Мертві герої

Критики, справедливі, конструктивні й агресивні, що «накинулися» на істориків та журналістів, які дозволили собі на ZAXID.NET «зачепити» тему УПА і Бандери, не враховують один факт – вже одними цими статтями вони повертають до життя наших героїв. Хочете доказів?

Повернемося в часі трішки назад і згадаємо про Січових стрільців. Скільки уваги їм приділялося на початку «перестройки», в перші роки незалежності! Відновлювали цвинтарі, могили з березовими хрестами, популярними були стрілецькі пісні, у ЗМІ друкували безліч статей... Але як довго це протривало? Як часто на їх могили на цвинтарі приходять сьогодні вдячні нащадки?

Сьогодні у Львові намагаються зробити з Бандери українського Че Гевару. Але усі, мабуть, забули, що сталося зі світовим революційним символом Че Геварою?

Ось, ходять Львовом пацани в чорних футболках з портретом Степана. Сподіваюся, вони зможуть сказати пару речень про нього, в кращому випадку. Не виключаю, деякі з них купили футболки як виклик. Хоча більшість, переконаний, носить їх як прикол. Бо модно!

На власні очі бачив, як у бібліотеці, де є Інтернет (уряду США треба подякувати), учень середньої школи витягнув з нету реферат «Степан Бандера» і йому тут же, в бібліотеці, цей реферат у двох екземплярах роздрукували (другий для друга), зробили титульну сторінку і зшили. Послуга платна. Учень виконав домашнє завдання з історії.

Для наступних поколінь Бандера й УПА стануть таким же обов'язковим атрибутом офіційних святкувань, як для піонерів і комсомольців були свого часу червоні партизани.

В журналі «Кореспондент» з'явилися публікації про те, що партизани (не всі звичайно) відсиділи всю війну в лісі, грабували навколишні поселення, після їх сумнівних подвигів фашисти спалювали цілі села, відповідно, селяни аж ніяк не палали любов'ю до тих, хто в лісі. Або про одіозні, але реальні випадки феодалізму, коли партизанські командири заводили собі цілі гареми.

Тема на якийсь час знову ожила. Очевидці тих подій, справжні фронтовики почали писати правду, додавати нові подробиці. Але якщо хтось сподівається, що публікації істориків змінили погляди твердолобих, то він помиляється. Ті, хто люто ненавидів Україну, свою думку не змінили. Ті, хто вважає себе українцем, не перестали ним бути. Досвід Ірландії з критикою ІРА, Іспанії - з критикою Франко, Польщі та навіть Росії часів «перестройки» доводить: свої не стали чужими, вороги не стали симпатиками, а про друзів не говоримо.

Міф - він красивий, простий і зрозумілий, в той час як правда - заплутана, страшна, нелогічна. Міф можна експлуатувати як політично, так і комерційно. Скажімо, ресторан відкрити. «Криївка» - це одіозний випадок, але візьміть тему козаччини. Скільки тих «козацьких» ресторанів по всій Україні розкидано? Яке відношення до степових лицарів мають всі заклади громадського харчування з їх «козацькою» обслугою, інтер'єром і кухнею? А всі ці курені, де старші люди понашивали собі якихось химерних мундирів, понадавали самі собі якихось військових звань і «бомблять» Україну своїми «гастролями»? Як вам - «Буковинський курінь», де тьма генерал-хорунжих і жіноцтва, яке так красно співає? Це козаки, які рубалися з ворогами? Ви справді вважаєте, що, дивлячись на цих дядьків, молоде покоління має повірити в лицарів духа?

А може теперішнє кіно, де хлопці з лісу приходять у випрасуваній формі, не говорять, а проголошують патріотичні промови вишуканою мовою, носять вишиті сорочки і так вправно стріляють, що вороги падають тисячами, сприяє вихованню молоді? Якщо тобі не більше 13 років, то ти не повіриш в цей агітплакат.

Привідкриваючи завісу офіціозу та міфу, історики, журналісти, очевидці подій показують нам, як насправді  важко, страшно і криваво все це було, яку ціну було заплачено за нашу свободу.

На ніч мій дід (Першу світову він провів у лавах австрійської армії, сидів у полоні в Італії) розводив по різних хатах, по різних сусідах жінку і чотирьох дітей. Сам залишався в хаті. Наші хлопці приходили вночі, і вночі ж були облави НКВД, і ніхто не знав, чи доживе до ранку. А так був шанс, що хтось виживе, бо не можуть вбити всіх, спалити всі хати в селі...

Англійці говорять, що найкращий спосіб забути минуле, це увіковічнити його в бронзі.

Фото з сайту news.bbc.co.uk