Проблеми України з минулого, – екс-прем’єр-міністр Канади

– В Україні ще не зовсім розуміють різницю між партійними речами, де можуть бути партійні розбіжності, і речами, де всі партії мають консолідуватися, й працювати разом.

Кім Кемпбелл - екс-прем'єр-міністр Канади, перша жінка, що була міністром безпеки країн НАТО, - має чітку опінію, щодо розвитку колишніх соціалістичних країн, зокрема України. Адже свого часу здобула освіту «радянолога», а сьогодні очолює Міжнародну Консультативну Раду фонду «Ефективне Управління», який прагне за допомогою найкращих світових фахівців інтенсифікувати реформування економіки України, скерувати її в бік позитивних змін.

Про найбільші виклики та перспективи України, про розробку Стратегії покращення конкурентоспроможності Львова, інтерес Канади до України читайте в інтерв'ю ZAXID.NET із Кім Кемпбелл.

- Ви, як голова Міжнародної Консультативної ради фонду «Ефективне управління», виступали підписантом тристоронньої угоди між фондом, Львівською міською радою та консалтинговою компанією Monitor Group про співпрацю для покращення конкурентноздатності Львова. В яких галузях ви бачите першочергові потенційні точки росту економіки міста?

- Де саме точки росту, стане зрозуміло після завершення першої фази проекту, коли має бути визначено, в яких саме галузях Львів має найбільші перспективи. Я думаю, що це будуть саме ті галузі, які базуватимуться на історичних і культурних здобутках вашого міста. Я бачу, що це може бути, наприклад, туризм, а також це може бути розвиток міста задля покращення умов проживання та перебування тут.

Крім цього, можна розвивати індустрію, що базується на знаннях. У вас є передумови для цього - існує університет, інші навчальні заклади. Є база для того, щоб тут були дуже висококваліфіковані фахівці.

- Розкажіть детальніше, чим займається фонд «Ефективне Управління»?

- Фонд був заснований Ринатом Ахметовим, який є дуже успішним бізнесменом в Україні. Він зрозумів, що якщо хоче впливати на розвиток економіки країни, йому потрібно створити такий фонд, який би був водночас незалежний від нього. Він вніс дуже щедрий внесок, але сам абсолютно не бере участі в його керівництві і не впливає на цей фонд. Для керування фондом створено Міжнародну Консультативну Раду, в якій я головую. До неї входять також визнані діячі з Європи, Америки.

Фонд залучає для діяльності найкращих світових фахівців, експертів. Ми сконцентровані на справжніх змінах в економіці України. Нам не потрібне багатослів'я, нам потрібні дії, реальні зміни, що призведуть до зрушень.

- Чи помічаєте ви гальмування демократичних і ринкових реформ в Україні? Якщо так, які причини цього можете визначити?

- Я вважаю, що Україна все ще має великі виклики щодо побудови демократії. В Україні ще не зовсім розуміють різницю між партійними речами, де можуть бути партійні розбіжності, і речами, де всі партії мають консолідуватися й працювати разом. В інших країнах, наприклад, у Канаді, є такі напрямки, де всі партії співпрацюють, мають спільну думку, а є, де мають розбіжності. І це дає виборцям можливість для вибору.

Насправді, це не є кінець процесу, це є початок процесу. Все ще треба дуже багато зробити для демократичних і ринкових реформ.

Наш фонд розробив Концепцію економічного розвитку України у середньотерміновій перспективі, яка пропонує комплексний підхід до економічної реформи в країні. У проекті закладено двадцять три напрямки реформ. У цьому напрямку вже навіть зроблено деякі законодавчі зміни.

- Які виклики для України сьогодні є найсерйознішими? Скільки часу може знадобитися Україні для їх подолання?

- Україна має, перш за все, здійснити перетворення своєї інституційної бази, а також розвинути правову базу для економіки. Йдеться не тільки про внутрішню економіку, а й про глобальну, адже ми живемо в глобалізованому світі. Економіки світу є сполучені. Дуже важливо, чи зможе Україна інтегруватися у світову економіку. Для цього потрібно, щоб Україна могла вписуватися у визначені правила і стандарти, такі, як правила СОТ, інші.

Крім цього, я думаю, що виклики, які має сьогодні Україна, походять з минулого, з радянських часів, коли була адміністративно-команда економіка. Це виклики, закладені в менталітеті. Трансформація менталітету відбувається складно. Людям, особливо немолодим, потрібно зрозуміти, що таке капіталізм, що таке капіталістична економіка, як люди інвестують, як беруть на себе ризики. Проте це не означає, що коли є капіталізм, то не потрібен соціальний захист. У Канаді дуже підприємлива економіка, дуже успішна. З іншого боку, у нас дуже потужна система охорони здоров'я, соціального забезпечення.

Врешті-решт потрібен добробут, щоб забезпечувати всі соціальні потреби. Тому, з одного боку, потрібна підприємливість, бажання добитися успіху, а з іншого боку - це не має означати, що треба повертатися спиною до тих, хто має певні соціальні потреби.

- Які, на вашу думку, економічні прорахунки допускає українська влада, адже фактично нам ще далеко до рівня Канади?

- Не зовсім справедливо порівнювати Україну і Канаду. Канада мала століття, щоб будувати свою економіку. Україна ж досягла значних змін за дуже короткий період, пережила перехід від планової економіки до ринкової.

Я не хотіла б критикувати українську владу. Проте слабкості є. Це - законодавча нестабільність. Якщо приходить до влади інша політична сила, то законодавство в Україні може бути швидко і суттєво змінене. В Канаді чи інших країнах, якщо до влади приходить нова партія, то вона не береться кардинально змінювати, наприклад, податковий кодекс, хіба вносить поправки. Законодавство залишається стабільним, а громадяни, підприємці знають, що від них вимагається, мають певну стабільність, можуть прогнозувати свої справи.

- Охарактеризуйте інвестиційний клімат в Україні, і на Львівщині зокрема? Що потрібно для покращення?

- Україна вже зараз є дуже привабливою для інвесторів, бо має дуже багаті природні ресурси і великий людський потенціал, але для того, щоб цей інтерес матеріалізувався, необхідна належна правова база. Необхідні чіткі законодавчі і юридичні правила. Якщо, наприклад, певний контракт розглядається в суді, щоб це робилося незаангажовано, справедливо. Щоб були чіткі вимоги щодо оподаткування, інших речей. Щоб інвестори були впевнені, що їхні інвестиції надійно захищені.

Що стосується Львова, то ми сподіваємося, що, створивши прецедент позитивних перетворень на регіональному рівні, зможемо акцептувати його на національному рівні - показати, що є така потреба в змінах.

- Що з досвіду Канади може бути корисним для розвитку України?

- У нас є багато спільного. Канада маємо велику видобувну галузь, металургійну. Також Канада - велика туристична країна. У сучасному розумінні туризм - це не тільки місця, куди можна поїхати, але й індустрія гостинності. Люди мають відчувати, що їм раді, коли вони приїздять. Для цього мають бути добрі готелі, крамниці, сервіс загалом.

Також Канада - країна з дуже великою територією і невеликим населенням - лише 32 мільйони. То ж у нас були проблеми, подібні до тих, що є в Україні. Потрібно було побудувати мережу якісних шляхів, щоб охопити ними велику територію.

Зараз ми маємо добробут, який отримуємо завдяки тому, що країна зуміла успішно вирішити усі ці проблеми.

Ще в Канаді велике значення приділяється освіті. Я бачу, що й в Україні до цього так ставляться. Молоді люди, сьогоднішні студенти університетів - це ті люди, які будуватимуть економіку. Потрібно, щоб вони отримували належні знання, і змогли збудувати економіку не ХІХ століття, а ХХІ століття.

- Якими, на ваш погляд, є сучасні відносини України і Канади? В яких сферах співпрацю можна активізувати?

- Стосунки між двома країнами розвиваються в багатьох напрямках, хоча я не є фахівцем зі всіх сфер. Я думаю, інтерес Канади є досить великим, оскільки в Канаді дуже велике українське населення. Друге за величиною, після України. Тому Канада була найпершою країною, що визнала незалежність України.

Цей інтерес зберігається. З особистих контактів знаю, що Міністерство закордонних справ Канади цікавиться розвитком перспективних сфер співпраці. І я думаю, що ці стосунки будуть розвиватися, зокрема у сфері інвестицій. Однак Україні потрібно побудувати міцну правову базу, щоб сюди могли приходити інвестиції, в тому числі канадійські.

- Як би ви оцінили вплив Росії на країни пострадянського простору, зважаючи на серпневі події в Грузії?

- На Заході, як в Європі, так і на американському континенті, є сильне занепокоєння щодо нової політики Росії, що проявилася влітку в Грузії. Я відчуваю таке занепокоєння. В Україні такого великого занепокоєння я не помітила, хоча певна тривога є.

Я вважаю, що в Україні політичні сили мають консенсус щодо того, що Україна не повинна ставити під загрозу своє процвітання, можливості свого економічного розвитку шляхом того, що вона може спровокувати подібні дії щодо себе. Якщо політики досягнуть такого консенсусу - це буде проявом політичної зрілості.

У довгостроковій перспективі Росії все-таки доведеться визнати незалежність колишніх радянських республік, те, що вони підуть своїм шляхом і доб'ються процвітання. Процвітання такої країни як Україна, з 50-мільйонним населенням, є дуже важливим не тільки для українців, але й для всього регіону. Якщо Україна буде підніматися, то це даватиме регіону стабільність. Росія від розвитку країн колишнього Радянського Союзу в довготерміновій перспективі також виграє.

- Чи гостинно зустрів вас Львів? Які враження залишилися від міста?

- Це мій перший візит до Львова. Місто мене приємно вразило, люди, які тут живуть, теж. Світ дуже великий, і не можливо побувати всюди, але завдяки роботі в мене виникла можливість відвідати таке багате історією і культурою місто, я з цього дуже задоволена. Думаю, в мене та інших членів Ради будуть наступні візити до Львова.

Я бачу тут величезні можливості для розвитку. І якщо наш фонд зможе передати певні знання, досвід, щоб допомогти реалізовувати цей потенціал жителям міста, це буде прекрасно.