«Ой у лузі червона калина»: як з’явилася пісня, яку знає весь світ

Рівно три роки тому Росія зважилася на повномасштабне вторгнення в Україну та обстріл мирних мешканців усіх регіонів. Для всього світу це було шоком. Та українці не розгубилися, зібралися, чоловіки масово бігли у військкомати. Вистояти та не збожеволіти нам допомогла єдність, згуртованість, здорове почуття гумору, багата культура і спадщина, яку ми захищали, та приклад звитяги предків.

Тоді Андрій Хливнюк на спорожнілому майдані у Києві заспівав стрілецьку пісню «Ой у лузі червона калина», яка дуже швидко стала популярною на весь світ. Це був гімн січових стрільців і символ нашої боротьби за незалежність, яка триває століттями. Пісню підхопили усі без винятку – від українських дітей та військових до депутатів Європарламенту та ікон року, музикантів гурту Pink Floyd. Розповідаємо, коли з’явилася пісня «Ой у лузі червона калина», хто її автори та чий дух вона підтримувала у минуле століття.

Народна пісня у театральній виставі

Перший варіант пісні з’явився на Галичині в 1914 році, слова і музику з народної переробив Степан Чарнецький. Поет і режисер львівського театру «Руська бесіда» опрацював слова народної пісні «Розлилися круті бережечки», доповнив їх авторською музичною обробкою і використав у п’єсі «Сонце руїни».

Це була постановка трагедії Василя Пачовського про гетьмана Петра Дорошенка. Однак сумну фінальну пісню «Чи я в лузі не калина була» режисер замінив на більш оптимістичну, козацьку з XVII ст. «Розлилися круті бережечки». Степан Чарнецький дещо переробив у ній слова, щоб вони більше підходили до теми вистави, також змінив народну мелодію.

Театр «Руської бесіди», 1908 рік

Першими пісню почули глядачі вистави, з якою театр гастролював у Самборі, Дрогобичі, Стрию, Станиславові (Івано-Франківську), Чернівцях і Чорткові.

«Гра артистів на закінчення другого акту, коли старшина і військо козацьке, захоплене промовою владики Тукальського і Дорошенка, вирушає при звуках музики і пісні у похід, робила таке сильне враження, так поривала і підносила національного духа, що в залі, виповненій публікою по береги, запанувала якась поважна, святочна тишина, а зібраних проходила дрож зворушення і блистіли сльози на очах», – описував у газеті «Діло» враження від вистави Остап Весоловський.

Стрілецький гімн

У серпні 1914 року у Стрию чотар Українських січових стрільців Григорій Трух вперше почув цю пісню від свого побратима Іваницького, який, своєю чергою, вивчив її від артистів львівського театру «Руська бесіда».

«Оці слова так дуже підходили до тодішнього нашого положення й так живо висказували всю нашу стрілецьку ідею, що я повторяв собі ту чарівну строфу раз у раз, а як наступного дня ми вийшли знову на вправи, я сів перед бурсою коло столика й склав іще три нові додаткові строфи, що разом створили ту славну “Червону калину”», – писав у спогадах Григорій Трух в діаспорному журналі «Світло» (Торонто) у 1954 році.

Він навчив побратимів слів пісні, «Червона калина» стала першою стрілецькою піснею. Написаний Григорієм Трухом новий текст пісні «Ой у лузі червона калина» (за виключенням першої строфи) на мелодію Стефана Чарнецького Українські січові стрільці вважали за свій гімн. Трух наголошував, що вона підносила бойовий дух, а слова «марширують наші добровольці у кривавий тан визволяти братів-українців з московських кайдан» нагадували про мету стрілецького руху.

Пісня боротьби

Згодом пісня гартувала дух вояків Української галицької армії, упівців. А у період радянської окупації вона допомагала не забувати про українське коріння. Наприкінці 1980-х українські дисиденти Надія Світлична та Леопольд Ященко додали ще один куплет до пісні: «Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт, не журися, славна Україно, маєш добрий рід». Його записали на українському радіо у виконанні хору «Гомін».

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, який записався до київської тероборони, заспівав цю пісню з дещо зміненою мелодією в спорожнілому центрі Києва, коли столиця була під ворожими обстрілами. Відео поширилося соцмережами, її почали масово переспівувати, так почалася нова хвиля популярності пісні в Україні та світі. Одним з найпопулярніших відео було виконання маленького хлопчика Лео Буші з Ірпеня.

«Ой у лузі червона калина» співали як в оригіналі, так і перекладали іноземними мовами. Вона мала численні варіанти. Серед іноземних виконавців першим популярним кавером з власним аранжуванням була композиція музиканта з ПАР Девіда Скотта (The Kiffness). Найзірковішими артистами, що грали стрілецьку пісню під назвою «Hey, Hey, Rise Up!», був гурт Pink Floyd.

Ким були автори пісні «Ой у лузі червона калина»

Степан Чарнецький родом з Тернопільщини, вчився у Станіславові і Львові. Хоч за освітою він був інженером, проте з юності як студент Львівської політехніки був активний у культурному житті: співав у хорі, був поетом і учасником літературного гуртка, писав і редагував періодику. В період Першої світової війни Степан Чарнецький працював помічником начальника залізничної дільниці, а паралельно був режисером і художнім керівником театру товариства «Руська бесіда». Разом з трупою вони гастролювали Галичиною, ставили твори українських класиків.

Степан Чарнецький

Окрім «Ой у лузі червона калина», Степан Чарнецький написав у співавторстві з Богданом Весоловським відому пісню-танго «Прийде ще час», першим повністю переклав українською поему Адама Міцкевича «Конрад Валленрод».

Випускник стрийської гімназії Григорій Трух у Першу світову вступив до Українських січових стрільців. Був командиром чоти у сотні Дмитра Вітовського, провідником розвідників у Карпатах. Вже 1917 року був поручником і командиром сотні. Коли виникла Західноукраїнська народна республіка, брав участь у Листопадовому чині у Львові.

Старшини УСС: Григорій Трух, Дмитро Вітовський, Омелян Левицький, Григорій Іваненко (фото з Вікіпедії)

Григорій Трух вчився в духовній семінарії, а після війни прийняв монаший чин. 1933 року емігрував і 26 років займався місіонерською роботою ордену отців василіан у Канаді і США.

«Тієї "Червоної калини", яка так захопила була моє серце й що її від мене перебрали, як дорогоцінний скарб, мої побратими-стрільці в Стрию, ми вже не забули, ніколи не переставали співати. Ми співали її в Стрию, ми співали її в Карпатській Україні, ми взяли її з собою в похід на Велику Україну. З літами її почали співати в Галичині й по всій українській землі, а з колишніми УСС-ми й іншими переселенцями "Червона калина" прибула до Канади й Америки, Бразилії, Аргентини й до всіх країн усього світу, куди залітали "українські журавлі"... за хлібом, за волею, за кращою долею... Сьогодні нема, певне, в світі ні одної української громади, де не співали б тієї славної стрілецької "Червоної калини"!», – писав Григорій Трух у 1954 році. Ці слова актуальні і в наш час.

Українка, що живе в Канаді, Людмила Шикота розшукала родичів Григорія Труха та його могилу. Він похований на цвинтарі Пресвятої Родини у Вінніпезі поряд з іншими священниками. Останки Степана Чарнецького покояться на Личаківському кладовищі.