Хор львівської інтелігенції із опери «Цар Янукович»

Чи діждемося колись інтелігента, який не буде підписувати нічого, окрім як власні думки і твори?

Ну добре, з рештою підписантів під Заявою  ( https://www.partyofregions.org.ua/contrprop/resonance/4d6cba98ed5d0/) все зрозуміло. Внутрішня потреба холуйства така велика, що ніяких царьків не настарчиш для її задоволення.

 Але Ви, Маестро? Як опинилися там Ви?

 Хто і чим застрашив?

 Що не будуть виконувати Вашу музику?  Та Ваші джазові композиції ми будемо грати на вулицях і вони стануть народними.

 Що не будуть видавати Ваші ноти? Живемо ж не в епоху ручного переписування партитур і процес цей не спинити.

 Що не дадуть випустити диски із Вашою музикою? Та ми закидаємо Львів піратськими і у кожній маршрутці буде звучати «Не топчіть конвалій»

 Що викинуть Вас із консерваторії? Та до Вас вишикується черга приватних учнів,  аби брати уроки композиції у Маестро.

 То може пристрашили, що не дозволять Вам компонувати із до-ре-мі-фа-соль, а залишать тільки ля і сі?

 Чи показали двох страшних ведмедів, які наступлять Вам на два вуха і позбавлять слуху?

 Чи може навпаки: пообіцяли, що Ваша пісня «Намалюй мені ніч» стане обов’язковою маршовою для зеків на ранковому плацу в усіх колоніях?

 Скажіть, хто і чим залякав, принизив? Ми оркестровими пультами розіб’ємо їм вікна і будемо бити у барабани, аж сказяться з люті.

 Тільки скажіть, що цей підпис – результат тиску, приниження, застрашування.

 У цьому місці червоним засвітилося «Не судіть і не судимі будете».  Правда. Не маю права. Ніхто не має права.

 Але на питання людина право має. На питання до самої себе – передусім. Інакше людина стає тупим бараном.