Конфлікт навколо «Житомирських ласощів»: Феміда під тиском кадрів Януковича

2 лютого Верховна Рада України схвалила у першому читанні запропонований президентом законопроект «Про внесення змін до Конституції України щодо правосуддя». Європейська служба зовнішньої діяльності одразу ж зробила заяву про те, що Євросоюз оцінив це позитивно і чекає на остаточне прийняття таких змін у другому читанні.

«Голосування у Верховній Раді конституційних змін стосовно судової системи є важливим кроком до зміцнення судочинства, покращення її ефективності, захисту незалежності і неупередженості, а також боротьби з корупцією», - йдеться в заяві.

Вже не є таємницею, що за часів Януковича будь-який державний орган в Україні автоматично перетворювався на організоване злочинне угруповання, яке діяло лише з одною метою – сприяти збагаченню Януковича та його оточення. Не стала виключенням і судова система, яку підпорядкував собі заступник голови АП, керівник Головного управління з питань судової реформи та судоустрою Андрій Портнов. Ініційована ним судова реформа не тільки не наблизила українське судочинство до європейських стандартів, але й практично сприяла поневоленню «незалежної» гілки влади. Верховний Суд України був позбавлений більшості своїх повноважень, право допуску справи до ВСУ  давалося на відкуп вищим спеціалізованим судам, тож часто домогтися справедливого правосуддя було неможливо.

За Януковича в Україну повернувся відвертий бандитизм 90-х: на користь «сім’ї» віджималося усе, що потрапляло в поле зору Януковича-молодшого, Юри Єнакієвського та інших посіпак Баті рангом нижче. Проте, на відміну від 90-х, коли усе вирішувалося за допомогою бейсбольних биток, розпечених прасок та пістолетів, у 2010-2013 роках віджим власності відбувався «культурно» і «цивілізовано» - за допомогою судових рішень. Спочатку регіонали відбирали бізнеси у своїх вчорашніх політичних опонентів, потім почали грабувати й своїх, тих, хто всією душею підтримував «дорогого Віктора Федоровича».

Але найбільш цинічним на тлі того правового хаосу виглядає рейдерське захоплення підприємства, що належало іноземному інвестору. Бо іноземні інвестиції – це святе, і чіпати іноземного інвестора – табу без будь-яких виключень. Йдеться про Житомирську кондитерську фабрику, яка належала швейцарській компанії «Дельта Кепітал С.А.» та 400 міноритарним акціонерам. У 2010 році іноземний інвестор - власник 95% акцій ЗАТ «Житомирські ласощі», що вклав у стару радянську фабрику мільйони доларів та 10 років свого життя, раптом дізнався, що вона йому не належить.

За спиною іноземного інвестора його представник в Україні – такий собі Ігор Бойко, громадянин Російської Федерації, змінив керівництво фабрики та ініціював низку судових справ. Суддя Богунського районного суду м. Житомира Анатолій Шелепа, який зараз звільнений з посади і притягнутий до кримінальної відповідальності за хабар, виніс рішення, яким заборонив голові наглядової ради (громадянину США Юрію Ліщинському) проводити будь-які дії, наприклад, призначати і звільняти директора фабрики.

Невдовзі суддею Окружного адміністративного суду м. Києва Андрієм Федорчуком було винесене друге судове рішення, яке й позбавило іноземного інвестора його власності. Цим рішенням було скасовано акції ЗАТ «Житомирські ласощі» третьої-шостої емісій, понад 23 млн акцій з 30 млн! Безпідставне та явно незаконне рішення судді Федорчука, яке було винесене одноособово і за 40 хвилин засідання, миттєво зменшило статутний фонд підприємства у 6 разів. На підставі цього судового рішення, іноземний інвестор – «Дельта Кепітал С.А.», який не брав участі в судовому процесі, оскільки навіть не знав про нього, втратив право власності на належні йому акції. Без будь-якої компенсації! В іноземного інвестора просто вкрали все те, що він протягом 10 років вкладав у фабрику.

Що цікаво, іноземний інвестор володів не лише скасованими спритним суддею акціями 3-6 емісії, в нього було майже 6 млн акцій 1-2 емісій, які він викупив у акціонерів-працівників фабрики. Стараннями Бойка та реєстратора «Житомирських ласощів» (ЗАТ «Акція-реєстр») належні «Дельта Кепітал С.А.» акції було переписано на нікому не відомі офшорки. До речі, ЗАТ «Акція-реєстр», зробивши свою чорну справу, припинила свою діяльність, а її власник Олександр Петренко взагалі зник у невідомому напрямку.

«Раптово збідніле» за допомогою судового рішення підприємство на інсценованих загальних зборах акціонерів злили з пустим ТОВ «Будстайл ХХІ» Ігоря Бойка. Практично, фірма-метелик Бойка, яка не вела ніякої господарської діяльності та володіла лише кількома одиницями офісних меблів та техніки сукупною вартістю 63 тис грн., поглинула велике промислове підприємство, балансова вартість якого на той момент сягала 400 млн грн.

Завдяки абсурдним судовим рішенням та злочинним діям державних реєстраторів, ЗАТ «Житомирські ласощі» зникло з лиця землі, натомість з’явилося ТДВ «ЖЛ», власниками якого виявилися Ігор Бойко та купка його поплічників, яким він виділив мізерні частки.

Улаштувати таку справу Бойкові допомогли юристи з фірм Портнова, які спеціалізувалися на рейдерстві, та особисто Андрій Володимирович. Останній «натякав» суддям, які саме рішення потрібно прийняти, а ті, без докорів сумління, закривали очі на закон.

За часів портновської Феміди, іноземний інвестор та решта ошуканих акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» намагалися відновити своє право власності в судах, було розглянуто понад 50 справ. Та де там. На усіх рівнях рішення приймалися, як під копірку. А до Верховного Суду справи просто не допускалися.

За кілька років до конфлікту навколо «Житомирських ласощів» долучилося понад 300 суддів судів різних рівнів та юрисдикцій. Деякі з них відверто казали представникам іноземного інвестора та юристам міноритарних акціонерів, що прекрасно розуміють, що правова позиція Бойка чи ТДВ «ЖЛ» не витримує критики, але проти вказівки Портнова вони не підуть.

Акціонери ЗАТ «Житомирські ласощі» почали здобували поодинокі перемоги лише після втечі з країни Януковича та Портнова. Наприклад, 9 вересня 2014 року Житомирський окружний адміністративний суд виніс постанову, якою скасував довідку Пенсійного фонду про відсутність заборгованості, що містилася в пакеті документів, поданих державному реєстратору для припинення ЗАТ «Житомирські ласощі». Ця довідка була невстановленого зразку та містила недостовірні дані. Суд довів, що люди Бойка вдалися до фальсифікації документів.

19 серпня 2015 року Житомирський окружний адміністративний суд, розглянувши позов двох міноритарних акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції, виніс постанову, якою було визнано протиправними та скасовано всі записи до ЄДР, що стосуються рейдерського захоплення ЗАТ «Житомирські ласощі», а саме: записи про припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» у зв’язку з реорганізацією і  створення ТДВ «ЖЛ» шляхом злиття ЗАТ «Житомирські ласощі» та ТОВ «Будстайл-ХХІ» та всі наступні записи по ТДВ «ЖЛ».

Судове рішення базувалась виключно на нормах Закону України «Про акціонерні товариства»: злиття акціонерного товариства можливе лише з акціонерним товариством, при цьому створюється третє акціонерне товариство, і що за будь-якої реорганізації акції  акціонерів конвертуються у частки (паї)  новоствореного товариства. У цьому ж випадку, акціонерне товариство перетворилося на товариство з додатковою відповідальністю, учасниками якого стали лише 46 осіб з 400 дійсних на той момент акціонерів.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду було винесене не просто на користь акціонерів, воно виносилося на користь законності, справедливості та здорового глузду. Воно продемонструвало, що окремі «гвинтики» судової системи поволі звільняється з-під «опіки» Портнова та здатні виносити правосудні рішення.  

Пізніше, 23 грудня 2015 року, Вищий адміністративний суд України своєю постановою підтримав рішення першої інстанції, підтвердивши незаконність припинення ЗАТ «Житомирські ласощі», та поновив права власності 400 акціонерів Товариства та іноземного інвестора «Дельта Кепітал С.А.».         

Суд зобов’язав Державну реєстраційну службу скасувати усі записи у ЄДР, які стосувалися незаконного заволодіння фабрикою Ігорем Бойком. Так, згідно рішення суду, держреєстратори мають скасувати запис про злиття ЗАТ «Житомирські ласощі» з ООО «Будстайл ХХІ» та створення ТДВ «ЖЛ» як таке, що не відповідає чинному законодавству, а також запис про припинення ЗАТ «Житомирські ласощі».

Аналогічне рішення виніс 23 листопада 2015 року і Тернопільський окружний адміністративний суд, куди зі своїм позовом до відділу державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців звернулася колишня співробітниця фабрики - акціонерка Ніна Грущак, що нині мешкає у Тернополі.  

ЗАТ «Житомирські ласощі» було поновлено в Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців. У той же час, структуру Бойка - ТДВ «ЖЛ», яку суди визнали незаконно створеною, було скасовано.

Те, що повинно було стати хеппі-ендом, насправді стало лише початком запеклої боротьби, бо рейдер Бойко не хоче визнавати перемогу законних власників. Він вдається до методів, що далекі від законних: від підкупу посадових осіб до залякування працівників фабрики. Влаштовуючи мітинги під фабрикою, Бойко у мегафон, кричить, що посадить «зрадників» до в’язниці та відбере усе їхнє майно. Акціонеру Ганні Друкаренко, що роками судилася за своє право власності та зрештою виборола своє, Бойко неодноразово погрожував розправою. Влітку її приватний будинок підпалили, причому, в нічний час. Сім`я дивом врятувалася. Іншій літній жінці-акціонеру, що мешкає у висотці, нещодавно підпалили двері. Ведеться й жорстока інформаційна війна. Бойко обливає брудом своїх опонентів, не гребуючи нахабною брехнею. Житомирські інтернет-ресурси чи не кожного дня наповнюються черговою порцією наклепів від Бойка, який видає із себе святого мученика та незламного борця з корупцію.

Бойко намагається продовжити змагання за фабрику і у судовій площині. Він обіцяє «фабричному люду» та контрагентам «вирішити питання в судах», мовляв не пошкодує на це мільйонів. Наразі він намагається оскаржити рішення Тернопільського окружного адміністративного суду, подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Що цікаво, разом зі скаргою Бойко подав клопотання, щоб її розглянули у найкоротший термін. Вочевидь, сподівався, що швидко знайде у львівських  суддів розуміння і підтримку. Та, напевне, з нальоту не вийшло. Тепер він робить усе, щоб відкласти розгляд справи, подаючи до суду стоси паперів, які не мають жодного відношення до суті справи. Для чого Бойко затягує судовий процес? Поки судді вивчають подану Бойком макулатуру, він влаштовує під вікнами суду галасливі мітинги за участю жіночок-крикливиць поважного віку та тітушок, погрожуючи суддям «сміттєвою люстрацією».     

Повертаючись до того, з чого почали - до судової реформи, ініційованої президентом України, хочеться згадати про недавні події. Зустрічаючись зі студентами КНУ ім. Шевченка, Петро Порошенко розповідав їм про своє бачення судової реформи: «Якщо ви запитаєте мене, від чого потрібно захистити суддю для того, щоб справжній громадянин і справжній професіонал мав можливість здійснювати правосуддя і приймати справедливі рішення, якщо дуже спрощено підійти до цього питання - його треба захистити від політики і влади, треба захистити від хабарів. Якщо ми забезпечимо надійний та ефективний захист впливу і тиску на суддю з цих обох сторін - далі буде все залежати виключно від судді».

Сьогодні судді начебто вже вільні від тиску влади, принаймні, офіційно. Колишній куратор судової системи Андрій Портнов, звичайно ж, за старою звичкою, ще може зателефонувати з Росії до якогось українського судді, щоб «порекомендувати», яке саме рішення прийняти. Проте суддя (якщо він, кажучи словами Петра Порошенка, «справжній громадянин і справжній професіонал») у відповідь може порекомендувати Андрію Володимировичу, куди тому піти. Це в ідеалі. А у житті – все набагато складніше, адже Портнов свого часу навідкладав в Україні багато «личинок»: віддані йому люди сидять не лише у судах, але й у інших органах влади. Вигнанця Портнова вже можна «посилати», а от його прихвостнів, що досі при владі – доволі складно. Є інформація, що ці портновські личинки чинять неабиякий тиск на львівських суддів, щоб ті прийняли рішення на користь Бойка і Портнова - солодкої парочки рейдерів.  

Захиститися ж від хабарів – ще складніше, особливо, коли тобі пропонують суму з шістьма нулями. Тут треба проявити неабияку стійкість та витримку. А, може, просто включити обережність, адже проектом змін до Конституції в частині правосуддя передбачається нова підстава для звільнення судді - неможливість пояснити джерела своїх доходів і майна. До того ж, звільнення – це, повірте, не найстрашніше, що може статися з хабарником.

Говорячи про можливий тиск на суддів, гарант Конституції не згадав про третій, найбільш цинічний спосіб тиску - інсценовані однією зі сторін мітингу за участю агресивного натовпу, що імітують «голос народу». А цим методом рейдер Бойко володіє досконало.  

Можливо, такі судові справи і потрібні зараз суспільству. Вони, як індикатор, можуть показати, чи здатна судова система до самоочищення. Чи все ж таки права чимала частка громадських діячів, які наполягають на тому, що усю судову систему потрібно безжально викорчувати, усіх суддів звільнити, бо на гнилому фундаменті гарного нового будинку не зведеш?