Легітимність і ґанґстерство

Між минулим і майбутнім

Ситуацію в Україні не раз порівнювали з Америкою двадцятих років. Є, однак, фундаментальна відмінність – у США федеральний уряд приборкав бандитів, в Україні вони стали владою: тупою, глухою, ніким не контрольованою.

Смішно читати про модернізаційні уповання на олігархів. Адже вони, принаймні більшість із них співтворці і бенефіціанти такої системи, а ще прошарок скорумпованих, зажерливих чиновників. Величезним бонусом легітимності вони скористалися для ще огульнішого самозбагачення, замість того, щоб інвестувати в країну і якнайшвидше модернізувати її. Їхня короткозорість і ненаситність стала пасткою для них і для всієї країни. Мені здається, вони і модернізація – взаємовиключні речі.

P.S. Проходячи попри маєток сина Азарова на Pötzleinsdorfer Straße у мальовничому куточку Відня, де з вікон відкривається вигляд на велетенський парк з козулями, білками і секвойями, я не міг збагнути, чому його батько відбирає в мільйонів українських громадян шанс на майбутнє? Чому представники і фінансисти режиму досхочу користуються перевагами європейського життя – в Лондоні і Парижі, Відні й Монако, Швейцарії і Німеччині, нехтуючи загальнолюдські вартості і засади демократії? Чому в цей самий час пересічні громадяни змушені принижуватися в консульських представництвах країн-членів ЄС?