Чому Арестович захищає поціновувачів «русского рока»

Ведучий ZAXID.NET Новин Андрій Дрозда розповість про те, як у Львові здійснили замах на ікону «руского рока» Віктора Цоя і як на захист цієї ікони став сам Арестович.

У Львові знову виник скандал через російську музику. Місяць тому в центрі суспільної уваги опинилася мажорна гоп-компанія, яка голосно слухала в автомобілі Грігорія Лєпса. Все закінчилося повістками і публічним вибаченням на камеру.

Фігуранти тієї справи не були місцевими, а прибули до Львова з інших міст. Зокрема, з Одеси. Одеситом виявився й герой чи то антигерой нашого сьогоднішнього випуску. Хлопець приїхав до Львова з гітарою, щоби на вулицях волати пісні свого кумира Віктора Цоя.

Імпровізований фестиваль «руского рока» перервала народна депутатка Наталія Піпа. Вона якраз проходила повз і попросила юнака припинити співати мовою окупанта. А той відповів агресією, матюками і заявами, що Цой – легенда: «Цой – легенда року, розумієш, бл*ть. Цой – легенда року, а ти зараз береш і до*обуєшся. Ти могла б йти по якихось своїх справах. У тебе, с*ка, є робота, діти, сім’я, чоловік. А ти береш і до*обуєшся до того, що я співаю пісні Цоя. У тебе, с*ка, своїх справ немає чи що?».

Напевно, саме на піснях «легендарного Цоя» юний одесит навчився матюкати жінок і посилати їх на три букви, доводячи свою правоту. Далі на місце інциденту прибула поліція, вже у відділку виявилося, що одесит і його друг неповнолітні. А Наталія Піпа написала заяву про хуліганство.

Виконання російських пісень у нашому громадському просторі регламентує закон України. Зокрема, заборонено виконувати твори співаків, які були громадянами держави-агресора – Російської Федерації. А Віктор Цой смертельно зіткнувся з автобусом «Ікарус» ще 1990 року, тому на нього заборона не поширюється. Ось так хитрий Цой обійшов українське законодаство. Помер, щоб жити вічно у серцях ватників усього колишнього «совка».

Окрім закону України у Львові майже п’ять років діє мораторій Львівської обласної ради на публічне виконання російських пісень. Передусім, йдеться про їхнє відтворення у розважальних закладах. Однак механізмів виконання мораторію досі ніхто не придумав.

Час до часу у Львові відбувалися рейди небайдужих громадян, які перевіряли музику в закладах. Іноді у патріотів відбувалися конфлікти з вуличними музикантами, які приїхали до Львова заспівати якесь російське лайно. І, як заведено у подібних випадках, юний любитель Цоя вже наступного дня записав відео з вибаченнями.

Здавалося б, що на цьому інцидент вичерпано, але далі свої вагомі п’ять копійок вирішив докинути провідний маніпулятор широкими масами Олексій Арестович. Він записав звернення російською мовою, у якому підтримав вуличного горлопана. Арестович заявив, що той не мусив просити вибачення, бо, мовляв, право співати Цоя на вулицях у нас захищає Конституція. Під час звернення Арестович вирішив теж показати свої вокальні здібності: «В твою защиту, я хочу стать на твою сторону и оказаться в точно такой же ситуации. И спеть песню на русском языке в публичном месте. Это уже касается не тебя, это я адресую ко все борцам за и против. В лесу родилась елочка...».

Тепер ми переконалися, що з Арестовича такий же співак, як актор чи розвідник. Можливо, це був 35 бойовий вихід екс-радника глави Офісу президента. Цим зверненням Арестович, звісно, працює на свою русофільну аудиторію. Недаремно, його вже сватають бути обличчям політичного проекту, який має замінити нішу умовної ОПЗЖ. Туди ж лізе і нардеп Бужанський, який нещодавно вчинив скандал в телеефірі, відмовившись перейти на українську мову.

А депутатка Наталія Піпа каже, що забере свою заяву з поліції. Зараз вона спілкується з мамою фаната Цоя і ще хоче поспілкуватися з хлопцем особисто. А також Піпа збирається внести до парламенту законопроект про всеохопну заборону виконання російських пісень, щоб подібні випадки можна було контролювати.

А поки що виконання Цоя, Вертинського чи Утьосова це питання суспільного консесусу. Можливо, в Одесі це поки що прийнятно для широкого загалу, а у Львові за таке можна і в чоло отримати. Тож закон потрібен, щоб обійшлося без самосуду.

Українцям Цой не потрібен ані живим, ані мертвим. У метафоричному сенсі він повинен нарешті сконати тихою смертю, разом з іншими піснярами й бардами совкового часу. У нас досить своїх пісень.