Література на кілограми
або Форум на носі
Як приємно знову отримати кореспонденцію від людини, яка за час, відколи листуємося (він – традиційною поштою, я – через блог), стала наче частиною родини – у тому сенсі, в якому Чеслав Мілош писав про Європу. З поваги до мого співрозмовника подаю епістолу без корочень і виправлень:
«Шановний пане Гаврилів,
не встигло минути літо, як уже знову осінь – а кіко огірків на городі! Же бим знав, де пан мешкає, залюбки передав би відерко. А де зачилася осінь, тамка, як то кажут, форум на носі, то й вирішив поділитися з Вами своїми книжковими міркуваннями.
Я не пропустив жодного, як він ше діявся біля Оперного теятру – у тій будівлі, жи була колись музеєм Лєніна, про це ніхто теперка не пам’ятає; я питаю: «Куме, ти пригадуєш, жи то був музей Лєніна?», а кум мотає головов, жи нігди не пригадує. Я кажу: «Куме, та ти ж там працював!», а він затявся, жи ні і нічого чути не хоче – замалим си не загнівав на мене. То, знаєте, пане Гаврилів, як у тому совєтському фільмі «Діямантова рука»: йшов, гепнувси, стратив помку, отямився – ніц не пам’ятаю. І шо скажете про мого кума?
На форум ми ходимо з ним удвох – він шукає шось собі для душі, я собі. Тіко останні рази, заки си протиснемо з третого поверху на долину, то не знаю, як мій кум, але я забуваю, по шо прийшов (моя кума каже, жи то старість). А ше мій кум каже, жи книжки там в остатні роки продают дорожче, ніж у книгарні.
Якшо Ви, пане Гаврилів, заглядаєте до «Високого замку», то мусите знати, шо на Форумі діється велика веремія, жи називається конкурсом. Мій кум про той конкурс повідає, жи там книжки важать на кілограми і найтєжча бандура має найбільшого приза. Мій кум пропонує єнше – влаштовувати межи наших славних письменників змагання і котрий перший прибіжит до фінішу, того книжка найкраща, а остатному – ганьба, бо який з нього письменник?
Шо Ви на це все скажете?
З вересневою повагою,
сердечно Ваш
М.І.Степурівський».
Шановний пане Степурівський,
я, як і Ви, також ходжу на книжковий форум і вважаю його подією у львівському культурному чи то пак літературному календарику. Фільм «Діамантова рука» я не лише пам’ятаю – його крутять як не на одному каналі, то на іншому, а про Вашого кума скажу, що чоловік має гумор. Дякую Вам і за інші висловлені думки та ідеї.
З повагою,
Ваш Т.Гаврилів.