Прорахунок олігарха

Теплої травневої ночі 2019 року в аеропорту Дніпра приземлився літак з українським олігархом Ігорем Коломойським. Бізнесмен прилетів з Ізраїлю, де вимушено жив майже два роки, побоюючись кримінального переслідування з боку тодішнього керманича України Петра Порошенка. Країна готувалася до інавгурації нового президента Володимира Зеленського. А політичні еліти на верхах замислювалися над тим, як складеться їхня доля після тріумфальної перемоги «слуги народу».

Ігор Валерійович пов'язував з новим главою держави хороші надії. Адже колишній комік з «Кварталу 95» зумів виграти вибори, завдячуючи, зокрема, потужній медійній підтримці олігарха і його телеканалу. Про фінансову та менеджерську допомогу для президентської кампанії Зеленського з боку Коломойського відомо менше. Але, очевидно, вона також мала місце. Тому в Ігоря Валерійовича були всі підстави розраховувати на щедрі подарунки долі у вигляді ласих шматків економічного пирога, вигідних контрактів та купівлі нових підприємств. І навіть на повернення в його власність «ПриватБанку».

Відразу після приїзду до України олігарх єврейського походження випромінював впевненість та оптимізм. Коломойський багато говорив та охоче роздавав коментарі журналістам. Також у ті часи вийшло кілька його інтерв’ю. Демонструючи публічну медійну активність, він ніби намагався показати свій особливий елітний придворний статус у державі, на чолі якої перебуває президент Зеленський. Тому не скупився на слова і висловлював багато думок з різних тем.

Здавалося, Коломойський все зробив правильно. Його попередній життєвий досвід підказував йому, що успіху не уникнути. Та Ігор Валерійович не став сподіватися лише не почуття вдячності Зеленського. А вирішив про всяк випадок перестрахуватися. Тому під час парламентської кампанії 2019 року завів до Верховної Ради кілька десятків своїх депутатів. Ці народні обранці формально могли належати до фракції президента, але насправді орієнтувалися на думку свого сірого кардинала. Коломойський також розраховував на своїх людей у фракції «За майбутнє» і на давні контакти з іншими відомими українськими політиками. Олігарх вважав, що саме він володіє золотою акцією в українському парламенті. І без голосів контрольованих ним нардепів монобільшість не зможе ухвалювати будь-які закони.

Спочатку ситуація складалася сприятливо для опального олігарха. Фінансове становище Коломойського покращилося. Його фірми почали отримувати державні замовлення. За перше півріччя 2020 року, наприклад, чотири підприємства з орбіти олігарха заробили понад 4 млрд грн на продажі вугілля і газу державній компанії «Центренерго». Компанії Коломойського і його друзів також регулярно вигравали контракти у «Великому будівництві» й отримували інші прибуткові замовлення. А ще заробляли на мережі АЗС, які входять до групи «Приват». Та життя олігарха недовго було безтурботним.

Спочатку Коломойський поводився самовпевнено і навіть намагався шантажувати Зеленського, використовуючи політичні методи. Олігарх прозоро натякав президенту, що може вивести своїх депутатів в опозицію і монобільшість помре. Також у 2020 році медіа писали про те, що Коломойський активно сватає главі держави свою людину на посаду прем’єр-міністра. Ним мав би бути лідер фракції «За майбутнє» Ігор Палиця. Але Коломойський переоцінив свою могутність та вплив. Чи то олігарх, будучи в Ізраїлі, трохи втратив відчуття реальності. Чи то його підвела власна самовпевненість. Та виявилося, що він не такий всесильний, як це усім здавалося в перші дні правління Зеленського.

За роки своєї багатогранної і суперечливої діяльності Ігор Коломойський зумів нажити багато ворогів. А справжніх друзів – ні. Як тільки в олігарха почалися серйозні проблеми, виявилося, що ніхто не горить бажанням підтримати олігарха у скрутні часи. Його вплив на народних депутатів швидко почав танути. А з ним і можливості олігарха шантажувати Зеленського. Своїх людей в уряд Коломойському прилаштувати теж не вдалося. Більшість політиків почали цуратися Ігоря Валерійовича як надто токсичну фігуру, на совісті якої багато гріхів, махінацій та сумнівних оборудок.

У березні 2021 року США ввели санкції проти скандального олігарха і його сім’ї за причетність до «великих корупційних злочинів» і використання службового становища та політичного впливу для власної наживи. Також американці висловили своє занепокоєння тим, що Коломойський прагне зашкодити функціонуванню демократичних інститутів в Україні. Олігарху та його сім’ї було заборонено в’їзд до США. Ім’я олігарха у Вашингтоні стали все частіше згадувати в контексті відмивання грошей з «ПриватБанку». Враховуючи те, що проти олігарха в США порушено кримінальні справи, Коломойський зробився практично невиїзним.

Дуже швидко стало зрозуміло, що солодким мріям олігарха про повернення «ПриватБанку» не судилося здійснитись. Згодом почалися кримінальні справи проти колишнього топ-менеджменту нині державного банку. У лютому 2021 року було замінено керівництво «Центренерго», яке раніше було лояльним до олігарха. Коломойський все ще отримував непогані прибутки, але був змушений попрощатися з надмірними амбіціями.

З початком повномасштабної війни про олігарха на мить забули. Коломойський теж не проявляв звичної медійної активності. На відміну від деяких інших олігархів, які активно доєдналися до справи відсічі російській агресії, він заліг на дно. Суспільство не побачило від нього великих акцій чи крупних фінансових пожертв на підтримку ЗСУ. Не почули українці й чітких коментарів Коломойського щодо засудження нападу Росії. Олігарх просто мовчав і чекав. Хоча ще у 2019-му дозволяв собі стверджувати, що «війна на Донбасі – це громадянський конфлікт» і що «Україні слід відмовитися від тісної співпраці зі Заходом та повернутися у бік Росії».

А тим часом кільце навколо практично невиїзного Коломойського продовжувало стискатися. Спочатку він втратив українське громадянство. На початку лютого цього року до нього в дерев’яний будиночок серед Карпатських гір завітали представники СБУ. Коломойський ще встиг відгуляти своє 60-річчя. Однак навряд чи його елітні гості були щирими у своїх тостах і побажаннях у палацово-парковому комплексі Edem Resort. Нарешті 2 вересня відбувся заключний акт драми з падіння колись всемогутнього олігарха. Можливо, стоячи в залі суду, Ігор Валерійович згадував про травневі погожі дні 2019 року, сповнені оптимізму, віри у світле фінансове майбутнє і мрій про помсту. Не так уявляв собі Коломойський власне життя в Україні після завершення правління Порошенка. Та парадокси долі іноді важко збагнути і спрогнозувати. І тепер Коломойський змушений міркувати про своє минуле та непевне майбутнє, сидячи в камері слідчого ізолятора. Можливо, зараз Ігор Валерійович дуже шкодує, що кілька років тому зробив сміливу ставку на кандидата у президенти Володимира Зеленського. Але в житті таке буває, коли примарний виграш згодом стає поразкою.

Звісно, немає жодних гарантій, що Ігор Коломойський отримає реальний термін ув’язнення за свої численні гріхи минулого. Та й висунуті проти олігарха звинувачення виглядають скромно. Можливо, якщо вірити деяким джерелам, поспішне затримання Коломойського працівниками СБУ – це спроба врятувати його від ще більших проблем, які загрожували б у разі висунення звинувачень слідчими НАБУ. Але сам факт арешту – це потужний репутаційний удар. Це сигнал колишнім партнерам, що Коломойський уже не зірка першої величини на олігархічно-клановому небосхилі України.