«Невидане». «Інкунабула»

Для львівської рок-сцени настали добрі часи. Групи, що почали свою кар’єру кілька років тому, нарешті доросли до того рівня, на якому можна починати записувати альбоми. Одною з таких є alternatice-rock команда «Інкунабула» у складі Юрка Козія (вокал, бас-гітара, сопілка, тексти), Максима Хоменка (гітара, бек-гроулінґ) та Романа Єрмакова (ударні).

Створена в 2004 році, група заявила про себе на революційному Майдані, що було добрим стартом: вони зразу ж здобули певну кількість прихильників у різних містах України і змогли почати активну концертну діяльність. А минулого року група дозріла до видання дебютного альбому, що вийшов під назвою «Невидане», який ми сьогодні й оцінюємо.

«Інкунабула» добре виділяється серед своїх співбратів по сцені. По-перше, їм чужа награна агресивність, притаманна багатьом молодим групам. По-друге, вони знайшли чудовий баланс між ліричністю і «важкістю» звучання, а це важливий здобуток: в багатьох груп, навіть значно досвідченіших, трапляється перегин в одну чи іншу сторону. «Інкунабулі» вдалося з першого разу видати дуже якісний продукт: ліричні мелодії поєднуються з класичними рифами фузових гітар, чистий вокал - з бек-гроулінгом. Музика неглибока і не надто складна, але й не примітивна. В результаті вийшов добротний продукт, не приторно-попсовий, не тупо-роковий, а саме такий, який приємно слухати.

Інший момент, яким група вирізняється на українській роковій сцені - вона є однією з небагатьох, в якої тексти добре пасують до музики. Часто копіюючи західні жанри, українські музиканти намагаються писати й тексти на таку ж, як в зачинателів жанру, тему, використовувати подібні слова і т.д. Але при цьому ніхто не звертає увагу на те, що текст, який добре звучить англійською, в українському варіанті матиме зовсім інше звучання і сприйматиметься по-іншому. Часто такий результат виходить просто сміховинний. Тому слід віддати належне «Інкунабулі» - Юрко Козій, автор лірики, добре відчув мелодику української мови і можливість її використання в музиці подібного жанру.

Тексти альбому самозаглиблені, ліричні, переважно, як то водиться, «про любов» («Залишений», «Залиш мене сама», «Недаремно», «На поверхнях»), однак присутня й інша тематика: соціальна («Герої»), міфічна («Дедал та Ікар»). Загальний настрій розбавляють дві іронічні пісні, однозначно зайві в альбомі: «Мати» (на слова Марійки Підгорянки) та «Народна» (на мотив коломийки) - вони не дають альбому стати надто одноманітним, але сильно випадають із загального контексту.

Оформлення можна як хвалити, так і критикувати. З одного боку, обкладинка і буклет, стилізовані під стару книжку (все ж таки інкунабула - це стародрук), які добре пасують до звучання і підсилюють загальний осінньо-інтроспективний настрій. З іншого - на компакт незрозуміло для чого поміщено програмну мультимедійну оболонку, яка сильно заважає й абсолютно провальний кліп на пісню «Залиш мене сама», стиснутий незрозумілим кодеком.

Що маємо в результаті? Добротний продукт, що заповнює нішу мелодійного альтернативного року з ліричною, осінньою, навіть дещо казковою атмосферою («Невидане» - це ж не «неопубліковане», а «небачене») Цільова аудиторія - явно тінейджери, але й зрілий слухач може знайти в цьому альбомі для себе щось цікаве. Або, принаймні, потішитися за місцеву сцену, яка поволі, але таки піднімається на щоразу вищий рівень.

Фото з сайту www.hurtom.com