Привітайте вчителів Лютовиської школи

При святі не варто говорити про засліплених владою і власним невіглаством. У День Вчителя не хочеться згадувати тих, хто не бачить школи, до якої щодня на уроки приходять учні. Для них школи у Лютовиськах на Старосамбірщині не існує. Менше шкіл – менше проблем. Бог (радше не Бог, а хтось інший) нагородив Львівщину та її освіту такими керівниками, а Лютовиська - таким головою ОТГ. Але, направду, нема зараз сенсу про них…

Нині – про вчителів Лютовиськ, бо за рік боротьби за свою школу вони стали для мене прикладом, як не боятися, не здаватися і любити свою громаду, село та своїх дітей.

Вчителі Лютовиської школи дали зрозуміти не лише Старосамбірському району та Львівщині, але й усій Україні – шахрайства в освіті набирають масштабів. Улітку на Львівщині рада Воютицькій ОТГ з благословення обласного департаменту освіти вирішила закрити не найгіршу школу. Тут є асфальтне покриття доїзду, опалення в школі, комп’ютерний клас, фахові вчителі і на той час – 47 учнів.

Освітяни не злякалися і подали до суду – і довели разом разом з батьками, що суд в Україні, попри те, що туди дзвонять перші особи області, - може бути справедливий. 28 серпня цього року Львівський окружний адміністративний суд своїм рішенням фактично призупинив процес реорганізації, тобто закриття Лютовиської школи. Зараз на розгляді у Львівському апеляційному суді є три справи, три апеляційні скарги від вчителів та батьків щодо незаконного рішення ОТГ та закриття школи.

Педагоги Лютовиської школи в пріоритет поставили дітей – і попри тиск, залякування і щоденні розмови про безнадійність ситуації – розпочали навчальний рік і, не отримуючи заробітної плати, щодня навчають дітей. Їх не купили посадами, годинами, категоріями. Вчителі фактично прогнали новоспечене начальство від освіти Воютицької ОТГ, відмовились від будь-яких перемовин і обрали майбутнє села. Ще 4 вересня їх незаконно звільнили, педагоги не збираються забирати своїх трудових книжок і надалі надають освітню послугу.

Освітяни зуміли згуртувати однодумців не лише з шкіл своєї об’єднаної громади, які готові їх підтримувати в боротьбі за школу та освітню субвенцію. За їх боротьбою спостерігають педагоги інших районів Львівщини і готові опиратися бездумній оптимізації, коли на шальки терезів ставиться зекономлений мільйон і безцінний вчительський потенціал. До речі, директор опорної школи, в чиє підпорядкування мала б перейти Лютовиська школа у разі її реорганізації, попри тиск навідріз відмовилась вчиняти будь-які дії щодо своїх колег.

Педагоги чи не щотижня звертаються до міністра освіти України з надією, що для українського уряду нова українська школа не лише в нових партах та в розмовах – а в Лютовиськах зокрема. Чи то листи до міністра, чи виступи народного депутати Олега Березюка у Верховній Раді на захист школи – змусили директора обласного департаменту освіти врешті приїхати до школи. Щоправда, толку з того візиту було як кіт наплакав. Візитери з ОДА сказали вчителям, що їх нема і учні їхні не охоплені навчанням. Діти не зрозуміли, як це їх обласна адміністрація не бачить, якщо вони є. І написали листа Президенту з проханням – цитую дослівно «дайте довчитися у своїй школі».

Вчителі Лютовиськ не здаються, хоча їх виснажують погрозами та кримінальними провадженнями. Спочатку до батьків селища присилали службу у справах дітей, яка була щиро здивована, побачивши, що всі діти є на уроках. Далі – до школи телефонували прокурори з району, за що «дістали на горіхи», адже прокуратура не має таких повноважень. Невігласи з Винниченка ще й обласну прокуратуру збирались пошити у дурні. Обласній поліції невтямки , про яке кримінальне провадження може йтися, якщо школярі вчаться.

При святі не пасує про сумне! У День Вчителя хочу висловити впевненість, що раніше чи пізніше підуть ті, хто зараз нищить Лютовиську школу, а отже - нищить село і провадить до його зникнення. Вони підуть і про них навіть забудуть! Залишиться прецедент-приклад боротьби за школу, про який пам’ятатимуть! Боротьби гідної , виснажливої, боротьби – на межі деспотії, невігластва, цинізму та людяності, любові до дитини та свого села.

Дорогі моєму серцю, освітяни, вітаю Вас з Днем Вчителя у Вашій школі, де панує дух волі, гідності і пошани до дитини, в школі, яка встояла завдяки Вам, дбайливим батькам та розумним учням!

Дозволю собі припустити, що чимало ваших колег, батьків, громадян України, які бачать, як Ви долаєте цей непростий шлях збереження школи – теж шлють Вам вітання!