Полішинельний тотем

Стадо бичків, що експресить в Євросоюз, немов це саме той заповітний рай на землі, особливо пританцьовує навколо святої політкоректності. Політкоректність – це саме та маза, що хелпає так званим білим людям відчувати себе вищими від сусідських аборигенів. Все, як у часи святої інквізиції.

Євросоюз - це омріяний пік комунізму. Це Шамбала, що постійно никалась в закутках Берлінської стіни і от нарешті відкрилась для вдосконалених гаутам. Це саме те світле майбутнє, до якого прагнули невтомні будівники соціалізму на червоних плакатах та сторінках наукових фантастів.

Євросоюз - це той плейс, де збуваються всі мрії та сподівання. Місце, де сліпі починають бачити, глухі - чути, а вмазані - попадати в брюсельські пісюари.

І не дай будда, написати хоч один кривий word щодо сонячного фейсу євРАсоюзу. В Євросоюзі, яко вершині людської еволюції (на даному етапі розвитку), не може бути жодного децла поганого, недоброго чи злого. Це only світлий ідеал, в якому процвітає калокагатія, баблгам «Love Is...» та квант милосердя.

Увесь чорний, злий і недобрий дуалізм зосередився в кишенях Бен Ладена. Євросоюз - це найбільше табу і цабе в історії людства. Туди потрапляють тільки вибрані з тату на роздвоєному язиці, яких так плющить від партеногенезису.

Безперечно, в європейському парадісі вас не посадять (хіба що за заперечення Холокосту) за чорні плями на сонці. Не будуть переслідувати, катувати чи засовувати в іспанські чоботи. Просто тихенько поставлять галочку. Заведуть папочку з грифом «неблагонадійний елемент». За кожне пускання берегу - будуть приходити останні китайські попередження. Відбуватиметься побутовий западлізм і одного разу підконтрольний елемент помітить, що дощ йде не з того боку.

Політкоректність - це ознака високого інтелекту та глибокої духовності. Захмарна європейська політкоректність - це коли не можна ображати чорних, вагітних, голубих, неповносправних, євреїв і феміністок, але коли мона ображати всіх, хто хоч крапаль сумнівається в святості окремих представників цих недоторканних каст.

Політкоректність існує для тих, хто має полішинель, щоб піти додому. Для тих, в кого немає таємниць перед старшим братом і хто завжди відкритий для його CCTV. Хто ж не має ні нори, ні гнізда, ні дому, щоб голову прихилити, доведеться продавати кроси Fila, щоб купити текілу.

Політкоректність - це не прогрес, це - деградація. Політкоректність - це канібалізм. Це тоталітаризм в масці колискового Діснейленду. Політкоректність - це банальний конформізм.

Піпли падлять один одному не через колір шкіри, мову чи національність. Ксенофобія - це завжди глибший і ширший контекст, ніж антисемітизм чи расизм. Політкоректність - це і є ксенофобія. Просто прикольно зашифрована в пакети шоколаду.

Для естетів на фініші звучить манкуніанський банд The Smiths з треком «Heaven Knows I'm Miserable Now » на альбомі 1984 року «Hatful of Hollow».