Хто керує Сполученими Штатами

Американський мультимільярдер Ілон Маск, чиї висловлювання та дії не раз породжували гучні скандали, став настільки близьким союзником президента Дональда Трампа, що постає низка важливих запитань. Як це вплине на дотримання принципів демократії? Чи не придушить їхню стримувальну роль у питаннях поділу влади і незалежності державних інститутів настільки тісна співпраця амбітного бізнесмена і глави держави?

Такі питання напевно б не виникали, якби ім'я Ілона Маска асоціювалося тільки з вражаючими науково-технічними досягненнями, такими як дітища SpaceX, Tesla і Neuralink, основним власником яких він є. Але, на жаль, у біографії цього вихідця з Південної Африки значиться чимало ексцесів, які зачіпають морально-етичну сферу. Незважаючи на статус культового підприємця, Ілон Маск встиг засвітитися в центрі кількох скандалів, що затьмарили його досягнення. Одним із них стали звинувачення в сексуальних домаганнях, висунуті проти нього співробітницею однієї з його компаній. Мільярдер не став їх спростовувати або підтверджувати, а вважав за краще залагодити справу через угоду про нерозголошення інформації, що саме по собі наводить на певні думки. Така поведінка, на перший погляд, може здаватися ознакою прагнення зберегти репутацію, але також постає питання: що ж він приховує, і чому довелося вдаватися до юридичного механізму, щоб уникнути подальших викриттів?

Поведінка Маска як бізнесмена теж часом виходить за межі звичайної ділової етики. Одним із яскравих прикладів став скандал, коли 2018 року він написав у Twitter, що збирається вивести Tesla на фондову біржу за ціною 420 доларів за акцію, заявивши, що в нього є «фінансування для цього». Ця заява викликала хвилю невдоволення і розслідувань, оскільки такі інформаційні вкидання можуть маніпулювати ринком. Маск зрештою погодився заплатити штраф у розмірі 20 мільйонів доларів, а його поведінка привернула увагу регулюючих органів, що поставило під сумнів його здатність вести бізнес відповідно до законів і правил.

Не менш тривожним є його ставлення до працівників. Маск багаторазово стикався зі звинуваченнями в тому, що в його компаніях створюються трудові умови, які порушують права співробітників. Наприклад, у Tesla довгий час масово звільняли працівників, які намагалися організувати профспілку, що не раз викликало обурення правозахисників. Маск відкрито заявляв, що не вірить у профспілки і всіляко перешкоджає їхньому формуванню у своїх компаніях, незважаючи на численні скарги співробітників на умови праці.

Не обійшлося і без висловлення поглядів на соціальні та політичні питання, які не завжди відповідають загальноприйнятим моральним стандартам. Досить згадати публічну заяву Маска на підтримку праворадикальної партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD), що викликала шквал обурень у німецькому суспільстві. Маск висловив симпатію до позицій праворадикалів щодо питань міграції й національної ідентичності, що спричинило потужну критику не тільки з боку політиків, а й звичайних громадян, які побачили в цьому загрозу демократичним цінностям.

Тож за мільярдером, який прагне постійно бути на виду, тягнеться шлейф минулого, яке не обмежується тільки його успіхами в бізнесі й науці. Його поведінка в різних сферах життя – від корпоративної етики до громадських висловлювань – викликає масу запитань, які залишаються без належних відповідей. Наявність поруч із президентом США людини, чиє ім'я стало синонімом провокацій, контроверсій і хворобливої самовпевненості, може бути небезпечною і для національної, і для глобальної демократії.

Ілон Маск, можливо, сам того не усвідомлюючи, став яскравим прикладом того, як амбіції і надвплив окремої особистості здатні загрожувати основам демократичних інститутів. Уособлюючи сучасний капіталізм з його парадоксами, пан Маск, перебуваючи в безпосередній близькості до глави держави, перетворюється на потужний інструмент, здатний не тільки формувати політику, а й маніпулювати громадською думкою, підриваючи самі принципи демократії. Його вплив, що виходить за рамки звичайної ділової практики, здатний руйнувати крихкий баланс, на якому тримається демократична система.

Як великий підприємець, Маск явно сприймає громадські й політичні інститути як тло для своїх амбітних проєктів. Його виступи в соціальних мережах, за якими стежать мільйони, відіграють роль маркера для оцінення настроїв соціальних груп і мас. Але коли ця людина перебуває в безпосередній близькості від президента, її поведінка й висловлювання починають не тільки формувати думку, а й впливати на державні рішення. Демократія, в ідеалі, передбачає політику, що ґрунтується на суспільній згоді і здоровому глузді. Але що, якщо з місця, яке займає Маск, лунає голос, чиї висловлювання вже не раз викликали суспільне обурення і претензії з боку правозахисних організацій?

Ситуація має досить дикий вигляд для Заходу, де моральним якостям впливових політичних гравців надають особливого значення. Звинувачення в сексуальних домаганнях, маніпуляції ринками, протистояння профспілкам, а також підтримка праворадикальних груп – це далеко не нешкідливо. Усе це підкреслює небезпеку його присутності не лише поруч з очільником наймогутнішої держави світу, а загалом у політичних колах. Людина, здатна використовувати своє становище для маніпулювання громадською думкою і ринком, не може бути абсолютно нешкідливою для системи з розподілом влади. Хоч би як він сам то заперечував. Що б із цього приводу не думав сам президент Трамп, така впливова країна, як Сполучені Штати, не може жити за принципом «авось, нічого поганого не станеться».

Особливо тривожним є масштаб впливу Маска. Він не просто один із найбагатших людей планети – він створив культуру навколо своїх проєктів, ставши ідеалом для безлічі послідовників у бізнесі й політиці. Принципи, які він пропагує через свої технології, це насамперед свобода і віра в безмежні можливості людського генія. Звучить чудово. Однак на практиці ця свобода нерідко виявляється правом лише тих, хто володіє гігантськими корпораціями й капіталами. Той самий Ілон Маск часто заявляє, що не вірить у встановлені правила і вважає за краще діяти за власними законами – інколи з успіхом, а інколи зі сумнівними наслідками.

Коли думка Маска стає частиною стратегії президента, існує ризик, що хоча його ідеї виглядають заманливо, у демократичній системі вони можуть призвести до послаблення механізмів стримувань і противаг. Маск, прагнучи зруйнувати старі парадигми, може не помічати, що його «гнучкість» може зруйнувати складні системи державного управління, де важливий баланс інтересів і рівноправність. Система стримувань і противаг, настільки важлива для демократії, неминуче підривається, коли одна людина або група людей набувають непропорційно великого впливу і можуть маніпулювати політичними й економічними процесами.

Мультимільярдер Ілон Маск, завдяки своїм статкам і впливу, може створити умови, в яких його ідеї опиняться в центрі політичних рішень, що зробить демократію менш підзвітною народу. Коли бізнесмен, який називає себе реформатором і бачить у політиці інструмент для реалізації своїх амбіцій, стає частиною політичних процесів, його інтереси можуть вийти на перший план, що шкодить суспільству. Концентрація влади в руках таких людей може призвести до олігархічної структури влади. Надбагаті люди, маючи величезну владу, можуть маніпулювати інформацією, ринком і громадською думкою, визначаючи, які ідеї й цінності стануть мейнстримом. Маск, з його стратегією абсолютного контролю, може створити загрозу для багатоголосої політичної системи, де кожна думка важлива і має право на існування.

То чи варто створювати ситуації, коли окремі люди можуть використовувати свої можливості для впливу на владу в інтересах особистих амбіцій? Де проходить межа зосередження багатства і влади в одних руках? Надто велика концентрація ресурсів у руках однієї людини або невеликої групи може призвести до системних загроз, коли навіть демократичні механізми виявляться безпорадними перед загрозою маніпуляцій і тиску на політичні процеси.

Для України все це особливо актуально. Адже Маск не раз публічно захоплювався російським диктатором Путіним, називаючи його «дуже розумною людиною». У 2014 році, після російської анексії Криму, Маск на форумах і в інтерв'ю заявляв, що, на його думку, дії РФ на українському півострові «мають історичну основу», назвати їх порушенням міжнародних норм він «посоромився». Крім того, Маск неодноразово порушував питання про компроміси із загарбником, уникаючи теми територіальної цілісності України. Таким, судячи з усього, є його розуміння справедливості й відповідальності великого бізнесу за підтримання миру і стабільності на планеті.

В умовах такого явного протиріччя Україна повинна проявляти розумну обережність у відносинах як з Маском, так і з тим, кого він старанно «улещує», – з господарем Білого дому. Сімдесятивосьмирічний Трамп явно потрапив під вплив одіозного мільярдера із задатками нарциса, із цього приводу американці навіть уже почали жартувати: «Якщо Маск – це не президент, то хто взагалі тоді керує цією країною?». Такі жарти відображають занепокоєння американської громадськості, що надбагаті люди з неповноцінною мораллю можуть завдати чималої шкоди справі миру й демократії, і йти з ними на компроміс із принципових питань – недалекоглядно й безвідповідально. Українцям теж не варто забувати про це.