Двоє українських істориків відкликали підписи під комюніке про Волинську трагедію

Українські історики та професори Ігор Гирич та Микола Кучерепа після критики колег відкликали підписи під Другим польсько-українським комюніке «Польсько-український діалог порозуміння». Документ, який у листопаді 2024 року підписали 24 науковці, передбачає оцінку польсько-українського конфлікту 1940-х років. У комюніке йдеться, що повністю відповідальною за Волинську трагедію є УПА та ОУН (б). У коментарі «Радіо Свобода» Ігор Гирич пояснив, що відкликав підпис, оскільки українці не сприймають саму ідею угод щодо Волинської трагедії.

«Є позиція принциповості. Розумію тих, хто каже, що має бути тільки українське розуміння. Враховуючи інтереси такого радикального бачення, зараз, мабуть, не на часі й тому я відкликав свій підпис. Але рано чи пізно потрібно домовлятися обом сторонам, йти на компроміси. Але це потрібно робити, щоб принаймні мати спільний кордон з людьми, які хочуть нас почути. Поляки нас підтримують. Не йдеться про здачу кардинальних українських інтересів», ‒ розповів Ігор Гирич.

За словами історика, було кілька варіантів комюніке, але фінальний варіант відрізняється від того, який він читав. Ігор Гирич сказав, що не погоджується з трактуванням, що у Волинській трагедії винні лише українці.

«Поляки дивляться на ці події як на одномоментний акт людиновбивства. Там мала б бути витримана позиція України та Польщі, щоб рівнозначно було виписано. Але будь-який документ не можна ідеально прописати. Ба більше, є традиційні шаблони сприйняття у поляків, які неможливо відразу відкинути», ‒ додав Ігор Гирич.

Серед підписантів комюніке є Ярослав Грицак і Олександр Зайцев – українські історики та професори УКУ. Олександр Зайцев розповів, що мав зауваження до документа, але загалом погоджувався зі змістом.

«Погоджуюсь із трактуванням того, що УПА відповідальна за трагедію на Волині. Я не збираюсь відкликати свій підпис», ‒ сказав Олександр Зайцев.

Щодо Ярослава Грицака, то він пояснив для «Радіо Свобода», що хоч не погоджувався з усіма пунктами, але підписав документ, оскільки відносини щодо історичного минулого між поляками та українцями досі напружені. Грицак зазначив, що очікував на негативну реакцію від українських істориків.

«Розумію, що не існує єдності серед українських чи польських істориків. Однак нам було важливо вийти зі спільною заявою попри певні незгоди. Зрозуміло, що компроміс не може задовольняти ні одну сторону повністю. Для мене важливіше поставити підпис і зробити спільну заяву, зокрема тому, що з’явились тексти, що поляки винні, що українці винні, а я вважаю, що так не функціонує. Це спільні жертви українців і поляків спільної українсько-польської історії й з цим потрібно завершувати. Коли жертвами стають жінки та діти, мирне населення – це злочин. Ця заява це стартова позиція, щоб почати говорити між собою», ‒ пояснив Ярослав Грицак.

Зазначимо, що ініціатором Другого польсько-українського комюніке став польський історик та директор центру «Карта» Збігнєв Глюзі. Документ має стати продовженням першого комюніке, яке підписали українські та польські історики в 1994 році. Співкоординатор проєкту Олександр Шевченко розповів, що це була перша спроба спільно інтерпретувати відносини між поляками та українцями у ХХ столітті. Однак впродовж 30 років ініціатива не отримала розвитку.

«Текст запроваджує нову формулу взаємного діалогу на ці теми – усі жертви наші. Віримо, що ця формула здатна вивести історичний діалог між Польщею та Україною на якісно новий рівень. Водночас ми не трактуємо Друге польсько-українське Комюніке як певну фінальну крапку, що завершує пошуки спільної інтерпретації подій ХХ століття. Навпаки – вважаємо, що цей текст може стати підґрунтям для початку якісно нового діалогу обох сторін. І ми будемо раді, якщо потенційне Третє польсько-українське Комюніке з’явиться значно швидше, ніж через тридцять років після Другого», – написав у передмові до документа Олександр Шевченко.

У тексті комюніке йдеться, що історики визнають події 1940-х років найтрагічнішою сторінкою в історії обох народів. Підписанти вважають головним винуватцем Волинської трагедії Організацію Українських націоналістів (б) та Українську повстанську армію. Повний список підписантів можна переглянути за посиланням.

З критикою комюніке виступив історик Володимир В’ятрович. У коментарі для «Радіо Свобода» він сказав, що документ нівелює український визвольний рух і презентує історію УПА лише як польсько-український конфлікт.

«Злочини УПА представляють як реалізацію якихось планів. Натомість злочини польських підпільників показують виключно як реакцію на дії українських повстанців і українців як таких. Нічого не говориться про активні вбивства, в тому числі масові, цивільного населення, яке робили польські підпільники», – наголосив В’ятрович.

Він також додає, що в документі назвали непідтверджену кількість жертв (100 тисяч вбитих поляків) й проігнорували дослідження Українського католицького університету, яке проводить історик Ігор Галагіда, в якому йдеться про 30 тисяч вбитих українців.