МАФ з вами

Те, що кіоск біля школи №62 на проспекті Свободи у Львові змінив асортимент і цигарками більше не торгує, – чистісінька правда. Але кіоск з тильної сторони цієї школи, на площі Стефана Яворського, продає їх повним ходом. І саме на цій площі, а не на проспекті Свободи, «тусуються» школярі: і під час уроків, і після.

МАФ - мала архітектурна форма. Ця маловідома абревіатура увійшла у повсякденний обіг після того, як міська влада Львова торік взялася за впорядкування кіосків. Чи потрібні в місті кіоски? Які? Де? Скільки?

Кіоски, за визначенням, є об'єктами торгівлі зі звуженим асортиментом. У теорії вони мали б бути доповненнями до мережі об'єктів стаціонарної торгівлі там, де вона розвинена недостатньо, і споживач просто немає де купити необхідні продукти чи товари.

Якщо вчитатись в «Правила роботи дрібно-роздрібної торговельної мережі» розумієш, що створювалися вони для забезпечення зручностей покупців «...в ранкові години до відкриття магазинів, в обідню перерву та вечірні години, коли магазини зачинені». Але кіоски виникали у нас доволі стихійно, якщо не сказати - хаотично, здебільшого, як і вся торгівля, то ж про які правила тут можна говорити?

Рівні серед рівних

У багатьох випадках, особливо це стосується житлових мікрорайонів, кіоски і магазини торгують на рівних. Скажімо, на вулиці Пасічній ще питання, хто кого доповнює... Пам'ятаю, тут кіоски з'явилися раніше, аніж більшість продовольчих магазинчиків. Свого часу саме кіоски були найближчими закладами продажу продуктів і товарів першої необхідності для студентів. Це вже потім інші підприємці звернули увагу на це «хлібне місце» й почали відкривати магазини. Однак кіоски, які мають найвигідніші місця, поступатися ними не збираються.

До слова, найконкурентнішим з усіх у цьому мікрорайоні виглядає заклад торгівлі на вул. Личаківській, 183. Це - магазин-кіоск, інакше назвати не можу: є двері в магазин, а поруч стоїть кіоск. Коли заходиш до магазину, розумієш, що це щось єдине. Заклад працює цілодобово. Коли магазин зачиняється, починає працювати не одна, а дві кватирки кіоску. І хоча алкоголь кіоскам продавати заборонено, завзяті споживачі можуть спробувати сюди навідатись. Чому б і ні, якщо горілка стоїть у вітрині? Можна ще й ковбасу попросити нарізати.

Хліб із запахом ментолу

Взагалі-то факт добросусідського співіснування продуктових кіосків і магазинчиків має своє пояснення. Лікар-гігієніст Світлана Косякова вважає, що кіоскери люди творчі, отже творчо користуються шостим пунктом «Правил роботи дрібно-роздрібної торговельної мережі», відповідно до якого: «Торгівля продовольчими та непродовольчими товарами в одному дрібно-роздрібному торговельному пункті дозволяється лише за умови, що продовольчі товари фасовані, мають герметичну (непошкоджену) упаковку і при цьому додержується принцип товарного сусідства». Принцип товарного сусідства передбачає, запобігання взаємного проникнення запахів різних продуктів, і їх псування внаслідок цього. Тобто, виходить продавати сигарети і хліб одночасно кіоскери право мають.

Тільки от питання: навіщо покупцю купувати хліб у кіоску, який лежить на сусідній поличці із сигаретами, батарейками, кормом для котів. Але ж ми купуємо! Очевидно, саме зручне розташування, як кажуть - при дорозі, зваблює покупців. За день людина набігалася так, що хоче лише швидше потрапити додому. Тому пройти додаткових триста метрів у магазин за мінералкою, а потім ще стояти за нею у черзі - не хочеться. Легше зупинитися біля кіоску. А потім, непомітно для себе, купити крім мінералки, ще цілу торбу харчів, і не розгледіти термін їх придатності, на вулиці ж темно.

Хамство з «будки»

От і всі «за». Більше знайти не можу. Зате можу знайти ще чимало «проти». Починаючи від того, що ми не бачимо продавця, а, відтак, не можемо оцінити, хочемо щось купувати у нього чи ні. От і трапляється, що уже під час перепитувань-перегукувань, розрахунку-решти, заглядаєш одним оком у віконечко, розташоване десь на рівні вашого живота, і помічаєш нетверезу, неохайну жінку із запаленою сигаретою. Або у відповідь на прохання «Дайте, будь-ласка, круп'яні палички» чуєш «чорний» мат, а потім «Це я не до вас, що ви хотіли?».

Доверху заставлені вітрити не дають можливості оцінити санітарний стан приміщення. Неможливо зрозуміти, звідки продавець дістала йогурт, який у кіоску холодильник, чи є у приміщенні елементарна можливість мити руки.

Режим роботи - вільний

Можна було б вболівати за кіоски, якби режим їх роботи був дійсно складений з урахуванням режимів роботи інших об'єктів торгівлі, що поруч. Проте цього теж немає. Підприємець самостійно визначає з котрої до котрої працюватиме кіоск, і подає цей графік на погодження в управління торгівлі Львівської міської ради. Здебільшого запропоноване застережень не викликає. Принаймні, начальниця відділу торгівлі Галина Заєць не змогла засвідчити, що конкретному підприємцю було рекомендовано організувати цілодобовий режим роботи, чи, скажімо, з сьомої до дев'ятої ранку, або з дев'ятої вечора до півночі. Вона послалася на те, що таблиця з режимом роботи кіосків дуже велика, їх бо - 1 862, і це зайняло б у неї цілий день роботи. «Це не реально», - відповіла вона мені.

Пропаганда нездорового способу життя

Прикладом стандартної для центральної частини міста вітрини МАФу можуть слугувати кіоски на вул. Коперника. Дві шостих вітрини посередині, там, де малюсінька кватирка для спілкування продавця з грошима покупця, - це обов'язково сигарети й інші тютюнові вироби. Праворуч одну шосту вітрини займає пиво, слабоалкогольні напої та дрінки-енерджайзери. Над ними ще стільки ж місця для сухариків, чіпсів, горішків до пива. Ліворуч від сигарет одну шосту займають соки, солодка та мінеральна води. Зверху вафельки, батончики, шоколадки. На самій горі - кави, чаї. Ще біля кіоску має бути холодильник для «Кока-коли» або «Славутича».

Скажіть будь-ласка, яку доповнюючу роль в торгівлі може відігравати такий набір продуктів? Правильно, лише деструктивну - жуй на ходу «хімку» з яскравих обгорток. Як на мене, цей асортимент, у першу чергу, розрахований на молодь - на неотруєні і недотруєні організми, чиї шлунки і печінки ще готові цьому казати «ТАК!» замість «НІ!».

В уяві виникає одразу два образи. Перший - це шестикласник, який не любить їсти суп у шкільній їдальні. Він витрачає свої щоденні три гривні на смаколики з кіосків, які два роки тому міністр освіти у їдальнях для дітей продавати заборонив.

Другий - це молодь від п'ятнадцяти і старше, в яких гормони починають самовизначатися і самоутверджуватися. Так-так, тягне тусуватися, тягне на дискотеку. А свіжий подих? А трохи драйву? А зарядити мозок? А забути про денну втому? Усе необхідне - поруч! «І ще, будь-ласка, сигарети!»

Не продаю сигарет до 18 років, тільки поштучно

Наліпка «Я не продаю сигарети до 18 років» тут ні до чого. У нашому місті підлітки: чи то школярі, чи то студенти, мають можливість, не відбігаючи надто далеко від свого навчального закладу, без проблем купити у кіоску товар, який шкодить їх здоров'ю, - сигарети.

Щоб пересвідчитися у цьому, журналісти і соціальні працівники уже кілька років поспіль проводять в Україні експерименти - підсилають знайомого недолітка в кіоск придбати пачку сигарет, і якщо продавець каже: «Я не продаю неповнолітнім», малий просить: «Це не для мене, а для батька». Досліди ці, зазвичай, результативні й промовисті.

Однак мене відштовхнуло те, що «задля благих намірів» треба до цієї справи залучати дітей. Тому «для чистоти експерименту» я обмежилася скуповуванням в кіосках поблизу навчальних закладів сигарет поштучно, що є порушенням «Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами». Тим більше, що незнайомі люди з першого погляду приймають мене за юну особу - старшокласниця, в рідких випадках - студентку.

Звісно, я не зможу обійти всі 1 862 львівські кіоски, тому для початку пройшла свій старий маршрут студентки ЛНУ ім. І.Франка. Як і три роки тому, дядечко із серйозним виразом обличчя у кіоску біля головного корпусу університету поштучно сигарет не продає. Зате біля кіоску є бабця з насінням, яка сигаретки продає з кишені. Йдемо далі - до географічного факультету. Сигаретку Marlboro за 35 копійок купуємо у супер-законспірованому кіоску на переговорному «Укртелекому», що з корпусом географічного факультету стіна-в-стіну.

Наступну сигарету Marlboro мені продали у кіоску на зупинці трамваю №9 біля головного корпусу «Львівської Політехніки». Тут особливо не задумуються над тим, кому вони це продають. Віконечко у ньому дуже маленьке, а вся вітрина заставлена дощенту. Вік покупців продавець, напевне, розрізняє лише за голосом.

Під час мого дослідження виплила ще й «піарна» замітка від Галицької райадміністрації Львова про те, що кіоск біля школи №62 на проспекті Свободи змінив асортимент і сигаретами більше не торгує. Чистісінька правда. Але кіоск з тильної сторони школи, на площі Стефана Яворського, продає їх повним ходом. І власне на цій площі, а не на проспекті Свободи, «тусуються» школярі: і під час уроків, і після.

Відходимо трохи від центру: купуємо сигарету в кіоску на вул. Кониського, де є наліпка «не продаю сигарети до 18 років». Це один із найцікавіших прикладів. Кіоск знаходиться на пристойній відстані від СЗШ №21 та Комерційної академії. Однак навряд чи продаж сигарети поштучно за 35 копійок розрахований на працівників Державного Казначейства, що навпроти.

Виходжу на Личаківську й купую сигарету біля школи №37. Вдається придбати сигарету на вул. Зеленій неподалік від школи №6. Тут теж є наліпка «не продаю сигарети до 18 років» - мабуть, вона розрахована на тих школярів, що намагаються скуштувати вперше. Без зайвих вагань продають сигарети поштучно і на вул. Гвардійській біля СЗШ №50 та Інституту Сухопутних військ «Львівської політехніки», тут можна побачити, як молоденький курсант купує пиво. Згідно даних, отриманих у міській санепідемстанції, кіоск тут розташований за 20 метрів від школи, замість необхідних 300. Дирекція цієї школи та батьки учнів вже зверталась до міської ради з проханням змінити асортимент кіоску - безрезультатно.

Директор мережі газетних кіосків «Інтерпрес» Роман Чміль оприлюднив нещодавно цікаву інформацію: «Продаж цигарок дає нам 20% нашого товарообороту, й прибуток від них повністю йде на зарплати кіоскерам». Він додав, що «ми перейшли на цигарки. Середня зарплата кіоскерів сьогодні - 780 грн, і я буду її підвищувати. За мінімальну зарплату сьогодні уже ніхто не хоче працювати. До речі, у скрутному становищі опинилася «Торгпреса», яка цигарок не продає. Від них дуже багато кіоскерів перейшли в «Інтерпрес».

Виходить, без цигарок нікуди.

Кращого вимагай?

Попри це все, мені доводиться зробити доволі несподіване відкриття. Відповідно до результатів опитування, проведеного у червні 2007 року соціологічним центром «СОЦІНФОРМ», на замовлення власників МАФів, лише кожен п'ятий опитаний взагалі нічого не купує в кіосках. Дослідження показало, що лише 33% опитаних готові підтримати цілковите закриття МАФів, проти - 52,75%.

На жаль, під час опитування не з'ясовували, чи бажають львів'яни, щоб кіоски залишились такими, як зараз, чи, можливо, стали кращими.