Дозвольте кілька слів на польську тему

В Угоді про малий прикордонний рух зацікавлені, насамперед, ті, хто живе за рахунок «човникової торгівлі». Вона фактично легалізовує дрібну контрабанду на кордоні.

Кожна медаль, як відомо, має два боки - лицьовий і зворотній. Те саме можна сказати й щодо Угоди про малий прикордонний рух між Україною і Польщею. Річ в тому, що, на мою думку, ця угода, на превеликий жаль, спрямована не на розвиток туризму чи полегшення міжродинних і міжлюдських контактів мешканців Західної України й Польщі. В подібній угоді зацікавлені, насамперед, ті, хто живе за рахунок «човникової торгівлі». Вона фактично легалізовує дрібну контрабанду алкогольних і тютюнових виробів, бензину та іншого на українсько-польському кордоні.

Для української сторони в цій Угоді є ще один дуже негативний аспект, пов'язаний із «човниковою» торгівлею. Мій знайомий підприємець протягом досить тривалого часу не може знайти кваліфікованих робітників для свого виробництва. І суть не лише в тому, що їх катастрофічно бракує. Люди, до яких він звертався із пропозиціями, говорили, що не будуть працювати за 2-2,5 тис. грн (!) зарплати, бо на кордоні, або по той бік кордону, вони меншими зусиллями зароблять значно більше...

Спровоковане заробітчанство

З наближенням сезонних робіт десятки тисяч українців прагнуть отримати шенгенські візи аби знайти роботу в Польщі чи десь на Заході Європи. Цим значною мірою пояснюється той ажіотаж, який останнім часом спостерігаємо довкола питання отримання віз. Особливо це стосується депресивного прикордоння, де традиційно бракує робочих місць. Крім того, багато його мешканців вже втягнулися в досить прибуткову «професію» човника й не бажають працювати на тій же землі чи на іншому виробництві. Подібні заяви від багатьох з них були зафіксовані восени минулого року, коли Інститут європейської інтеграції, який я очолюю, проводив моніторинг українсько-польського кордону.

Позиція обласних і міських депутатів Львівщини у питанні шенгенських віз і процедури спрощеного перетину кордонну для мешканців 50-кілометрової прикордонної смуги, на мою думку, не відзначається продуманістю і турботою про майбутнє держави. Подивімося на Польщу, яка теж відчуває брак робочих рук на своєму ринку праці, особливо після того, як близько 2 млн. поляків у пошуках краще оплачуваної роботи виїхали до Німеччини, Англії, Ірландії. З минулого року уряд Польщі на законодавчому рівні почав приймати заходи, щоб привабити до себе українців. Саме з цією метою, на мою думку, буде використовуватися і своєрідний польський варіант американської Green Card - «Карта поляка». Отже, польська сторона намагається не лише підтримати польську ідентичність на сході Європи, але, насамперед, залучити кадри робітників, яких не вистачає, для виконання значного об'єму робіт напередодні Євро-2012.

На Львівщині ж маємо ситуацію цілком парадоксальну. З одногу боку, як можновладці так і засоби масової інформації б'ють на сполох щодо катастрофічного дисбалансу між потребою та пропозицією робочих рук, особливо будівельних і робітничих спеціальностей. А з іншого, депутати ніби навмисне намагаються виштовхнути на заробітки рештки тих, хто шукає роботи і хоче працювати. Чи не логічніше було б зайнятися створенням нових місць праці, так обіцяних нашим Президентом, і забезпеченням гідної заробітної плати для українців?

Тому галас, який здійняли окремі політичні партії (ГП «ПОРА», ВО «Свобода», Європейська партія) навколо черг під польським консульством, є лишень політичним піаром.

Без вини винуваті

Проблема з візами існувала, існує і буде існувати до того часу, доки існуватимуть візи. І справа тут не в поляках, чехах чи угорцях, а у візовій системі. Той, хто нарікає на черги під польським консульством, нехай поїде до Польщі і послухає розповіді поляків про свої поневіряння під американськими консульствами. Зрештою, чому львівська преса не помічає черг під чеським консульством, не пише про черги, корупцію й ставлення до українців під італійським, португальським та деякими іншими консульствами західних держав у Києві? Адже під ними теж нерідко стоять (чи стояли!) галичани.

Я не випадково вжив в останньому реченні слово «стояли». Адже збільшення черг під польським консульством у Львові спричинене можливістю отримання в ньому саме шенгенських віз. Бо ж тепер охочі виїхати до Німеччини, Італії чи Португалії не мусять звертатися до консульств відповідних держав у Києві, тратячи час і кошти на мандрівку до столиці й перебування там.

Ще один нюанс. Чого лукавити, відомо, що співробітники польського консульства завжди ліберальніше відносилися до українців, ніж німці, французи чи італійці, тим паче, що польська сторона завжди йшла назустріч побажанням українців. Чомусь ніхто з протестантів не згадує про те, що після звинувачень у корупції з боку преси (публікації у «Високому Замку» і Gazecie Wyborczej) на адресу польського консульства у Львові влітку минулого року, консульство перейшло на двозмінний графік роботи і працює протягом довшого часу - від 7-ї ранку до 22-ї вечора, чого не зробило жодне (!) інше консульство західних держав в Україні.

І ще одна справа, яку, як мені видається, цілеспрямовано замовчують львівські політики. Хто насправді винен в тому, що українці змушені чекати на візи тижнями і під відкритим небом? Хочу нагадати, що перше звернення керівництва польського консульства до львівської влади з проханням про виділення земельної ділянки для будівництва нового приміщення для візового (!) відділу датується серединою 90-х рр. минулого століття. Минуло «всього-на-всього» 10 років (!) доки дозвіл врешті надали. То ж чи варто, панове, так обурюватися гірким зізнанням Генконсула Польщі у Львові В.Осуховського, що після двох років перебування в нашому місті у нього з'явилися «серйозні сумніви щодо співпраці з українцями»...

Та навіть в таких умовах польське консульство видає щоденно 700-800 віз для українців. Для порівняння: чеське консульство видає денно 120 віз, угорське - 150-200 віз. І нарікань на їхню роботу нема. Варто також пам'ятати, що видання (чи відмова) шенгенської візи вже не є виключно прерогативою польського МЗС. Всі документи на неї надсилаються до Брюсселя, де приймається остаточне рішення.

Всеукраїнське об'єднання «Свобода» підозрює змову між працівниками «служби сервісу» під польським консульством і його співробітниками у справі блокування Інтернет-реєстрації. Хочу зауважити, що для професійного хакера заблокувати роботу сервера не є справою надважкою. І не потрібно тут жодної змови. Якби існувала змова, то навряд чи польське консульство зверталося б до правоохоронних органів з проханням ліквідувати їхніх «партнерів по бізнесу».

Припускаю, що протягом багатьох років на хідниках під консульством сформувалася професійна група «візових бізнесменів». Їхній бізнес не є надто складним. Слід лише «залагодити» собі місце в черзі і подати оформлені належним чином документи до консульства. Тоді віза практично гарантована. А суми за візу від 100 дол. США до 700 євро - це вже справа апетиту «бізнесмена». Інша справа, чому, незважаючи на неодноразові прохання керівництва консульства ліквідувати «будки» і вжити заходів щодо «посередників», цей «бізнес» і досі процвітає? Але відповідь на це запитання не є справою моєї компетенції. Краще б це зробили наші райці!

Так само їм варто задуматися над питанням, де взяти гроші, щоб відкрити (як вони це пропонують) польські консульства у Тернополі й Івано-Франківську, а не вкотре перекладати фінансові видатки на плечі поляків.

Напевно нам все ж слід подякувати полякам за те, що протягом кількох років вони видавали нашим громадянам безкоштовні візи, хоч польським платникам податків бланк кожної візи коштував близько 10 євро. Нагадаю для порівняння: в'їзна румунська віза коштувала українцям в той час близько 70 дол. США, а болгарська - близько 40 дол. США.

І щось не чути було тоді протестів і пікетів «Свободи» чи «ПОРИ»!

На захист пана Осуховського

На окрему розмову заслуговує резонансна стаття Є.Бєлєцкого в польському «Дзєнніку» від 17 березня ц.р. Важко зрозуміти логіку тих, хто приписує генеральному консулові В.Осуховському слова: «Українці у Львові заробляють за багато, щоб вмерти, і замало, щоб жити». Насправді, це слова автора статті, з яких він починає другу частину свого опусу. Виникає логічне запитання до авторів заяв до міністра Р.Сікорського і амбасадора Я.Ключковського: як можна обурюватися хибним тлумаченням слів віце-мера В.Косіва з боку польського журналіста і водночас «приписувати» польському дипломатові те, чого він не говорив?

Зрештою, чому стільки обурення навколо прогнозів про те, що в добу глобалізації трудову міграцію зупинити не можливо, а тому тисячі українців захочуть скористатися з «карти поляка», яка дає можливість безперешкодно влаштуватися на роботу в Польщі, отримати медичне забезпечення і знижки на проїзд? Адже саме за правом отримати працю в Польщі й на Заході Європи на значно гірших умовах стоять наші співвітчизники в тисячних чергах під консульствами європейських держав.

Це саме до речі, сказав в інтерв'ю для українського телебачення мер Яворова - одного з прикордонних міст Львівщини. За його оцінками, близько 30 відсотків яворівчан подадуть документи на «карту поляка», бо не мають шансів отримати в рідному місті праці з гідною зарплатою. Чомусь я не бачив і не чув коментарів щодо цього інтерв'ю в наших мас-медіа. Тому не варто кидати каміння в город п. Осуховського. Я особисто мав нагоду знати всіх польських генеральних консулів у Львові і можу, поклавши руку на серце, сказати, що консул, якого маємо зараз, є чи не найкращим. Порівняти з ним можу лише Генрика Літвіна.

Тому не варто робити з робочої проблеми - проблеми політичної. Якщо почитати львівські ЗМІ, то місцеві депутати практично нічим іншим не займаються. При чому до формування антипольських настроїв (інакше це важко назвати) починають долучатися навіть відомі економісти. Так професор Р.Слав'юк в коментарі одному з львівських Інтернет-видань стверджує, що зростання цін у березні є «заслугою» польських туристів, які скуповують українські дешеві продукти й горілку в той час, як їхні українські візаві сидять за «залізною завісою». Залишу цей «коментар» без коментарів!

Не кусайте руку, що дає

Не менш абсурдною є пропозиція партії «Свобода» ввести для польських туристів грошовий збір на кордоні в 35 євро. Правдоподібно, «свободівці» хочуть звести до нуля й так мізерні надходження до міської скарбниці від туризму, які головним чином (!) надходять від туристів-поляків. Подібну логіку зрозуміти важко. Навіщо тоді розмови про перетворення Львова у туристичний центр?

Подібний підхід здатний завести стосунки України з нашим західним сусідом і стратегічним партнером лише у безвихідь. У вирішенні спільних проблем, тим більше тих, в яких насамперед зацікавлені ми, слід говорити не мовою претензій та ультиматумів, а шукати шляхів до порозуміння. Проблема черг під польським консульством і зловживань під його стінами потребує спільних кроків, зокрема шляхом надання консульству додаткових приміщень і допомоги в їх пристосуванні для потреб видачі віз.

І на завершення нагадаю ще раз: справа не в поляках, не в шенгенських візах, а в міжнародному статусі нашої держави! Будемо в НАТО, будемо в ЄС - не стоятимемо в чергах за візами.

Інша справа, чи з такою ментальністю, як у львівських (і не тільки) обласних і міських можновладців, нас туди хоч коли-небудь приймуть?

Фото з сайту www.ukranews.com