Про мову і ментальну деокупацію

Те, наскільки глибоко українці ментально окуповані, зараз дуже добре проявляється тоді, коли йдеться про українську мову. Про перехід на українську мову. Дуже мене тішить бажання нині переходити на українську тих, хто цього раніше не зробив (і таких історій в моїй бульбашці справді дуже багато). Водночас так же сильно мене засмучують історії, у яких це бажання так і залишається на рівні бажання і не перетворюється у рішення.

І знаєте, яка найчастіша причина такого? Спершу вона мені здавалася навіть трохи кумедною, але якщо копнути глибше, то все це лякає до мурашок по спині. Люди кажуть, що не хочуть викривляти, потворити, перекручувати, ламати мову. Мовляв, практики нема, звички нема, не вдається гарно сформулювати думку, вимовити деякі слова, у розмовах трапляються русизми, а напочатку частенько трапляються (спойлер – і це нормально)... Тому люди не хочуть псувати українську мову і шкодити їй.

Розумієте?! Ментально окупувавши, українців переконали у тому, що вони не можуть говорити українською мовою. Українців вбивали (вбивають), виселяли (виселяють) з домівок, змушували (змушують) вчитися окупантською мовою, змушували (змушують) нею працювати...

...*Навіть вітати одне одного нею змушували. І українці звикли і адаптувалися до умов ментальної окупації, живучи в ній тоді, коли фізичної окупації вже не було. Пам'ятаю, як у середині 2000-х, у свої студентські роки, у Львові, я обійшла весь Краківський базар, щоб купити банальну вітальну листівку, на якій писало б «Вітаю», а не «с праздніком»... і не знайшла. Серйозно! У Львові, десь на 15-му році Незалежності України, на одному з найбільших ринків не було жодної листівки українською мовою*...

А коли в українців з'явилися змога і бажання деокупувати свій мовний простір – нас переконували у тому, що це неможливо. Що це нам не під силу. Українцям не під силу говорити українською мовою, розумієте?! Розумієте, наскільки глибоко пробралася ця окупація? Бо, бачте, почавши говорити українською, українці можуть нашкодити українській мові.

... *Те, що деякі україномовні дурачки, які «будь ласка» пишуть через дефіс і кажуть, що купили в магазині собі «кофточку», повторюють окупантські наративи про «перекручування мови» і висміюють тих, хто намагається деокупувати себе, за кожне якось не так вимовлене слово – це інша тема. Зараз не про них, вони б в мене іспиту на чистоту і «правильність» мови не склали би*...

Насправді ж, найбільше шкодить українській мові, найбільше її знищує, потворить, ламає, перекручує і викривляє те, що українці нею не розмовляють. Не помилки, не неправильний наголос в деяких словах, не іноземні слова чи слова іншомовного походження, не неправильна вимова деяких слів у тих, хто намагається себе ментально деокупувати, навіть не «будь ласка» через дефіс. Найбільша травма для української мови – це коли українці нею не говорять, особливо ті українці, які хочуть нею розмовляти.

Висновків писати не буду, вони очевидні. Особливо після вчорашніх фото з назвою українського Маріуполя.

Оригінал