Реверансний бар'єр

Для того, щоб виключити телевізор, потрібно вже стати міфічним героєм. Незабаром тих, хто не подивився тіві декілька днів, будуть називати безсмертними й оспівувати їх подвиги. У Львові вже продають мазурики. Де Нацрада?

Якби у Львові так швидко врізали гарячу воду, як спідоносно забанили російські телеканали, ціни цьому місту не було б у базарний день. Люблять у Львуві перегинати палку, замість того, щоб використовувати її за призначенням. Це ще одна річ, яка об'єднує міста-побратими: гал. П'ємонт і рос. Москву.

Багато писалось про відмінності між цими 2-ма містами-воріженьками, але мало шрайбалось про тотожні репліки в поведінці цих платонічних трістанів та ізольдів. Лишається тільки сподіватись, що хтось Із небайдужих львівських спеців щось напише цікавого на цю хвилюючу для усіх тему.

Відключення деяких рашенських телеканалів і хай піднятий навколо - є банальною політикою. Щоб там не казали деякі, тіпа, умні дяді і тьоті. Чим відрізняються від російських (чужих) телеканалів українські (свої), які не менш активно маніпулюють свідомістю рідних громадян?

Варто тільки подивитись крапаль кіберпанківські пейзажі «Інтеру» із закосом під «Blade Runner» Рідлі Скотта, щоб усе зрозуміти. Чого вартує тільки суїцидний виступ Яценюка (і це кандидат на майбутнього прєзіка?) на інтерівській свободі рівня забитого хутора. Про ададурочку Богословську - жодного слова, бо то вже боян.

Лайви Шустера бовтаються між задрипаною свинофермою і доходяжним телятником. Інші канали успішно займаються містикою, фіговою порнухою, кулінарією, модою і попсою. Ось що потрібно глядачам.

Нажертись, затаритись лахами, занирнути в стійку містику в цей неспокійний час, впевнитись в новинах, що бомба, землетрус, цунамі сталось десь там, а не тут, і мейкнутись тим, що виріже цензура.

Але такого добра було навалом в блаженні 80-ті (тим більше в 90-ті). В 1982 році Кроненберг зняв свій «Відеодром», де телебачення ставало 2-м фатерляндом для багатьох тіві-голових дочок і синів, а тілі мена утворювалась щілина для перегляду відеокасет. Про класику Трюффо «451 за Фаренгейтом» вже згадувалось в якомусь з українських снів.

Про систему створення телевізійної сім'ї показував цьогорічний ВОЛЛ-І. Люди кабаніють і нарцисіють, нічого не бачать, окрім свого дзеркального відображення в ящику, а роботи в цей час граються в любов.

Все це весело, але виникає питання: чи є життя без телевізора? З розвитком компів, він й так зникне. Чому в епоху dvd навколо піднімається такий крик навколо відключення декількох каналів і так званої телеколонії? Виключіть телевізор і не морочте ні собі, ні іншим голову. А так маємо причитання здорових дядьків, які таке враження, не бачили життя поза сторінками журналу «Мурзилка».

Для того, щоб виключити телевізор, потрібно вже стати міфічним героєм. Незабаром тих, хто не подивився тіві декілька днів, будуть називати безсмертними й оспівувати їх подвиги в баладах.

P.S. В «Пузатій хаті» повним ходом продають мазурики. Куди дивиться Національна рада з питань телебачення і радіомовлення?

The Modern Lovers «Roadrunner »