Кідрук: У столиці Анголи не заборонено кермувати п’яним

19 березня у Львові у книгарні «Є» відбулася творча зустріч із письменником-мандрівником Максимом Кідруком, впродовж якої він поділився враженнями від нещодавньої мандрівки Анголою та Намібією.

«Ідея чкурнути в Анголу, – розповідає Кідрук, – виникла на одній із презентацій моєї книжки, коли під час автограф-сесії до столу, де я сидів, підійшов якийсь дідусь і спитав, чи не хотів би я поїхати в Луанду, бо в нього там є знайомий», - зазначив він, повідомляє Книгоман.

Далі Максим Кідрук розповів про пригоди в Анголі, зробивши невеличкий екскурс в історію країни і підкріпивши свої спогади фотографіями з мандрівки.

«Ангола – повністю закрита країна, в якій такого поняття, як туристична віза, просто немає; або ти отримуєш запрошення і летиш, або навіть не рипаєшся. Її столиця – бідне брудне місто. Це було помітно одразу після приземлення в аеропорту – тонни сміття у прямому сенсі слова перевалювалися через паркан летовища. У місті немає таксі, тому, якщо ти білий і мандруєш пішки, є велика загроза, що тебе відлупцює хтось із місцевого населення (навіть у мій бік, хоч я був із провідником, полетів камінь від якогось хлопчини). До речі, цікавим є той факт, що в Луанді можна керувати автомобілем у дупу п’яним і законом не передбачено жодного покарання, а от, скажімо, розмови по телефону за кермом полегшать ваш гаманець на 500 доларів», - розповів він.

На презентації слайдів мандрівник показав чарівну ангольську природу, напівзруйновану футбольну арену посеред пустелі, збудовану до Кубка африканських націй, а також кладовище кораблів, історія якого почалася ще із 16 століття, і яке на сьогоднішній день налічує сотні понищених суден.

«Щодо Намібії, – розповів далі Кідрук, – то це величезна країна, за площею майже як Україна, із населенням 2 мільйони мешканців. Це як півкиєва розтрясти по всій території нашої держави. Громадського транспорту там, звісно, немає. Можна спробувати «автостопити», але прикол в тому, що за день дорогами Намібії проїздить дві-три машини, тому є ризик так простовбичити дуже довго. Відповідно, краще орендувати тачку десь на місці. Усе відбувається за простою схемою: ти вивішуєш у хостелі оголошення, що я такий-то хочу помандрувати туди-то, і впродовж кількох днів до тебе на кастинг починають сходитися кандидати. Так було і зі мною – за кілька днів ми на орендованій машині уже мчали пустелею Наміб».