Козацькі хрести старовинних кладовищ

Громадська організація «Україна інкогніта» досліджує давні українські цвинтарі з кам’яними хрестами на території різних областей. Інформацію про них публікують на сайті, а локалізацію зібрали на карті. Проект «Старовинні цвинтарі України» триває вже вісім років на волонтерських засадах. За цей час близько десяти активістів дослідили 800 поховань із понад 3000 лише українських цвинтарів. Краєзнавці потребують державної і благодійної підтримки.

Де найбільше кам’яних хрестів

Серед досліджених поховань є козацькі і старі українські кладовища. Це як окремі могили, так і цілі цвинтарі XVII-XIX ст. у різних регіонах України. Такі могили дослідники знаходили навіть в прикордонних територіях, де живуть представники різних націй, – Буковині, Бессарабії, Причорномор’ї, що свідчить про безперервний етногенез українців.

Найменше присутнє на карті Лівобережжя. Засновник проекту Роман Маленков зазначає, що на території Полтавської, Харківської, Чернігівської області майже не було каменю. У таких регіонах ставили дерев’яні хрести, а вони зігнили.

«Ми бували там багато разів, але не бачили старовинних цвинтарів. Там не було родовищ відповідного каменю. На Полтавщині біля Дніпра був граніт, але його раніше не використовували для могил, він важкий в обробці», – розповів ZAXID.NET Роман Маленков.

У Донецькій, півдні Запорізької, лівобережжі Херсонської областей є багато козацьких могил, але там поки немає можливості проводити дослідження.

Найдавніший хрест із тих, що збереглися, стоїть біля села Зимне на Волині. Його встановили у XIII ст. за вказівкою князя у пам’ять про дружинника, який врятував йому життя.

Козацька чи селянська могила

Роман Маленков розповідає, що насправді складно ідентифікувати, які могили належали козакам, адже такі характерні хрести встановлювали в давні часи і на звичайних сільських кладовищах. А старовинні цвинтарі були закладені ще в XVII ст., коли ще була козаччина. Козацькі цвинтарі ще з часів Російської імперії свідомо руйнували – так зник великий Трахтемирівський цвинтар, Межигірський, всі цвинтарі Запорізьких січей. Про поховання козаків розповідали переказами старожилів. Втім в українській традиції давні кам’яні хрести називали козацькими, навіть якщо козаки там не були поховані.

До зафіксованих у джерелах козацьких поховань належить П’ятницький цвинтар у Кременці (Тернопільська область). Там поховані козаки, які під проводом Максима Кривоноса у 1648 році штурмували Кременецький замок. Є козацькі поховання на місці Берестейської битви. А могилу кошового отамана Костя Гордієнка на Кам’янській Січі нещодавно прицільно обстріляли росіяни.

ГО «Україна інкогніта» випустила буклет-путівник та набір поштівок «Старовинні українські цвинтарі». Там позначені місця розташування, описані різновиди хрестів та особливості українських цвинтарів у різних регіонах. На поштівках є QR-коди з інформацією про цвинтарі та хрести, а також динамічна 3D-модель хреста.

Учасники проекту зазначають, що лише близько 10 цвинтарів з усієї кількості перебувають у державному реєстрі. Загальна кількість таких кладовищ по всій території України – близько 3000. Волонтери ініціюють облік та створення реєстру стародавніх цвинтарів в Україні, внесення їх у Державний реєстр нерухомих пам’яток України. Давні хрести потребують комплексних досліджень і реставрації. Осмислення символіки козацького хреста може бути використане на сучасних військово-меморіальних цвинтарях. 25 квітня відбулася перша зустріч з представниками влади, учасники круглого столу домовилися ухвалити резолюцію, яка передбачатиме включення держави в цей процес обліку.

Особливості регіональних давніх цвинтарів

На Галичині та Прикарпатті на давніх цвинтарях, окрім кам’яних хрестів, виділяються й вишукані надмогильні статуї з відтворенням біблійних образів та сюжетів. Таким осередком є село Демня на Львівщині, де на місцевому цвинтарі можна оглянути витвори майстрів XIX ст. Їхні роботи є також на Личаківському кладовищі у Львові

«Родовища вапняку дали можливість розвинути технологію роботи з каменем, яку перейняли близько XVI століття від європейських майстрів-каменотесів (передовсім італійських). Із часом тут сформувалися самобутні місцеві каменотесні традиції та школи, добре помітні при порівнянні скульптур старих кладовищ Теребовлі, Нового Міста. Демні, Струсова чи Збаража», – зазначають дослідники.

Поділля має багато збережених старовинних цвинтарів з оздобленими кам’яними хрестами і статуями. Місцеві майстри мали багато родовищ вапняку та пісковику, а обробляти його навчили італійські майстри, які приїхали на запрошення Потоцьких. Найбільше поховань із кам’яними хрестами зустрічається на півдні Поділля в долині Дністра. Форми хрестів на Поділлі запозичили із Наддніпрянщини. Тамтешні хрести сягали двох, а інколи й чотирьох метрів. Особливими шедеврами лапідарного мистецтва, де вирізняються хрести з розп’яттями, є цвинтар села Дзигівка.

Попри малу площу Буковини, тут збереглися цвинтарі з найбільшою кількістю кам’яних хрестів. У селі Ломачинці таких пам’яток понад півтисячі.

«Це можна пояснити як значним поширенням зручної сировини пісковика й вапняка, так й історичними причинами. До 1940 року ці терени були за межами СРСР території, де хрести масово руйнували. Натомість Північна Буковина й Бессарабія перебували у складі православної Румунії, де хрести згідно з давніми традиціями встановлювали аж до 50-х років ХХ століття. У селах над Дністром на старих шляхах з України в Молдову збереглося чимало козацьких цвинтарів», – пише «Україна інкогніта».

Кладовища Наддніпрянщини збереглися з часів козаччини, проте чимало з них знищено. Найстаріші з них є у селах Залізнячка та Колодисте на Звенигородщині Черкаської області, у Переяславі та на теренах Трахтемирівського півострова. За радянської влади надмогильні камені й хрести виймали із землі та розбирали на бутовий камінь для колгоспних будівель. Так вчинили із козацьким цвинтарем гетьманського Суботова.

«За козацьким звичаєм XVII століття, запорожці, які поверталися до рідних країв на осіле життя, мали за обов'язок організацію поховальних обрядів побратимів. Центром ремесла з обробки каменю було містечко Кальниболото (нині Катеринопіль) Кальниболотського куріню Запорозької Січі, головною сировиною місцевий пісковик», – пояснюють дослідники.

На Півдні України старовинні українські цвинтарі є пам’ятками останнього періоду існування Запорізької Січі. Козаки осідали на цих землях, займалися рибальством, сільським господарством і самі ставали каменетесами. Надмогильні хрести козацької форми з місцевого вапняку вже є характерною ознакою степів й узбереж Причорномор’я. Чи не найбільший Куяльницький цвинтар є на околиці Одеси. Там вціліло близько 500 поховань козаків, які будували одеські катакомби. Найстаріший хрест датовано 1791 роком.

3D моделі окремих хрестів можна детально оглянути тут. Підтримати проект можна за посиланням.

Усі фото та графіка – ГО «Україна інкогніта»