До Львова привезли оригінали сценічних костюмів Марії Заньковецької і Панаса Саксаганського

Театральні костюми Марії Заньковецької і Панаса Саксаганського, сотні раритетних світлин і вперше оприлюднені факти про розстріли заньківчан. Усе це демонструють на двох виставках до 100-річчя Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької.

У Національному музеї ім. А. Шептицького відкрили виставку з фондів київського Музею театрального музичного та кіномистецтва України.

«Ми привезли костюм Марії Заньковецької, бо вона тут, у Львові, була на гастролях у 1906 році і ось вона до вас знову приїхала. Це костюм Мотрі з «Мазепи», а поруч – її накидка, яку вона носила в житті», – розповіла Тетяна Руденко, головний зберігач Музею театрального, музичного і кіномистецтва України.

Також привезли головні убори, сумочку і прикраси Марії Заньковецької, а ще дорожні валізи акторів і оригінальний гримувальний столик Панаса Саксаганського.

«Дуже багато листів, документів, архівів засвідчують про те, що театру саме 100 років. І розпочав він своє життя у Києві як Український національний театр 1917 року у приміщенні Троїцького народного дому», – розповіла Ірина Дробот, директорка Музею театрального, музичного і кіномистецтва України.

За час свого існування театр заньківчан мандрував українськими містами, згодом осів у Запоріжжі, далі його евакуювали на Кубань і в Сибір, а від 44-го року знайшов прихисток у Львові.

200 артефактів розказують непросту історію театру від самих початків.

Для показу відео старих вистав спеціально облаштували окрему кімнату із проекціями.

Про естетику і авангардність постановок за ці 100 років розказує інша виставка – у фойє театру. Тут представлені раритетні світлини, афіші і документи, які відкривають невідомі до сьогодні факти про репресованих заньківчан.

«Тільки за попередніми підрахунками, розстріляних з колективу заньківчан було понад 30 і понад 50 було репресованих, котрі теж загинули там, в тих таборах, в шахтах», – розповів художник, автор виставки Олександр Оверчук.

Серед таких розстріляних у 30-ті роки – театральний художник Владислав Чвалінський і директор театру Максим Лебідь.

«Максим Лебідь у ті часи привозив із Канади партитури перших джазових творів. Відомо зараз, що вони практикували обробки джазові «Наталки Полтавки» і «Запорожця за Дунаєм», – додав Олександр Оверчук.

Глядачів заньківчани потішать прем’єрою та постановками гостей.

«Зараз ми відкрили дві виставки, у суботу у нас прем'єра вистави «Марія Заньковецька», а далі до нас почнуть приїжджати на гастролі театри, відбудеться урочиста академія, а потім ми представимо книжку, перший том, який ми надрукували, а ще багато чого іншого. Так що є багато заходів до 100-річчя», – зазначив директор театру Андрій Мацяк.