Школи, що йдуть у невідомість

Т.в.о. міністра освіти Любомира Мандзій отримала шпаківню, в якій зібрані сльози дітей санаторних шкіл інтернатів. Таким скандалом увінчалося засідання комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій. Народний депутат, який приніс той подарунок, радив «міністерству зайнятися іншими проблемами, яких чимало, а міністерці – не входити в історію, як людина, яка знищила санаторні школи». Якщо відсунути усі емоції, то стає очевидним – вчителів та учнів цих шкіл справді відправляють у невідомість.

У Львівській області чотири санаторні школи-інтернати – у Львові, Винниках, Сокалі та Бориславі. Там від першого класу не лише навчають дітей, але й лікують. До прикладу, у Сокалі в такій школі працюють з дитячим сколіозом. За законом «Про повну загальну середню освіту» санаторні школи мали б припинити існування ще в цьому році. Їх хочуть реформувати, але у що? Ще невідомо! Закон нібито пише чітко: у профільні ліцеї. Натомість положення про профільний ліцей ще немає.

Відповідей від міністерства освіти на прості запитання: «Що буде з санаторними школами з 1 вересня 2020 року? В якому статусі вони працювати муть у перехідний період до 2024 року? Що буде з медичною базою цих освітніх закладів? Що буде з персоналом санаторних шкіл?» – теж немає. Зрозуміло, ліцеї профільної освіти потребують облаштування профільних класів, а це мільйонні капіталовкладення, яких санаторні школи не отримували протягом останніх років.

На початку травня під час онлайн зустрічі з представниками санаторних шкіл виконувачка обов’язків міністра порадила кожній санаторній школі якнайшвидше обрати собі профіль для трансформації e ліцей. Дивно, що т.в.о. міністра не знає, що такі ліцеї повинні мати декілька профілів одночасно.

Стаття 32 Закону «Про повну загальну середню освіту» каже: «Ліцеї можуть бути утворені та здійснювати освітню діяльність за умови дотримання вимог цього Закону, ліцензійних умов та положення про ліцей, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Для започаткування та провадження освітньої діяльності комунального ліцею у його складі має бути створено та функціонувати не менше чотирьох 10 класів».

Отже, ліцей повинен мати декілька профілів навчання та працювати відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (нагадую, на сьогодні такого немає). Це унеможливлює підбір та навчання педагогічного колективу. Щоправда, є прийняті раніше положення про науковий ліцей, про спеціалізовану мистецьку школу (школу-інтернат), про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, про заклад спеціальної освіти спортивного профілю зі специфічними умовами навчання. Однак більшість санаторних шкіл не мають можливості перепрофілюватися у будь-який з вищезгаданих, бо відсутня база, педагогічні кадри та попит.

До речі, є й фінансова колізія. У Бюджетному Кодексі прописано, що ліцеї фінансуються з місцевих бюджетів (з обласного бюджету лише в тому випадку, коли понад 70% здобувачів освіти будуть з інших міст та районів області. І очевидно, що досягти цієї вимоги майже нереально. Що ж виходить? На перехідний період (2020-2024 рр.) санаторні школи мали б передати на місцеві бюджети як загальноосвітні ліцеї, а з вересня 2024 року повернути знову на баланс області як профільні ліцеї?

Обласний департамент освіти розуміє увесь колапс ситуації, і на мій депутатський запит погодилося – колективам треба дозволити ще рік попрацювати як санаторні школи, вивчити попит громад та можливості педагогічного колективу, створити матеріальну базу, завезти необхідне обладнання, а коли буде прийняте положення про ліцей та затверджене Кабміном – розробити дорожню карту трансформації до 2024 року.

А допоки міністерство освіти зволікає з відповідями і з адекватними рішеннями – вчителі йдуть у відпустку як у невідомість, а учні й не підозрюють, що двері рідної школи для них з 1 вересня можуть бути зачинені.