Правильна провінція Ігоря Померанцева

Христина Бондарєва, 7 травня 201320153
Правильна провінція Ігоря Померанцева

«Спочатку я жив у Чернівцях, а потім ми помінялись місцями», – звіряється поет, есеїст і радіодраматург, представляючи свою книгу про триєдине місто.

Опинившись у Європі, тридцятирічний Ігор Померанцев не відчув культурного шоку, про який часто розповідають емігранти з колишнього СРСР. Своє «щеплення Європою» він отримав у Чернівцях – місті на перехресті культур, місті-дисиденті й місті-палімпсесті. Цьому місту, де поет і радіодраматург прожив два десятиліття, він подарував книгу есеїстики «Czernovitz. Черновцы. Чернівці».Днями Ігор Померанцев представив це видання львів’янам у Школі журналістики УКУ за підтримки Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz.

Живучи у Чернівцях, Ігор Померанцев зовсім не писав про це місто. Та варто було йому виїхати до Києва, як воно відкрилось йому у повен зріст. Час від часу Чернівці підступали до горла, розповідає письменник, і він, щоб не задихнутись, писав про них. «Спочатку я жив у місті, а потім ми помінялись місцями, і воно живе в мені значно довше, ніж я колись у ньому», – змальовує свої стосунки з Чернівцями у передмові до книги Ігор Померанцев.

Ці взаємини, як він сам зізнається, нагадують роман із жінкою, яку кохав у молодості, але не бачив десятки років. Усі його спроби повернутись до міста були безрезультатними, а ось спогади і внутрішнє спілкування  з ним вилились у збірку есеїв і прози: у 2012-му друком вийшла книга про триєдине місто Чернівці («Czernovitz. Черновцы. Чернівці»). Ця книга – не мемуари письменника, яких він ніколи не писав і каже, що, мабуть, не напише. За жанром це проза поета, який інкрустував у неї вірші.

Для одних Чернівці – це місто з багатою австро-угорською спадщиною, для інших – із єврейською, для третіх це Богом забута провінція. Для німецькомовної поетки з Буковини Рози Ауслендер, що колись емігрувала до Сполучених Штатів, це затонуле місто. «Вона створила міф про Чернівці як Атлантиду. Їй було неприємно, що після неї там жили ще якісь люди й писали російською. Я зруйнував цей міф, бо є люди, які хочуть, щоб Чернівці не були мертвими», – каже Ігор Померанцев.

Письменник і місто, в якому він мешкає, – це тема, яка завжди стилістично й жанрово вабила Ігоря Померанцева. Він перекладав Джеймса Джойса, ірландця, який, хоч і мешкав майже все життя на континенті, асоціюється передусім із Дубліном. В «Уліссі» цього міста так багато, що за Джойсовим текстом можна було б повністю відтворити міський простір, ніколи його не бачивши. Пройнятим аурою свого міста – Вітебська – був також художник і поет-авангардист Марк Шагал. У 1975 році Померанцев писав про Чернівці: «Мій Дублін, мій Вітебськ, моє містечко». Майже за три десятиліття він зізнався, що був надто самовпевненим, порівнюючи себе з Шагалом і Джойсом, зате Чернівці посідали гідне місце у цьому переліку.

Чернівці Померанцева – це місто-палімпсест, на яке, як на стародавній рукопис доґутенберґівської доби, автори наносили тексти шар за шаром. Його автори – мешканці Чернівців – жили на перехресті культур. «Повітря Чернівців було зрите криками, стогонами, зітханнями німецькою, ідишем, українською, угорською, румунською, польською, російською», – пише Померанцев у есеї «Спогади потопельника».

Багатошаровість виявилась і в архітектурі: на місці старої синагоги, яку не зруйнували румунські фашисти, але підірвали більшовики, сьогодні стоїть кінотеатр. Проте навіть у радянський період – іще один шар палімпсесту – архітектура Чернівців була дисидентською. «Проходячи повз будинки, живучи в них, ти не міг не заразитись їхнім духом. Це місто дало своїм мешканцям уроки краси, свободи, обов’язку. Це місто-цитата, причому з іншої епохи», – пояснює автор. Власне дисидентів серед його сучасників у Чернівцях було небагато, але саме місто своїми архітектурними формами підтримувало молодих поетів, учило модернізму. Це було місто-дисидент.

У Європі є сотні провінційних міст, не позначених на культурній мапі. Чернівці до них не належать: це провінція, але правильна провінція, де народжується модернізм. «Столиці встановлюють класичні еталони та стандарти, а провінція – столиця модернізму, – пояснює Ігор Померанцев. – А що їм залишається, крім курватури й надлому, притаманного стилю модерн?». Це місто було благодатним ґрунтом для творчості німецькомовних поетів-модерністів – «перетягом лінґв», із поліфонії якого народжувались вірші.

50-ті і 60-ті роки ХХ століття зіграли з чернівчанами у мовчанку й варварство. Ігор Померанцев і його однолітки не усвідомлювали, якими безцінними руїнами ходили. «Я і мої друзі читали книги запоєм і при цьому були варварами, – пояснює поет. – Ми не відчували під ногами ґрунту. Не знали, які золоті жили топчемо. Звичайно, варвари ми були незвичні – в нас за плечима була російська, американська, французька література. Але варварство – це відсутність історичної і культурної пам’яті. В цьому не було нашої провини: пам’яті нас позбавили». Про Пауля Целана, німецькомовного поета, який декількома десятиліттями раніше навчався на тому ж факультеті, що й Ігор Померанцев, автор збірки вперше почув від киянина Миколи Бажана.

Радянський період Чернівців для Померанцева був чорно-білим, просякнутим не лише забуттям, а й ідеологією, яка нав’язувала і спрощувала все, що могла. Та коли за три десятиліття Ігор Померанцев уперше знов зустрівся з містом, він із подивом зауважив, що воно стало іншим – абсолютно вільним. «Для мене це була справжня насолода, – пояснює письменник. – Ми знаємо словосполучення “свобода слова”, а це була свобода горлянки. Люди, що раніше мали задуху, почали розмовляти! Й це було для мене дивом».

Сьогодні справжнім дивом, співавтором якого є сам Ігор Померанцев, є повернення поезії до Чернівців. Письменник бере участь в організації міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. Це формальна підстава для зустрічей із малою батьківщиною і своєрідний подарунок Чернівцям від людини, що понад тридцять років не навідувалась до своєї улюбленої провінції, не перестаючи бути її патріотом.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Дискусія 3

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук