Причини політичної життєздатності Юрія Бойка

Після тривалого періоду перебування у стані медійного забуття колишній лідер проросійської партії ОПЗЖ, а нині голова парламентської групи «Платформа за життя і мир» Юрій Бойко раптово опинився в епіцентрі уваги медіапростору й соціальних мереж. 14 грудня політик записав коротке відео у TikTok, у якому зі сумним виразом обличчя поскаржився на «утиски російськомовних» та «радикалів, які перейменовують міста, зносять пам’ятники, забороняють ходити до певної церкви і говорити рідною мовою».

Висловлені Бойком тези не є новими. Вони майже ідентичні тим, які його політична сила експлуатувала впродовж довгого часу. І дуже схожі з кремлівською пропагандою. Більш цікаво було б зрозуміти, із чим саме пов’язана медійна активізація старих російських консерв української політики. І хто за цим стоїть та які цілі переслідує.

Період політичного пробудження Юрія Бойка збігся з низкою процесів, які відбуваються в Україні і світі. Попри важкі бої на фронті, в інформаційному просторі вкрай активно почала циркулювати тема можливих майбутніх перемовин України з Росією. Ніяких деталей про ці переговори немає. Але розмови про це створюють відповідне інформаційне тло. Його посилюють очікування (які можуть бути марними) щодо скорого закінчення бойових дій після інавгурації Дональда Трампа.

Зрозуміло, що теоретично припинення військового протистояння у 2025 році відкриє шлях до нових виборів в Україні. І хоча все це зараз більше схоже на наукову фантастику, не можна не відзначити посилення очікувань щодо відновлення повноцінного політичного процесу уже в перспективі найближчого року. Побічним доказом цього є активізація досліджень суспільної думки й політичних уподобань українців, значна частина яких є закритою.

У разі, якщо вибори справді відбудуться у 2025 році, для Москви принципово важливо мати в Україні свою п’яту колону. Політиків, які формально ніби й засуджуватимуть російську агресію, але активно поширюватимуть думки про необхідність примирення і порозуміння. А головне – впливатимуть на внутрішньополітичну повістку, експлуатуючи тези про захист російськомовних, УПЦ МП та боротьбу з українськими радикалами. Для виконання таких стратегічних завдань Юрій Бойко – ідеальний варіант для Кремля.

Але не все так просто, як може видатися на перший погляд. Те, що Росія зацікавлена у пробудженні проросійських сил в Україні, сумнівів немає. От тільки чи лише Москві може бути вигідно штучно підтримувати в Україні життєздатність політичного проєкту і політиків, які мають особливі промосковські сентименти і відстоюють наративи «русского міра»? Попри публічну критику заяв Юрія Бойка з Банкової, не можна не зауважити далеко непоодинокі факти тактичної кон’юнктурної співпраці між уламками ОПЗЖ та «слугами народу» у Верховній Раді, яка набула виразних обрисів після повномасштабної російської агресії.

У листопаді 2024 року рух ЧЕСНО оприлюднив підсумки п’яти років роботи Верховної Ради IX скликання – від першого засідання 29 серпня 2019 року і до кінця серпня цього року. Дослідження виявило цікаву закономірність у голосуванні нардепів з проросійською політичною орієнтацією. Якщо до російської агресії 24 лютого 2022 року ОПЗЖ найрідше брала участь у голосуваннях у парламенті, то згодом ситуація змінилася. Хоча діяльність ОПЗЖ в Україні через суд офіційно заборонили в червні 2022 року, це не призвело до автоматичної втрати мандатів депутатами цієї політичної сили. Тому нардепи зі забороненого ОПЗЖ продовжили свою політичну діяльність переважно у двох групах: «Платформа за життя та мир» на чолі з Юрієм Бойком і «Відновлення України», яку зараз очолює Максим Єфімов. Змінилася й поведінка нардепів у сесійній залі. Вони стали все частіше натискати кнопку «за» під час розгляду законопроєктів. За даними руху ЧЕСНО, у «Платформи за життя та мир» цей показник становить 40%, у «Відновлення України» – 45%. Тоді як ОПЗЖ голосувала «за» тільки у 29% випадків.

Формально правляча в Україні партія «Слуга народу» має у Верховній Раді 234 мандати. Але на практиці монобільшості вже давно не існує. Тому, щоб забезпечити позитивне голосування за закони, влада змушена звертатися по допомогу до зовнішніх сил. І такими силами часто стають колишні члени нині забороненої «Опозиційної платформи – За життя».

Загалом експерти руху ЧЕСНО нарахували 861 результативне голосування, для якого «слуги народу» були змушені залучати голоси колишніх членів ОПЗЖ. Серед проголосованих в унісон із політичними спадкоємцями ОПЗЖ є закон, який припиняв пряму трансляцію засідань ВР на телеканалі «Рада» з міркувань безпеки, скандальний містобудівний законопроєкт №5655 та рішення про новий відбір суддів КСУ без урахування рекомендацій Венеційської комісії.

Висловлювання Бойка у TikTok спричинили хвилю суспільного обурення в Україні. Політика засуджували, критикували, обзивали і цікавилися, чому досі перебуває на свободі та не несе відповідальності за свої дії. 17 грудня Бойко прибув на розмову в СБУ. Після профілактичного візиту лідер «Платформи за життя та мир» вибачився перед українцями і назвав Путіна воєнним злочинцем. Також політик письмово відповів на запитання журналістів. Він запевнив, що підтримує чинну владу і протистояння російській агресії. А ось кого засуджує – то це радикалів, парамілітарні групи й гуманітарну політику Порошенка і її наслідки.

Хоча багато хто вважає, що повномасштабна війна назавжди поклала край російському впливу в Україні, це може бути надто оптимістичним висновком. Свого часу так думали у 2014 році, коли вважали, що анексія Криму й російське вторгнення на Донбас поставить хрест на російському впливі в Україні. Однак згодом виявилося, що електоральне поле, яке раніше займала Партія регіонів, перейшло до нових політичних сил – її прямих спадкоємців, які об’єдналися в ОПЗЖ. Згодом ця проросійська партія, користуючись лояльним ставленням української влади й доступом до потужних інформаційних ресурсів, настільки осміліла, що на певний час вийшла на перше місце в соціологічних опитуваннях. На початку 2021 року за неї були готові проголосувати понад 19% виборців. Лише закриття телеканалів Медведчука змогло зупинити електоральний поступ ідейних спадкоємців Партії регіонів.

Тож не треба дивуватися, якщо вже наступного року, за умови проведення виборів, новий умовний блок за мир і життя на гаслах порозуміння, дружби й захисту прав російськомовних зайде в парламент нового скликання. І є велика вірогідність, що Юрій Бойко буде одним із лідерів цієї модифікованої, але ідейно проросійської політичної сили.

Політична життєздатність Юрія Бойка тримається на специфічній диспозиції в українському парламенті й очевидному небажанні влади щось із цим робити. Можливо, на Банковій вважають, що Бойко на волі й у Верховній Раді приносить більше користі, ніж поза нею. Можливо, планують хитромудрі політичні комбінації під час гіпотетичних виборчих перегонів і не вважають за потрібне розслідувати чи обмежувати його діяльність. Але нинішнім господарям Банкової не варто забувати про сумний досвід попередника Петра Порошенка, який теж плекав певні надії на електоральні ігри за участю представників від ОПЗЖ. І у фіналі переграв сам себе.