Дозвольте декілька слів про політичне чуття

Вчора, тобто 12 травня, на засіданні міжфракційної ради коаліції ми обговорювали питання, як вийти із ситуації, що склалася. Були пропозиції зустрітись із Президентом (зокрема, я це пропонував особисто), зустрітись із прем’єр-міністром та спікером. Це рішення майже усі підтримали. Я особисто сподівався, що така зустріч відбудеться. І на ній, в особистому контексті, буде змінено розвиток ситуації. На жаль, не сталося. Чому?

Передусім, Президент із певних причин такої зустрічі навіть не пропонував. Як результат, сталося те, що сьогодні сталося. Я вважаю, це було однією із головних причин загострення ситуації... Я не буду перераховувати решту, бо, насправді, проблемою є те, що різні українські гілки влади неохоче йдуть на публічні діалоги.

Я особисто запропонував Президенту провести аналогічну зустріч. Я вважаю, що це було би дуже дієво, це було би дуже вагомим джерелом впливу на народних депутатів. Це було б не лише спілкування, а й отримання інформації про плани та кроки Президента, які ми можемо зробити спільно, та відповіді на ті наболілі питання, які є. З іншого боку,  Президент міг особисто сказати депутатам все те, що він планує та хоче. Він міг би сказати, які власні кроки, на його думку, є правильними, і почути, які кроки, на нашу думку, навпаки - є не зовсім вірними...

На жаль, відсутність політичного чуття у Президента серйозно шкодить врегулюванню нинішньої ситуації.

На мою думку, тепер потрібно збирати вже не круглий стіл, а велику аудиторію і поговорити про ситуацію, яка склалася. Переконаний, тут ініціатива мали бути би вже з боку Президента. Бо у нас є одна спільна справа - Україна. І заради неї, не дивлячись на будь-які внутрішні амбітні речі, потрібно вийти на чіткий діалог.

Я особисто до такої ініціативи закликаю.