Марта Вєцка. Життя заради інших

Переважна більшість присутніх точно були поляки, які приїхали сюди віддати шану новій блаженній, що народилася в Польщі. Мою увагу привернула група наших західних сусідів, які розмістилися прямо на землі на карематах.

Цієї суботи у Львові Державний секретар Ватикану кардинал Тарчізіо Бертоне проголосив сестру Марту Вєцку із згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля блаженною. Візит Державного секретаря Апостольської столиці ­- подія для життя кожного міста значна, тим паче для такого релігійного, яким вважають Львів. Зрештою, місія, з якою приїхав кардинал, - беатифікація, також є надзвичайно важливою для церкви та віруючих. За часів незалежності України вона проводиться втретє.

Архієрейська Літургія відбувалася у парку культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького. Ще напередодні до Львова почали з'їжджатися автобуси з плакатами на вікнах, де було зображено сестру Марту Вєцку. Це були паломники та близько тисячі сестер згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля із різних куточків світу.

Мені здавалося, що ця подія приверне велику увагу людей, особливо мешканців Львова, проте, коли я прийшла до місця, де мало відбуватися богослужіння, найбільше було чути польську мову. Майоріли біло-червоні прапори та таблички з написами, що це представники такої-то польської парафії, було навіть два прапори Росії, проте жодного українського. Я запитала в правоохоронців, скільки людей прийшло на літургію, вони повідомили, що 8 тисяч. На моє питання, скільки серед них поляків, правоохоронець відповів: «Мені здається, майже всі».

Переважна більшість присутніх точно були поляками, які приїхали сюди віддати шану новій блаженній, що народилася в Польщі. Мою увагу привернула група наших західних сусідів, які розмістилися прямо на землі на карематах. Виявляється, вони задовго до літургії прийшли до парку, аби зайняти місця якомога ближче до сцени. Вирішила дізнатися, що спонукало їх подолати стільки кілометрів. «Як могли не приїхати на таку подію? Вирішили, що відвідаємо ваше місто одразу, коли кілька місяців тому ксьондз розповів, що наприкінці травня у Львові Держсекретар проводитиме беатифікацію сестри Марти Вєцкої. Ми знаємо, вона була надзвичайно віруючою та милосердною і сильною жінкою, пішла на смерть в 30 років заради іншої людини. Люди їй молилися, і багатьом вона допомагала в здоров'ї, навчанні. І місто хотіли побачити. Та й взагалі ми часто їздимо Європою на такі події». Серед поляків також виділялася група людей в національних костюмах. Це була родина Марти Вєцкої.

 Найприємнішим було те, що люди щиро раділи богослужінню. Коли миряни побачили Держсекретаря Тарчізіо Бертоне, який вітав віруючих дитячою посмішкою та помахом руки, вони почали казати одне одному - «Дивіться!», і у відповідь піднімали руки та посміхалися.  

Державний секретар Ватикану зачитав Апостольський лист, що «від цієї хвилини сестру Марту Вєцку дозволяється називати блаженною, відзначати її свято кожного року 30 травня». Він передав вітання всім паломникам та львів'янам від Папи Римського Бенедикта XVI. Привітав «усі церкви і православну церкву». Зазначив, що «радий, що відвідує Україну, де Папа Римський Іван Павло ІІ звертався до людей: "народе-друже". Нас єднає нова блаженна, яка принесла в жертву своє життя. Її могила в радянські часи стала символом єдності народу. Любов починається з Бога. Бог - є любов!»

В момент, коли Марту Вєцку проголосили блаженною, літня пані із Закарпаття розплакалася. Їй запропонував приїхати до Львова місцевий священик. «Це така радість для нашої душі, вона залишиться в серці на ціле життя. Нам розповідали, яка то була жінка. Сьогодні  я молитимуся за нашу Україну, молодь, майбутнє», - розповіла жінка. Такі щирі почуття справили враження на оточуючих. Було приємно бачити, що когось до сліз може розчулити молитва, чиєсь вірне Богу життя, те, що стільки тисяч людей приїхало вшанувати цю людину. Розчулився під час богослужіння і кардинал Мар'ян Яворський. Взагалі серед людей панувало піднесення і повага одне до одного, чого так бракує в буденному житті. Люди з радістю одягали шалики та виставляли наперед невелику сумочку з написом "Марта Вєцка", які дарували на пам'ять віруючим, співали та стежили за літургією, за книжечкою, де також було польською та українською мовою описано життя сестри Марти Вєцкої. Люди, що мали ці тексти, охоче ділились ними з присутніми, яким книжечки забракло, та вказували, звідки треба читати. Можна було побачити, як віруючі, що хотіли прийняти причастя, сповідаються прямо в парку.

Після літургії люди фотографували образ Марти Вєцкої, робили знимки на сцені, де правив службу кардинал. Було видно, що сьогоднішній день назавжди залишиться в їх пам'яті, що це для них важливо.

У маршрутці одна поважна пані сказала коліжанці: «Я не знаю, як ви, а я відчула таку благодать. Давно не мала такої щирої молитви, як нині».

Сестра Марта Вєцка була дивовижною людиною. В пастирському листі митрополита Львівського латинського обряду кардинала Мар'яна Яворського, зокрема, зазначено:   

Вона народилася 12 січня 1874 року у Польщі в Новому Вєцу. Маючи 16 років, Марта хотіла вступити до згромадження Сестер Милосердя. Їй відповіли, що охоче приймуть, але коли їй виповниться 18 років. 1892 року Марта Вєцка отримала вбрання Сестри Милосердя і розпочала своє служіння вбогим і хворим в лікарнях Львова, в Підгайцях та Снятині.

Сестра Марта Вєцка завжди піклувалася про хворих, незважаючи на їх національність чи віросповідання. Вона замінила молодого медпрацівника, який мав родину та дітей, під час дезінфекції після хворої на тиф. За два дні у сестри проявляється хвороба. Вона померла 30 травня 1904 року в Снятині. Дотепер на її могилу приходять віруючі, щоб попросити Божої ласки  та зцілення. Вірили, що вона втішається небесною радістю і буде зараджувати їхній недолі, усіляким хворобам і бідам». З часом з'явилися перші підтвердження про отримані через її заступництво ласки.

Коли у 1945 році костел у Снятині перетворили на кузню, а до найближчого костелу в Чернівцях було 35 км, могила Сестри Марти набрала ще більшого значення. Читаємо про це у свідченнях людей:

 «Людям заборонялось ходити до костелу, до церкви, тому вони ходили на могилу Слугині Божої».

Біля її могили зажди збиралися люди різних національностей і віровизнань. Навіть можна стверджувати, що це місце їх єднало. Тут ніколи не було розбрату і суперечок. Тут завжди відчувалася єдність перед Богом, що підкреслюють свідки: римо-католики, греко-католики і православні.

Утворення незалежної української держави відкрило нові горизонти. Після отримання дозволу на перетин польсько-українського кордону 27 квітня 1990 року  до Снятина виїхала делегація, яка мала на меті встановити стан культу, що триває на могилі Сестри Марти. У залишеному тією місією протоколі члени комісії (два Отці Місіонери і дві Сестри Милосердя) підтвердили життєвість культу, зокрема в словах: «Біля могили моляться люди різних віросповідувань, приносячи сюди квіти, свічки та оздоблені вишивкою рушники».

Цей неустанний культ на її могилі вплинув на початок канонізаційного процесу в червні 1997 року.

В Архіві Сестер Милосердя у Кракові є опис 270 ласк, отриманих через її заступництво. Зокрема, за посередництвом сестри Марти Вєцкої було зафіксовано зцілення:

18 листопада 1931 року лікар Раєвський, що проїжджав через Старогард, був викликаний до хворої Броніслави Борковської. У неї було специфічне запалення легень, поєднане з важкими проявами легеневих кровотеч. Стан здоров'я хворої був дуже поганим. Втративши будь-яку надію, хвора звернулася до Бога через сестру Марту. Відразу після молитви їй полегшало. Кровотечі зупинилися, рана якимось чудом загоїлася. Місцевий лікар, який лікував хвору, Генрик Домбровський, ствердив: «Одужання відбувалося дуже швидко... Пацієнтка була дуже хвора і скоро вилікувалася. Процес лікування був швидким, навіть чудодійним, перевищуючим швидкість звичайного одужання від хвороби. Коли через півроку цієї хвороби лікар обстежив стан здоров'я жінки, ствердив: «Одужання Броніслави Борковської я вважаю чудодійним».

В 1956 році чотирирічна Ельжбета захворіла туберкульозним запаленням оболонок мозку. В лікарні протягом трьох тижні стан здоров'я дитини погіршувався. Лікарі робили все можливе. Тоді батьки почали молитися через сестру Марту до Бога, а також замовили Службу Божу за хвору дитину. Від того моменту дитина почала швидко поправлятися, а всілякі прояви грізної хвороби повністю зникли. Про цей факт розповіла названа мати дитини Ірена Вощ ксьондзу Янові Мишці СМ, пароху в Тшчелі 5 травня 1956 р.