Замість one big beautiful tax bill стало три

Перемовини з МВФ – це завжди складний процес. Проте умови договору багато в чому залежать від української сторони. Раніше нашій країні вдавалося відстоювати адекватні зобовʼязання. Та не цього разу.

У лютому 2026 року уряд підписав меморандум з МВФ. Україна має отримати 8,1 млрд доларів. Перший транш – 1,5 млрд – уже зайшов у березні. Далі гроші будуть лише за виконання «структурних маяків». І серед них – податкові зміни, які вже викликали хвилю критики від бізнесу та експертів.

Уряд, не консультуючись із Верховною Радою, підписався на податкові зміни, які вплинуть на мільйони людей. А саме:

• Військовий збір, навіть по завершенню воєнного стану.
• Скасування пільги на міжнародні посилки до 150 євро.
• Оподаткування цифрових платформ.
• Впровадження ПДВ для ФОПів.

При цьому вже кілька тижнів поспіль, уряд маніпулює інформацією перед суспільством щодо припинення фінансування України через відмову депутатів голосувати за подібні ініціативи. Після останнього провалу із голосами за так званий one big beautiful tax bill, уряд таки вирішив протиснути хоч щось і зареєстрував у Верховній Раді три окремі законопроєкти:

№15110 – про зміни щодо сплати військового збору;

№15111 – про автоматичний обмін інформацією щодо доходів через цифрові платформи та їх оподаткування;

№15112 – про оподаткування операцій електронної торгівлі.

Найшкідливіший законопроєкт про ПДВ для ФОПів поки відклали. Але ненадовго. Міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що над ним працюють і подадуть в Кабінет Міністрів на схвалення найближчим часом.

Чи є шанси на прийняття цих законопроєктів і чи правда, що без них в Україні станеться фінансовий колапс?

2 квітня відбулись робочі групи по всіх трьох законопроєктах, як завжди в пришвидшеному режимі. А вже на 6 квітня запланований розгляд у Податковому комітеті. Тож варто очікувати ці законопроєкти в порядку денному на найближчому засіданні, яке розпочнеться вже 7 квітня.

Тепер детальніше по кожному законопроєкту і мої прогнози щодо ухвалення:

1. Військовий збір.

У новій редакції законопроєкту вже не довічний військовий збір, а на 3 роки після завершення воєнного стану.

На мою думку, цей законопроєкт має найбільше шансів на ухвалення. Адже росія нікуди не дінеться і це розуміє кожен.

Попри те, хочеться нагадати: при ухваленні підвищеного військового збору в кінці 2024 року влада дуже голосно обіцяла, що це лише на період воєнного стану. Мабуть забули, що обіцяли. Як і не послухали тоді бізнес, який пропонував альтернативу щодо додаткових надходжень в бюджет. А саме збільшення ставки ПДВ на 1-2 пункти. Тоді цей податок торкнувся би кожного, що було б більш справедливо. А так, просто додатково оподаткували тільки тих, хто працює в «білу».

Крім того, військовий збір досі надходить до загального бюджету. Законопроєкт моїх колег з фракції щодо зарахування збору у спеціальний фонд ще з 2021 року не виносять на голосування. Після завершення воєнного стану така ініціатива стане ще більш актуальною. Вже не буде критичної потреби спрямовувати весь бюджет на оборону, але підтримувати Збройні сили потрібно буде і надалі. Військовий збір у спецфонді – це якраз вихід, де кожен буде робити внесок в оборону.

2. Цифрові платформи.

За словами авторів, проєкт імплементує міжнародний стандарт автоматичного обміну інформацією про доходи з цифрових платформ – DAC 7. Фактично держава отримує інструмент бачити доходи українців, які вони отримують через сервіси на кшталт Bolt, Uklon, Airbnb, Uber та інші сервіси з надання послуг, продажу товарів, надання в оренду нерухомості чи транспорту – навіть якщо ці компанії зареєстровані за кордоном. Ставка ПДФО передбачена у розмірі 5%. Оподаткуванню підлягає продавець, який отримує більше 2000 євро винагороди на рік та проводить більше 30 операцій.

У разі прийняття цих норм, щоб продати товар, людина має відкрити спеціальний рахунок, надати дозвіл на розкриття банківської таємниці і якщо перевищить ліміт в 2000 євро – заплатити податок. Замість спрощення – ускладнений бюрократичний механізм. Більше того, продаж вживаних речей також передбачає оподаткування при перевищенні порогу та подання декларацій. Та чи можна вважати це доходом, коли продажа значно дешевша за придбання і за це вже було сплачено податки при купівлі?

Другий макроризик – це безпрецедентне розширення доступу податкових органів до транзакційних даних українців. Автоматичний обмін інформацією означає, що держава отримає постійний потік даних про доходи мільйонів людей. Експерти з цифрових прав наголошують: ДПС має бути значно сильнішою в захисті персональних і комерційних даних, бо будь-який витік інформації такого масштабу матиме катастрофічні наслідки для довіри до держави.

Також для мене незрозуміло: навіщо для певних сфер економіки створювати окремі регулювання. У нас є загальна та спрощена системи оподаткування. Додаткові системи - це можливості для зловживань. Чому особи, які продають товари чи надають послуги через ці платформи не можуть просто зареєструватися ФОПами і працювати в абсолютно легальному полі. Діюче законодавство дає такі можливості.

Під час робочої групи, відбулась запекла дискусія: уряд не хоче йти на поступки щодо норми про товари, яку пропонували нардепи.

Наразі не бачу потенціалу для ухвалення в такому вигляді.

3. Міжнародні посилки.

Уряд прибирає пільгу для посилок до 150 євро, а залишається лише пільга для неоплачених відправлень між фізичними особами до 45 євро.

Як показує практика, копіювання європейського досвіду без урахування макроекономічного контексту України не працює. Аргумент уряду про гармонізацію норм з ЄС розбивається об реалії доходів населення: середній дохід громадянина Європейського Союзу приблизно у 8 разів перевищує дохід середньостатистичного українця в умовах 2026 року. Для мільйонів українських родин дешевий одяг, взуття, базова електроніка чи павербанки з азійських маркетплейсів – це не примха і не марнотратство. Це часто спосіб вижити в умовах високої інфляції та дефіциту товарів. Подорожчання таких покупок одразу на 20% фактично працюватиме як регресивний податок – тобто найболючіше вдарить по найбільш вразливих людях і ще більше зменшить їхні реальні доходи.

Хоча законопроєкт має суто фіскальну мету, його побічні ефекти можуть вдарити по забезпеченню Сил оборони. Волонтерські фонди й активісти масово користуються міжнародними платформами, щоб купувати дрібні, але критично важливі речі подвійного призначення: радіодеталі для збирання FPV-дронів, акумулятори, тактичне спорядження, недорогі засоби зв’язку. Якщо маркетплейс автоматично утримуватиме 20% ПДВ з кожного такого замовлення, то на кожну тисячу гривень донатів волонтери зможуть купити на п’яту частину менше потрібного обладнання. І головне: законопроєкт зараз не містить механізмів, які дозволили б швидко відрізняти такі закупівлі та оперативно звільняти волонтерські замовлення від ПДВ на глобальних маркетплейсах.

Більше 75 мільйонів посилок на рік – чи витримає система таке навантаження? Обіцяють допрацювати цей законопроєкт до засідання комітету 6 квітня – знову турборежим.

Чи зможуть знайти голоси? Малоймовірно.

Під час робочої групи стало зрозуміло – МВФ не тисне на уряд саме за ці три податкові зміни. Це рішення – вибір уряду. В такому вигляді за ці податкові зміни голосувати не можна! А про ПДВ для ФОПів на спрощеній системі ще раз наголошу – така норма навіть не має обговорюватись під час воєнного стану, не те що направлятись у Раду на голосування.

Ми маємо виконувати зобовʼязання перед партнерами, але питання – чому ж уряд зволікає з іншими важливими реформами, які принесуть значно більше коштів в бюджет і які також є обовʼязковими для МВФ та ЄС?

Для прикладу: реформа митниці може принести в бюджет + ~60 млрд грн/рік. Боротьба із нелегальним обігом тютюну та алкоголю – + ~26 млрд грн/рік. Нелегальний гральний бізнес – + ~19 млрд грн/рік. Вже не згадуючи якою критичною є для нас завершення судової та правоохоронної реформи, по виконанні яких уряд суттєво відстає.

Підсумовуючи, уряд намагається вирішити проблеми наповнення бюджету найпростішим, але найболючішим шляхом – за рахунок пересічних громадян, малого бізнесу та волонтерів. Такі нововведення виглядають не як ефективний інструмент підтримки економіки, а скоріше як лобіювання інтересів великих торгових мереж та посилення тиску на малий бізнес.