Екс-міністр освіти часів Леоніда Кучми став почесним доктором Львівського університету

Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка присвоїла міністру освіти часів президентства Леоніда Кучми 76-річному Василю Кременю звання «Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Львівського університету».

Повідомлення про присвоєння почесного звання президентові Національної академії педагогічних наук України, академікові НАН України Василеві Кременю з’явилось на офіційній сторінці університету у четвер, 29 червня.

«Кремень Василь Григорович – видатний український вчений у галузі соціальної філософії, філософії освіти, педагогіки, політології, відомий організатор освіти і науки, державний і громадський діяч», – йдеться в повідомленні Львівського університету.

У повідомленні йдеться, що кандидатуру Василя Кременя висунули вчені ради філософського факультету та факультету педагогічної освіти.

«А зі словами підтримки щодо присвоєння звання "Doctor Honoris Causa Львівського університету" Василю Кременю виступили декан філософського факультету Людмила Рижак, декан факультету педагогічної освіти Дмитро Герцюк, декан факультету міжнародних відносин Маркіян Мальський, декан географічного факультету Володимир Біланюк, завідувачка кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи факультету педагогічної освіти Олена Квас та Ректор Львівського університету Володимир Мельник», – зазначається у публікації.

Хто такий Василь Кремень?

Василь Кремень має багате політичне минуле, яке сягає членства у комуністичній партії та роботи у Центральному комітеті Компартії України (3 1979 по 1986 роки) та ЦК КПРС (1986-1991 pp.), де він займався питаннями розвитку освіти і науки. Він, до речі, також встиг попрацювати заступником директора Російської академії наук.

В Україні Василь Кремень працював в Адміністрації президента Леоніда Кучми. У 1998 році був обраний до Верховної Ради за списком партії СДПУ(о), мав високе восьме місце у партійному списку, що свідчило про його вагу у партії. У 2000 році Василь Кремень відмовився від мандату у зв'язку із призначенням міністром освіти. У 2002 році знову балотувався до Верховної Ради від СДПУ(о), але невдало.

Із 30 грудня 1999 до 3 лютого 2005 року був міністром освіти і науки України за президентства Леоніда Кучми. Незважаючи на бурхливий політичний період початку «нульових», Василь Кремінь зміг утриматись в кріслі міністра освіти у трьох урядах поспіль – спершу в уряді Віктора Ющенка, потім Анатолія Кінаха і врешті Віктора Януковича.

У 2017 році Василь Кремень став лауреатом громадської антипремії «Академічна негідність у номінації «Посіпака-2017» із формулюванням «За відданість ідеям комуністичного виховання молоді за часів декомунізації». Під час роботи в міністерстві освіти відомого українофоба Дмитра Табачника Василь Кремень очолював Національну академію педагогічних наук, де й працює зараз.

На посаді міністра освіти Василь Кремень запам’ятався ідеями реорганізації вищої освіти шляхом об’єднання інститутів та університетів або так званим укрупненням вишів. Під час одного з таких об’єднань у Сумах відбувся масштабний протест студентів.

У 2001 році, за пів року до парламентських виборів, тодішній прем’єр-міністр Анатолій Кінах на засіданні уряду підтримав пропозицію Міносвіти під керівництвом Кременя про створення Всеукраїнської соціологічної служби – кишенькової соціологічної компанії, яка мала б на замовлення влади виконувати нібито соціологічні опитування. Упродовж півроку державна соціологічна служба запевняла громадськість у значній прихильності виборців до провладного блоку «За Єдину Україну!», який очолював Литвин. За її версією, рейтинг блоку становив 12%, тоді як решта соціологів давали лише 4-6%. У 2006 році та сама служба прогнозувала впевнене проходження партії Литвина до парламенту з 8%, але у підсумку партія не подолала 3% виборчого бар’єру.

Директорка Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна у жовтні 2012 року зазначила: «Насправді "при Національній академії наук України" немає "Всеукраїнської соціологічної служби". Це структура незрозумілої приналежності з сумнівною серед соціологів репутацією, яка справді раптом з’являється в кожній виборчій кампанії, а потім зникає до наступних виборів».

Під час Помаранчевої революції, коли студентство було однією з рушійних сил і через участь в акціях протесту траплялись непоодинокі випадки відрахування студентів із вишів, Василь Кремень в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» запевняв, що усіх відрахованих з політичних мотивів студентів поновлено. Більше того, міністр стверджував, що зрадів, коли студенти прийшли під міністерство освіти вимагати його відставки.

«З одного боку, мені, звісно, було прикро. Та з іншого – я, навпаки, радів, що в нашій країні з’явилися молоді люди, котрі діють не за принципом "чого пан бажає", а мають власну думку і здатні її відстоювати», – казав Василь Кремень 10 грудня 2004 року.

Кремень вийшов із СДПУ(о) аж у 2005 році, після перемоги і вступу на посаду президента Віктора Ющенка. Як пояснив сам Кремень, його вихід був пов'язаний із незгодою із позицією політбюро партії, яка вирішила перейти в опозицію до новообраного президента Віктора Ющенка.