Чому в Україні немає культурної столиці

У середу, 23 серпня, ведучий ZAXID.NET Новин Андрій Дрозда розповість про атаку вандалів у Львові й про те, чи розуміють українці справжнє мистецтво.

***

Цієї ночі у Львові група поки що невстановлених зловмисників прийшла до Стрийського парку, щоб облити мастилом скульптуру під назвою «Впевнена» авторства Василя Корчового. Повідомляють, що вандали не лише вилили рідину на скульптуру, але й намагалися її підпалити. Однак після появи поліції втекли.

Так вже склалося історично, що Львів претендує на статус культурного міста. Його часом називають «культурною столицею» України, хоча поступово це означення вживають більше з іронією, а то й сарказмом. Та якщо скандали й гаряча полеміка через мистецькі твори й проекти – це ознака міста, де людям небайдуже на культуру, тоді Львів саме таке місто. Щоправда, до відвертого варварства і спроби пошкодити або й знищити твір мистецтва досі справа не доходила.

Цікаво, що минулі подібні скандали у Львові теж виникали навколо скульптури. Згадаймо хоча б суперечки через монумент Ксаверу Моцарту, який жив і працював у Львові. Або ж нещодавнє встановлення біля львівської Опери тимчасової гігантської скульптури під назвою «Містер Арбітріум» італійського автора Емануеле Джіанеллі. Тоді теж лунали зауваження стурбованих, що ж це за «голозадий мужик підпирає наш храм високого мистецтва». А минулого тижня у Стрийському парку Львова встановили колекцію сучасної скульптури, яка формує новий «Скульптурний маршрут». Це вісім робіт українських і закордонних митців. Зокрема, представлені роботи авторів з Японії та Болгарії. Скульптури належать Канівському скульптурному симпозіуму мистецького об'єднання «ЧервонеЧорне». У Львові ініціатором такого проекту в парку виступив галерист і куратор мистецтва Павло Гудімов та його «Я Галерея».

Як і «Містера Арбітріума» біля опери ці скульптури встановили теж тимчасово в межах львівського тижня скульптури й з погодження місцевої влади. Ще під час встановлення фігур одна з них викликала справжній срач у соцмережах. Саме срач, бо невіддільною складовою дискусії та полеміки є аргументація, а в нашому випадку все звелося до претензії: «Що це за жирна баба стоїть у нашому прекрасному парку?».

Роздратування і нерозуміння деяких львів'ян викликала саме скульптура «Впевнена» київського митця Василя Корчового. Хоча більш ерудовані та освічені люди пояснювали й коментували, що скульптура дуже цікава, має мистецьку цінність, її можна розуміти та інтерпретувати по різному, все це для критиканів та огульників не мало жодного значення. Facebook – це взагалі не місце для порозуміння. Там можна хіба що обзивати одне одного і розійтися. А скульптура Корчового справді містить алюзії як на фігурки давніх богинь родючості, скіфських баб у наших степах, так і на зображення тілесності епохи бароко. Є тут нотки сецесії – погляньте хоча б на волосся і риси обличчя. Однак слова «бароко», «сецесія», «інтерпретація» ще більше заводять тих, хто хотів би ніколи не бачити такого мистецтва у парку, де заведено гуляти з песиком, годувати лебедів і їсти морозиво.

Невідомі облили мастилом скульптуру «Впевнена» (Фото Павла Гудімова)

Агресивне міщанство звикло до салонного лоску, приємної доступності й зрозумілості так званого мистецтва, що не змушує напружувати мізки й про щось думати. Коли в порожній голові немає жодного варіанту відповіді на запитання «Що це за жирна баба стоїть у нашому прекрасному парку?», тоді замість відповіді виникає агресія. Серед агресивних реакцій ми побачили й допис депутатки Львівської обласної ради від «Європейської солідарності». Соломія Риботицька назвала скульптури «монстрами» і «совєцким сміттям», які «захаращують парк». Чим захаращена голова пані депутатки уже загалом зрозуміло.

Хоча в ході срачу депутатка Риботицька зазначила, що має мистецьку освіту, диплом аж ніяк не рятує її від проявів темного невігластва. І ось дійшло до того, що поки що невідомі вандали понищили скульптуру «Впевнена». Зараз її намагаються врятувати від наслідків атаки. Співорганізатор виставки Павло Гудімов розповів, що скульптуру облили відпрацьованим мастилом, яке в'їдається у граніт, тож його важко відмити. Сподіваємося, фігуру зможуть врятувати.

Я хотів би подякувати скульпторові Василеві Корчовому, кураторові «Скульптурного маршруту» Павлові Гудімову та всім причетним до цього проекту. Бо атака на скульптуру свідчить про занедбані й загострені неврози наших людей. Ці приховані пласти зрушила одна фігура «огрядної жіночки». А ще ми вкотре пересвідчилися, що з естетичним вихованням у нас все дуже погано. І ситуація у Львові в цьому сенсі ще не найгірша в країні. Поки що ми країна без культурної столиці.