Чому містом має керувати Голова, а не Руки чи Ноги

Ви ніколи не задумувалися, чому посаду першої особи громади називають Головою міста. Труднощі перекладу чи, можливо, це невипадково?

Кожен з нас має свою голову, яка виконує певний функціонал. І це передусім – не їсти, а думати :)

Голова завдяки мозку планує і визначає нашу життєдіяльність, а інші органи тіла виконують певні команди. Не буду заглиблюватися в деталі. Скажу лише: було би сумно, якби руки чи ноги робили щось раніше, ніж визначить голова. Погодьтеся, така людина довго не протягне.

А уявімо, що містом буде керувати не «голова», а якісь умовні «ноги» чи «руки»? Останні можуть багато та хаотично рухатись, імітувати бурхливу діяльність, навіть гримати кулаком по столі. Але очевидно, що без визначеного напрямку це все буде безрезультатно, такі дії не матимуть якогось сенсу.

Тому в міста має бути Голова! Адже це посада, яка передбачає великий думальний процес та ухвалення стратегічних рішень. Голова міста – це управлінець, який організовує процес, дає завдання і контролює їхнє виконання. Він має потрібний штат працівників різного рівня, що виконують поставлені завдання.

А якщо хтось із виконавців (за своєю суттю) стане головою міста? Як він діятиме? Буде надувати щоки, голосно кричати, особисто керувати двірниками чи класти асфальт, як то кажуть, від паркану і до обіду?

Насправді керівників такого типу в Україні ще є багато: і в публічному управлінні, і в приватному секторі. Це так звані радянські директори, які ціннісно є вихідцями із закритої командно-адміністративної системи або ж їхніми нащадками.

Але ми живемо у 21 сторіччі і є частиною найбільш цивілізованої частини світу – Європи. Тут вже давно успіх неможливий без стратегічного бачення та управлінського хисту. А гарними керівниками вважаються ті, що вміють не лише адмініструвати та контролювати, а й насамперед делегувати, мотивувати та довіряти. Саме останні досягають довготермінових результатів.

Якщо зазначені типажі накласти на другий тур виборів міського голови Львова, то аналогії очевидні: хто радянський директор, а хто стратег-управлінець міста. Зрештою, дайте собі відповідь ще на кілька простих запитань.

Хто звітував про зроблене та презентував план дій, а хто огульно критикував? Хто виливав тонни бруду, а хто зберігав гідність і повагу? Хто опирається на довіру громади, а хто піднімається на грошах місцевих олігархів та прикривається політичними патронами?

Відповіді, думаю, очевидні. Принаймні для мене. Місто потребує Голову, що продовжить добрі зміни.