Готуєтесь до виборів? Не поспішайте

Неочікувано (чи таки очікувано?) президент України Володимир Зеленський заявив про готовність, ба більше – про намір провести вибори в Україні найближчим часом. Хай навіть до підписання мирного договору з Росією. Навіщо Зеленський зробив таку заяву? Він відреагував на заяву Трампа, зроблену в інтерв’ю видання Politico. Глава Білого дому дорікнув українському колезі, що той, мовляв, «використовує війну, щоб не проводити виборів».

«Я думаю, що український народ мав би мати такий вибір. І, можливо, Зеленський переміг би. Я не знаю, хто б переміг. Але в них давно не було виборів. Знаєте, вони говорять про демократію, але доходить до того, що це вже не демократія», – так сказав Трамп, відповідаючи на запитання журналістки Даші Бернс, чи вважає він, що вже настав час для України провести вибори.

У цьому контексті важливо зазначити, що паралельно Трамп вимагав від Зеленського, щоб той підписав мирну угоду з Росією до цьогорічного Різдва. Тобто дедлайн вимірюється двома тижнями. Щоправда, цю вимогу американський президент виставив українському не безпосередньо, а через своїх посередників – Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера. Причому мирна угода так чи інакше передбачає територіальні поступки з боку України – виведення військ з тієї частини Донбасу, яку ще контролює Київ. З неофіційних джерел відомо, що невиконання цієї вимоги Києвом може потягнути за собою «штрафні заходи» з американського боку. Зокрема, відмову від поставок озброєнь навіть за європейські гроші, припинення надання розвідувальної інформації, блокування роботи польового інтернету через Starlink. І такі кроки з боку США могли б стати дуже болючими для наших захисників.

Однак вимога про вибори від Трампа може в цьому контексті стати рятівною для України. Досвідчені журналісти, які часто беруть участь у пресконференціях знають, що якщо в тебе є до речника два запитання – одне важливе, а інше другорядне – то в більшості випадків варто відмовитися від другорядного на користь лише важливого. Бо речник може відповісти лише на другорядне (особливо, якщо воно для нього зручніше і менш гостре) та проігнорувати важливе.

Отаку помилку зробив Трамп, виставивши перед Зеленським зразу дві вимоги: підписання угоди й вибори. Тож український президент вхопився за опцію виборів і тепер спробує витиснути з неї все, що можливо. Хоча чи дійде ще справа дійсно до виборів – велике запитання. Але про це пізніше.

Про намір провести вибори Зеленський заявив на облавку свого літака, який у той момент летів з Брюсселя до Риму. Можна навіть припустити, що таким чином він косплеїв Трампа, який останнім часом любить організовувати короткі брифінги для свого журналістського пулу на облавку Air Force One у польотах між Вашингтоном і Маямі. Що конкретно відповів Зеленський? Зацитуємо:

«Я відповім коротко – я готовий до виборів. Мало того, я прошу зараз США допомогти мені, можна разом з європейськими колегами, забезпечити безпеку для проведення виборів, і тоді наступні 60−90 днів Україна буде готова до проведення виборів».

Як на мою думку, хід Зеленського напрочуд вдалий. По-перше, він перебиває встановлений Вашингтоном ультиматум щодо підписання мирної угоду до Різдва, не відмовляючи при цьому Трампові.

По-друге, він демонструє, що не боїться виборів і підтверджує свою відданість демократії, у якій почала сумніватися американська сторона.

По-третє, він у такий спосіб втягує Сполучені Штати у справу гарантування безпеки для України. Бо й дійсно: як інакше вдасться провести чесні, прозорі та справедливі вибори, з повноцінним передвиборчим процесом і присутністю міжнародних спостерігачів?

По-четверте, таким чином Зеленський відповідає й на претензії щодо своєї легітимності, висловлені Владіміром Путіним. Адже російський диктатор неодноразово заявляв про своє небажання підписувати якийсь документ з «нелегітимним» Українським президентом.

По-п’яте, у такий спосіб Зеленський повертає ситуацію з мирними перемовинами до вихідної точки, коли велася мова не про комплексну мирну угоду, а спершу – про безумовне припинення вогню на лінії бойового зіткнення. Бо саме це потрібне для більш-менш безпечного проведення виборчого процесу й надання можливості учасникам бойових дій взяти участь у голосуванні, а вони більше за всіх заслужили на це.

І, нарешті, по-шосте, допоки не будуть проведені вибори, питання болісних територіальних поступок, яких і Білий дім, і Кремль вимагають від України, відкладається.

Тож Зеленський перекинув м’яча на поле Вашингтона і Москви. Тепер Трамп із Путіним мають мастити собі голову, як гарантувати Україні безпечно провести вибори, яких вони самі й вимагали.

То що, Україну найближчим часом очікують президентські вибори з повноцінним балотуванням, агітацією, конкуренцією тощо? Значить час стежити за соціологією, задаватися, наприклад, питанням, чи братиме участь Зеленський, які в нього шанси, хто головний конкурент? Насправді, навряд чи.

Спробою на короткий час стати Вангелією Пандевою, тобто бабою Вангою з Болгарії, хай навіть недоброзичливці стверджують, що більшість її пророцтв не збулися, а ті, що нібито збулися, насправді були або вигадані, або артикульовані настільки неконкретно, що їх можна було трактувати, як заманеться. Отож вангую, що жодних виборів в Україні найближчим часом не відбудеться.

Цей мій скептицизм ґрунтується не стільки на політичній інтуїції, скільки на досвіді останніх років. Пригадуєте, ще два роки тому, коли президентом США був тепер уже милий нашому серцю Джо Байден, американці хоч і в м’якшій формі, але теж вимагали від України проведення виборів, бо вже, мовляв, пора. Пригадуєте, що тоді відповів Київ? Забули? То я вам нагадаю. Українське керівництво тоді заявило Америці майже те саме, що й зараз. Мовляв, вибори – чудово, ми готові, але спершу гарантуйте нам безпеку.

Нагадаю ще раніші часи – 2015 рік і Мінські угоди, одним із пунктів яких було проведення виборів в ОРДЛО. Проте в документі під назвою «Комплекс заходів щодо виконання Мінського протоколу» зазначалося, що вибори проходять згідно із законодавством України. А це, своєю чергою, передбачало гарантування Україною безпекового чинника, тобто наявність правоохоронців, вільна конкуренція електоральних суб’єктів, тобто участь у виборах різних українських партій і політиків, вільний передвиборчий процес, який мав би гарантуватися державними органами. Очевидно, що все це не могло б відбуватися, допоки на тих територіях хазяйнують різноманітні пушиліни й захарченки з їхніми головорізами на кшталт «моторол» чи «гівів». І допоки ці «першопричини» не усунуті, проводити вибори, згідно з українським законодавством, було неможливо.

Усі ці згадані вибори, як ми знаємо, так і не відбулися, оскільки не було створено всіх необхідних передумов. Чи вдасться створити передумови для електорального процесу зараз? Більш ніж сумнівно. Легко передбачити, що Вашингтон аж ніяк на захоче залагоджувати нам безпеку, що фактично передбачало б присутність американських військовиків на українській території, причому в «найгарячіших» районах. Так само, як і росіяни не висловлюють ні найменшого бажання припиняти бойові дії на лінії бойового зіткнення.

Тому тим, хто взяв уже низький старт на вибори, я б радив розпружитися і стежити за розвитком перемовин між Україною, США, Європою і Росією. Прогнозую, що порядок денний там змінюватиметься з дня на день.