницькою смертю, борючись за долю України... Все відбувалося доволі спокійно та статечно: люди повторювали звернення до Бога за священнослужителями, навіть розуміли, коли треба перехреститися під час молитви вірменською, яку читав настоятель Вірменського собору о. Тадеос. Лише найбільш цікаві з мирян постійно допитувалися у своїх сусідів:

- А чому Садовий стоїть на сцені разом зі священнослужителями? Як статуя!

- Як чому, він же мер, мусить стояти, на то він і мер, щоб всюди стояти!

Миряни не проминули нагодою обмовити заступника мера з гуманітарних питань Василя Косіва, який стояв неподалік. Згадали його батька, який минулої осені став народним депутатом, і вирішили, що «малий» туди (мабуть, мали на увазі міську раду) «через це» потрапив. Хоча так для себе і не з'ясували, чим саме пан Василь займається. Насамкінець назвали його «хорошою дитиною» і сказали «нехай працює».

Але то таке. Спокій і статечність тривали доти, доки представники УПЦ МП не почали «Літію за померлих». На сцені усе залишалося, як і було, - спокійно, з повагою одне до одного, а от серед людей почався «рух»... Точніше, з них почали «лізти» емоції.

Наперед усієї громади вийшли три представниці УПЦ МП. Їх конфесійну належність я визначила дещо раніше, оскільки вони заздалегідь повідомили одна одну: «Обов'язково наперід вийдемо, коли наші співатимуть». І вийшли. Одна з них, не знаю до чого, голосно та гнівно сказала: «Лише сатаністи чорними буквами пишуть». Вочевидь, вона мала на увазі, що слово Львів на емблемі міста, яку було зроблено з кульок, виклали чорними літерами.

Але це ще не всі думки, які озвучувалися у натовпі. Біля мене стояли два поважні пани. Вони намагалися з'ясувати, священики якого патріархату читають зараз молитву. Хтось із боку гукнув, що «москальського»:

- Інтересно, чи той Августин заперечує Голодомор?

- Та ми з того ярма ніколи не вийдемо. Вже п'ятнадцять років, як Україна незалежна,  а вони все правлять! Господарі!

Помітивши, що у мене в руках блокнот, вони поцікавилися для чого він мені. Я відповіла, що журналіст і зараз працюю.

- Тоді напишіть, обов'язково напишіть, що я вам скажу. Може, Путін ще сюди приїде? Вони нашої держави хочуть.

Хоча суперечки між людьми не було, мені в цей момент чомусь пригадалися слова булгаковської Маргарити: «Обе вы хороши!»

На моє зауваження, що зараз трохи не місце і не час для суперечок - молитва триває, пани на мене якось ображено глянули, але замовкли і скерували свої погляди на сцену, де архієпископ Львівський і Галицький Августин (УПЦ МП) промовляв слово до присутніх. Він говорив (нехай вибачать мені представники інших конфесій, але промова архієпископа, як на мене, була найбільш вдалою, тому посилаюся лише на неї) про те, що Львів увібрав у себе багато культур, які поєдналися на основі слов'янської, і з цього утворилася унікальна громада - львівська; що Львів повинен генерувати ідею державотворення не лише у межах міста, а й цілої України; що Львів протистоїть сепаратистським настроям політичного бомонду; що дві найбільші святині православної і греко-католицької церкви у Львові - Великий і Малий Юр, носять ім'я покровителя міста і це є ще одним об'єднуючим чинником.

Після того, як представники УПЦ МП наприкінці виголосили «многоліття» (декілька людей вголос висловили обурення, чому саме Московський патріархат завершує спільну молитву), хори усіх конфесій заспівали «Многая літа».

Всі розійшлися. Одна моя знайома, яка також була присутня на молитві, після того всього сказала: «Все розумію, але як люди під час молитви знаходять можливість говорити?»