Омарний роман

Все змішалось в українському хаусі. Чоловік взнав про гречку-пострибайку своєї кобітки і заявив, що не може більше жити з жертвою роману на стороні. Ось таке інкольне використання інтимних зворотів у політдискурсі може сигналити про обламані мази сімейного життя і неправильну стратегію.

Минулого тижня Ющенко декілька разів наголосив на фразі «роман на стороні». Який собачий спічрайтер втулив прєзіку таку ад'юльтерну мульку - невідомо. Але процес пішов і каскад помилок Віка Андрійовича вимальовує останні натюрморти його драпової дольчевіти.

Україна, напевне, єдина країна у світі, в якій відбуваються такі поюзані глюки між президентом і прем'єр-міністеркою. Вплітання в робочі стосунки подружньої лексики загрожує Ющенку ще одним наголосом на його небажанні вийти з образу обпльованого і приниженого месії.

Цього разу Ющенко втулився в різьбу останнього великого пророка Північного Ізраїльського царства - пророка Осії. І все тому, що в цього побожного мена була жінка була ще та... Бідний Осія винахідливо терпів всі ті кобітячі марапуші і чекав на метаною своєї законної грішниці. Але невідомо, чи Осія дочекався божественного бенкету, чи так й залишився в зубах сократової Ксантипи.

Невідомо, чого хотів досягнути Ющенко такими шершеляфамними заявами та страждальницькими апеляціями. Галімо оформлена тактика вже дає свої реберні результати, а серйозність, з якою він заявив про своє право 1-ї ночі, тільки підкреслює той факт, що тихий бухгалтер повільно скручується на вішачок для бюстгалтерів. Юльці потрібне енейне чудо з моторчиком, а не прихильник платонічної орієнтації. І тому це малятко на мільйон, ця інфантильна террібля - Юля Тимошенко запихає такого пропадайлика на маргінеси своєї розкладачки.

Від цього консерваторська ревність Ющенка ще більше б'є фонтаном. Йому не потрібна така пасажистка і він починає уявляти себе Омаром Шарифом в ролі шерифа Алі в фільмі «Лоуренс Аравійський». А в фільмі немає жодної жінки. Яка ж то краса.

Шериф Ющенко конфіскує в Тимошенко її літальний апарат, обламує її гламурний розфуфир і драконить телеефір заявами про «роман на стороні». Ще більш ображена прем'єрська «блудниця» (згідно фрази президента) змахується на кісски-повітрульки в Росію. Там її зустрічає досвідчений кантер Мочедар Путін. Арамісить, портосить, атосить, дартан'янить і на кінець, мушкетерить її так, що один ющенківський детревіль і поруч не стояв.

Юлічка хіхікає в долоньку. Путін іменує Юща мазуріком. І що з цього має Вік Андрійович? Тотальний облом і спагетті-вестерн на вуха.

Будь-яка соціологія проспікає про кризовий 4-й рік в шлюбних стосунках Віка і Юлі, чи оскільки все перевернулось в їхньому домі, краще називати їх Торвік Кощеню та Люія Мокошнети. Тим більше, що при певній трансформації їх прізвища набувають схожої відеодромної конфігурації: Люія Окомнетиш та Торвік Щенюок.

Їх серіальні сексульки і терористичні збочення а-ля «Містер і місіс Сміт» вже задовбали телеекрани всієї країну. З делікатесів Ющенка всі сміюються, а від того щастя й Тимошенко під поїзд кидатись не збирається.

В фільмі Бунюеля «Цей невиразний об'єкт бажання», там, де Матьє з потяга виливає відро води на Кончіту, є одна цікава фраза. Навіть магістральна фраза фільму. Кончіта, якось замахавшись своїми відмазками і поясами вірності задрючувати бідного Матьє, автобіографічно проговорилась про своє хворе серце і про хворе серце свого батька, який делітнувся з лайфу суїцидом.

Лямурне кіно. Де ж ще можна побачити стільки поцілунків в парадигму?

Для усіх закривавлених валентинів і валентинок звучить Jackie DeShannon «What The World Needs Now Is Love» (www.youtube.com/watch?v=wsGTZb3Og6A)