ФК «Львів: далі буде?

Коли у 2006 році на базі стрийського «Газовик-Скала» було створено ФК «Львів», мало хто сподівався, що вже через сезон цей клуб здобуде право на виступи в українській Прем'єр-лізі.

Вдалий виступ у першій лізі сезону 2007/08 років дозволив львів'янам вперше у своїй короткій історії пробитися до вищої ліги. І ось 20 липня у своєму дебютному поєдинку в Прем'єр-лізі за практично вщерть заповненого стадіону ФК «Львів» з рахунком 2:0 переміг чемпіона України донецький «Шахтар». Здавалося, що після такого дебюту «городяни» боротимуться якщо не за зону УЄФА, то за місця не нижче середини турнірної таблиці. Проте реалії Прем'єр-ліги «опустили» гравців, керівництво та вболівальників команди на землю, і тепер львів'янам доведеться докласти чимало зусиль, аби взагалі втриматися в елітному українському дивізіоні.

В одному зі своїх передсезонних інтерв'ю тодішній наставник львів'ян Степан Юрчишин зізнався, що перед командою на початку минулого чемпіонату не стояло завдання виходу до вищої ліги. Задача на сезон полягала у створенні боєздатного колективу, який би в найближчому майбутньому міг увійти до еліти українського клубного футболу. Проте вдалі виступи ФК «Львів» у середині другого кола підштовхнули керівництво клубу змінити свої плани, і перед командою було поставлене нове завдання - вихід у вищу лігу. Друге підсумкове місце автоматично вивело львів'ян до «вишки», але перед президентом клубу Юрієм Кіндзерським виріс цілий «букет» проблем: команда не була укомплектована до рівня Прем'єр-ліги, не мала належної інфраструктури, яка б поставила клуб у рівні умови хоча б із середняками українського чемпіонату.

Окрім того, чемпіонат у першій лізі завершився за лічені тижні перед стартом у Прем'єр-лізі, і це стало найголовнішою проблемою для Степана Юрчишина при підготовці до нового сезону. Мало того, що в той період уже практично неможливо було підписати серйозних гравців, так ще й передсезонні збори були форсованими в контексті тотального браку часу як на відпочинок, так і на підготовку гравців. Не кажучи вже про те, що за такий короткий період мало що вдалося в плані награвання нових тактичних схем на матчі рівня Прем'єр-ліги. За таких умов з усіх гравців, підписаних клубом у міжсезоння, реальну користь приніс хіба досвідчений екс-гравець київського «Динамо» та московського «Спартака» Владислав Ващук, котрому не знадобилося жодної зайвої хвилини, аби не лише безболісно влитися в нову команду, але й з першого ж матчу стати справжнім її лідером. Проте, як відомо, один у полі не воїн, а проблем зі складом у «городян» було і залишається достатньо.

Власне з цим «багажем» проблем львів'яни і вийшли на свій перший матч прем'єр-ліги, протистояти в якому довелося донецькому «Шахтарю». Пригадую настрої вболівальників того літнього вечора: більшість із них сподівалися лише на те, аби команда програла хоча б не з розгромним рахунком. Проте завдяки колосальній самовіддачі та, чого гріха таїти, поганій на той час формі чемпіона України львів'яни зуміли створити найбільшу наразі сенсацію цієї першості, перемігши донецький «Шахтар» з рахунком 2:0. Але буквально з наступного поєдинку всі вище перечисленні проблеми львівської команди почали даватися взнаки. Та ще й суперники після перемоги «Львова» над «Шахтарем» стали з підвищеною відповідальністю ставитися до матчів з учорашнім представником першої ліги.

Додав львів'янам проблем і той факт, що в команди не було належних умов для підготовки до матчів чемпіонату. Не маючи у Львові свого стадіону й бази, тренуватися доводилося на зовсім старому та непридатному навіть для матчів другої ліги стадіоні «Сокіл», який, щоправда, вже під кінець сезону місто передало в оренду клубу на 10 років. Ходили чутки, що попередній власник стадіону на початку чемпіонату навіть не впускав команду на поле, аби та проводила передматчеві тренування. Саме в таких важких умовах робилися перші кроки команди у Прем'єр-лізі.

Незважаючи на лише 12 очок та передостаннє місце в турнірній таблиці, ФК «Львів» у першому колі запам'ятався як доволі неоднозначна команда. Визнаним лідерам чемпіонату з «городянами» було важко (перемога над «Шахтарем», нічия на виїзді з «Металістом», достойна гра та мінімальні поразки від «Динамо» та «Дніпра»), в той час як із середняками та аутсайдерами львів'яни грали не так впевнено. Коротка лава запасних, відсутність належної кількості тактичних схем та варіантів гри, подекуди юнацький футбол у виконанні молодих гравців - це найголовніші проблеми у грі ФК «Львів» в першому колі. Проте найбільше, чого не вистачало «городянам», - це досвіду матчів на рівні Прем'єр-ліги. Саме відсутність досвіду і стала головним чинником того, що в потрібний момент гравці втрачали концентрацію, за що поплатилися великою кількістю втрачених очок. До речі, за підрахунками статистів, якби матч завершувався після першого тайму, то ФК «Львів» мав би у доробку 21 пункт, в той час як реально має лише 12. Цей факт, як жоден інший, красномовно свідчить про те, що до найвідповідальніших моментів гри футболісти команди були неготовими. Лише в останньому матчі осінньої частини чемпіонату ФК «Львів» зумів вирвати перемогу на останніх хвилинах: це сталося в надпринциповому домашньому протистоянні з прямим конкурентом за виживання маріупольським «Іллічівцем».

Отож, за 13 турів до завершення ФК «Львів» перебуває на передостанній сходинці турнірної таблиці, і від того, як команда попрацює у міжсезоння, залежить подальша доля клубу. Завдання потрапити до першої «десятки», яке ставилося перед початком чемпіонату, зважаючи на теперішній стан речей, Юрію Кіндзерському, мабуть, доведеться відкоригувати.

Що може чекати на команду навесні? На мою думку, у керівництва клубу є два варіанти - більш ризикований та менш ризикований. Менш ризикований - це запрошення ряду досвідчених гравців, котрі зможуть на своїх плечах витягнути команду із зони вильоту. Більш ризикований - це поповнення складу виключно молодими футболістами, скажімо, з того ж фарм-клубу «Княжа» чи інших нижчолігових команд. Яким шляхом піде команда - стане відомо вже під час міжсезонних зборів, коли в тренувальному таборі з'являтимуться потенційні новачки. Поки що ймовірніше виглядає другий варіант, оскільки на останній своїй прес-конференції головний тренер львів'ян Сергій Ковалець повідомив, що клуб й надалі дотримуватиметься стратегії побудови команди переважно на молодих гравцях (по можливості - із Західної України). Проте, за чутками, керівництво клубу зацікавлене в придбанні Валентина Белькевича. А восени у складі команди ледь не опинився ще один колишній динамівець - Сергій Федоров: якби не травма, то він точно був би підписаний львівським клубом. Тому варіант появи кількох відомих досвідчених футболістів у складі «Львова» також є досить ймовірним.

Багато чого, якщо не все, залежатиме від фінансових можливостей клубу. Цьогорічний бюджет ФК «Львів» - близько 5 млн доларів, задекларований перед початком сезону Юрієм Кіндзерським - є одним із найменших у Прем'єр-лізі. До того ж не відомо, як фінансова криза вдарить по бізнесу президента та власника ФК «Львів», котрого, нагадаю, пов'язують зі страховим бізнесом. Якось відповідаючи на запитання журналіста на одній з недавніх прес-конференцій, Кіндзерський зазначив, що навіть якщо у світі настане фінансовий крах, то він однаково зробить усе, аби, цитую, «зберегти команду і футбол у Львові загалом».

Наразі ж не схоже на те, аби фінансова криза зупиняла Кіндзерського щодо розвитку власного клубу. Одразу після того, як клуб отримав в оренду стадіон «Сокіл», генеральний директор «Львова» Роман Лаба повідомив, що вже у січні наступного року розпочнеться реконструкція арени, яка згодом здатна буде вмістити 10-15 тисяч глядачів. Строки робіт Роман Лаба не назвав, хоча зазначив, що нова затишна домашня арена в клубу буде зовсім скоро. Збудувавши чудовий міні-стадіон у Добромилі та ультрасучасний футбольний комплекс у селі Щасливе Київської області, Юрій Кіндзерський уже довів, що своїх слів на вітер не пускає, тому з великою долею ймовірності можна стверджувати, що зовсім скоро ФК «Львів» гратиме на новому домашньому стадіоні.

Та чи буде нова арена заповнюватися вщерть вболівальникам - питання складне. На мою думку, все залежатиме від того, який результат показуватиме команда. Якщо, наприклад, порівнювати Львів із Донецьком, то між цими містами в плані вболівання є велика суттєва різниця. У Донецьку люблять свою головну команду - «Шахтар», в той час як інший місцевий клуб «Металург» відвідують 1-2 тисячі глядачів, і це в кращому випадку. У Львові ж люблять футбол, і саме тому за кількістю вболівальників на домашніх матчах ФК «Львів» у першому колі не поступився «Карпатам». А той же донецький «Металург», до слова, котрий за свою коротку історію можна в якійсь мірі порівняти з ФК «Львів», поступився за кількістю домашніх вболівальників «городянам» за підсумками першого кола аж в чотири рази. Звичайно, головною командою Львова наразі залишаються «Карпати», проте це аж ніяк не заважає вболівальникам «зелено-білих» відвідувати домашні матчі «Львова», вболіваючи за них. Допоки дві львівські команди не конкурують за медалі, доти на двох вони матимуть одного вболівальника. Це, звичайно, стосується радше вболівальників, а не справжніх  фанатів, у серцях яких завжди є лише одна команда.

Тому якщо ФК «Львів» демонструватиме справді хороші результати, то справа за вболівальником не постоїть. А оскільки львівський вболівальник так любить футбол, то дуже хотілося б, аби цього футболу найвищого рівня у Львові було побільше. А для цього потрібно, аби ФК «Львів» зумів за підсумками чемпіонату зберегти прописку в Прем'єр-лізі. На жаль, реалії сьогодення такі, що вищого завдання перед командою поки що не стоїть.