Львів’янка Ірина Токарська зашифровує у витинанці ніжність, любов та надію

Мисткиня Ірина Токарська експонує у львівському музеї Олени Кульчицької виставку сучасної витинанки під назвою «Осінь. Пласти нашарувань».

«Не турбуйте, я думаю» – це не умова мисткині, а назва однієї з її витинанок. А ще у неї є робота «Увібрати сонце» чи «Закотись у спокій». Кожну з них жінка викладає, наче лінії життя.

«Так як ми живемо. Ми ж не живемо однією лінією, а іншу упускаємо – ми живемо всім і відразу. Всі лінії проживаємо, емоції, різні почуття, життєві сюжети», – уточнила авторка Ірина Токарська.

Ірина Токарська закінчила Волинський університет імені Лесі Українки, вивчала слов’янські мови і навіть десять років викладала зарубіжну літературу, однак у 1996 році вже влаштовувала виставки. Крім витинанки, малює на склі, творить графіку, ілюструє книжки.

Заради витинанки мисткиня скуповує тонни паперу і в канцелярських крамницях її вже добре знають. Тепер передає своє вміння учням львівської школи імені Шашкевича, де керує «Майстерню кольорових мрій».

«Дітям говорю: для того, щоб помилуватися роботою з паперу, для нас зрізали дерево. І це також треба пам’ятати. І цінувати», – вчить малечу слухати мову паперу авторка.

Жінка вже мала з десяток персональних виставок у Львові, Луцьку, Франківську. Однак доробки, зазвичай, дарує.

«Я їх просто творю. Є люди, які просто творять. Вони не думають, що буде далі: вони і дивні, і наївні, і такі смішні люди... І я така», – сміється Ірина.