Потяг диктаторів

Тепла товариська зустріч обох світових диктаторів – російського Путіна і північнокорейського Кім Чен Ина – засвідчила ідеологічну та світоглядну близькість двох режимів. Хоча Росія і КНДР дуже відмінні за розмірами, історією, географічним розташуванням та етнічним складом населення, їх об’єднує спільна ненависть до «західного імперіалізму», зневага до міжнародного права і щира прихильність до авторитарних методів управління.

Візит і програма перебування північнокорейського комуністичного лідера в Росії, дарма що стосувалися обговорення військових та інших моментів таємної співпраці Москви та Пхеньяна, були трохи кумедними і незвичними. Диктатор КНДР прибув до Росії у бронепотягу. Запопадлива свита Ким Чен Ина і його царственна поведінка дуже нагадували манери вождів з якихось тропічних країн. Але, на відміну від них, Кім Чен Ин може похвалитися червоною кнопкою, яка запускає ядерні ракети.

Після початку повномасштабної війни проти України Путін не може похвалитися частими візитами високоповажних гостей. Були часи, коли до нього чи не щомісяця їздив самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко. Також Росію відвідував лідер Китаю Сі Цзіньпін і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Бували в гостях у кремлівського диктатора й очільники кількох африканських країн. Та жоден з іноземних гостей не наважувався настільки відверто публічно підтримати російську агресію проти України, як це зробив Кім Чен Ин. Навпаки, більшість уникали будь-яких визначень військових дій Москви й обмежувалися загальними формулюваннями. Навіть Лукашенко умудрявся вдаватися до словесних піруетів і більше нагадував шута, коли розповідав байки, звідки і куди мала напасти Україна на Білорусь. Але північнокорейських лідер був цілком серйозним і недвозначним, коли висловлював свою чітку підтримку російській агресії.

Під час зустрічі з Путіним у Владивостоці комуністичний диктатор висловив упевненість у тому, що російська окупаційна армія та російська держава-агресор переможуть «у війні проти зла». Під «злом» товариш Кім мав на увазі ненависний йому Захід.

«Російська армія і народ, безумовно, здобудуть велику перемогу у священній боротьбі за покарання великого зла, що претендує на гегемонію і має експансіоністські ілюзії», – сказав Кім. І підняв тост за здоров'я «товариша Путіна» та за перемогу «великої Росії».

Також вождь КНДР розсипався у примітивних компліментах на адресу кремлівського правителя. Так, Кім заявив, що як тільки він ступив на російську землю, то зразу ж «став безпосереднім свідком значних досягнень російського народу в справі побудови сильної, сучасної Росії під керівництвом товариша Путіна». Російську армію, яка веде загарбницьку імперіалістичну війну, Кім Чен Ин назвав «героїчною», яка «впевнено продемонструє безцінні чесноти честі» в так званій «СВО». Крім того, за словами Кім Чен Ина, Росія «піднялася для захисту свого суверенітету та безпеки». Чому Росія загарбує території інших суверенних держав та знищує інші нації, звісно, керманича Північної Кореї зовсім не турбувало. Хоча чи можуть такі речі в принципі турбувати диктатора, який спокійно і невимушено здатний знищувати і тримати в рабстві власний народ, проповідуючи примарні ідеї?

Не забув Кім Чен нагадати, що дуже хоче розвивати відносини з РФ та підтримує всі рішення Путіна: «Я сподіваюся, що ми завжди будемо разом у боротьбі проти імперіалізму». За його словами, для КНДР «найпершим пріоритетом є відносини з РФ». Такі фрази є завуальованим натяком на те, що північнокорейський режим розраховує отримати від Москви цінні військові подарунки взамін на те, що корейські снаряди та боєприпаси будуть відправлені для вбивства українців. Нарешті країни-ізгої і їхні лідери знайшли один одного.

Достеменно невідомо, про що точно домовилися Москва та Пхеньян. І що саме отримає КНДР взамін на постачання боєприпасів для ведення загарбницької війни проти України. Офіційних документів підписано не було. Кажуть, що Кім Чен Ин дуже хотів би нові ракетні технології і можливість запускати супутники в космос. Якщо Росія і допоможе диктатору їх отримати, то, найімовірніше, зробить це нелегально. Адже режим КНДР перебуває під серйозними міжнародними санкціями.

Однак точно відомо, які саме дивні подарунки отримав персонально Кім Чен Ин під час свого візиту до Росії. Північнокорейському вождю подарували шапку-вушанку, картину, шість дронів-камікадзе, бронежилет і комплект одягу, який робить тіло невидимим від тепловізора. Крім того, політику влаштували розважальну програму та зводили на балет «Спляча красуня». Проте найбільше Кім Чен Ину сподобався виступ моржа Міши в океанаріумі Владивостока, який посилав повітряні поцілунки диктатору. Наприкінці державного візиту великий чорний позашляховик північнокорейського гостя заїхав прямо у бронепотяг. І Кім Чен Ин залишив територію держави-агресора, відбувши у свої володіння.

Вереснева зустріч Путіна і Кім Чен Ина формалізувала негласний союз та співпрацю двох жорстоких режимів, який уже давно існує. Вона, безумовно, додасть нових проблем для Заходу і для України. Втім, не треба забувати: нинішня КНДР з ядерною зброєю і міжконтинентальними балістичними ракетами, як і сучасна Росія, значною мірою є наслідком нерішучості Заходу, який свого часу не розгледів небезпечний потенціал цих утворень.

Насправді в Заходу були всі можливості діяти більш рішуче і назавжди поховати ядерну та ракетну програми КНДР, яка почала реалізовуватися ще з в 90-х роках. Хоча Пхеньян постійно дозволяв собі абсолютно агресивні заяви та відверті погрози в бік США, реакція Вашингтона на розробку північнокорейської ядерної і ракетної програм була непослідовною та надто м’якою. Тоді Америка зробила ставку на санкції і міжнародний тиск. Відбувалося багато раундів безрезультатних переговорів. Комуністичний режим Північної Кореї вдавав, що нібито готовий відмовитися від розробки атомної зброї. Та щоразу забував про свої обіцянки під надуманими приводами і йшов до мети. Врешті, 2006 року ядерна КНДР стала реальністю. А наприкінці 2010-х років у Північної Кореї з’явилися ракети, здатні досягати території США. Американська відповідь була ніякою. Переговори Дональда Трампа і Кім Чен Ина нагадували піар-шоу і завершилися нічим. Денуклеризації Корейського півострова не відбулося. Зараз Північна Корея дуже хоче стати космічною державою. Звісно, космос її цікавить передусім для військових цілей, а не для мирних досліджень в ім’я розвитку людської цивілізації.

Якби Вашингтон діяв проти КНДР так, як діє Ізраїль проти Ірану, можливо, ядерна бомба в КНДР ніколи не з’явилася б. Китай у 90-ті роки і навіть у 2000-х роках мав значно меншу військову потугу. Дуже сумнівно, що Пекін наважився б вчинити щось проти США, якби ті завдали військового удару по КНДР і поховали її атомні амбіції разом з ракетною програмою. Але диктатуру вирішили приборкувати економічними санкціями. Результат цього відомий. Авторитарні вороги Заходу об’єднуються, піднімають ставки і погрожують «знищити світовий імперіалізм».

Диктатури на зразок російської і північнокорейської часто мають перевагу, оскільки їхні дії не обмежені ваганнями, мораллю, відповідальністю перед суспільством. Щоб домовитися про співпрацю чи постачання зброї, їм достатньо зустрічі двох лідерів, тоді як Захід може роками дискутувати, що робити далі і яку зброю постачати Україні. Союз Путіна і Кіма ще раз підтвердив ілюзію сподівань частини політичних еліт Європи та Америки щодо можливості відірвати Росію від антизахідного табору. Диктатори і диктатури завжди відчувають взаємний потяг.