На Харківщині російські шахеди знищили дерев’яний будинок козацької старшини

У вівторок, 7 квітня, у селищі Великий Бурлук на Харківщині згоріла садиба давнього козацького роду зі Слобожанщини Донець-Захаржевських, пам’ятка архітектури XIX століття. У нього влучили два шахеди, що запустили росіяни, після цього дерев’яна будівля зайнялася.

«Внаслідок атаки ворожого БпЛА загорілася історична пам’ятка архітектури XIX століття. Вогонь охопив близько 2000 м² двоповерхової дерев’яної будівлі. Обійшлося без постраждалих. На місці працюють два оперативні підрозділи ДСНС», – інформують у ДСНС Харківщини.

Як повідомила професорка Харківського педагогічного університету імені Сковороди Галина Куц, росіяни знищили відому садибу давнього козацького роду Донець-Захаржевських.

«Ця садиба – пам’ятка архітектури початку ХІХ століття. Саме в цій садибі було віднайдено "Велесову книгу": давні дерев’яні дощечки з текстами. У Донець- Захаржевських зупинявся Григорій Сковорода. Саме там він написав свій діалог про боротьбу Архистратига Михаїла із сатаною», – написала Галина Куц.

Будинок звели близько 1835 року у стилі класицизм. Він належав представникам однієї з гілок слобідського старшинського роду Донців-Захаржевських – Задонських. Це пам’ятка архітектури місцевого значення.

Історичні фото садиби у Великому Бурлуці з Вікіпедії

Згідно з історичною довідкою, землями на берез річки Великий Бурлук від 1680 року володів харківський та ізюмський полковник Костянтин Донець. У другій половині XVIII століття у маєтку Якова Донця-Захаржевського у 1780–1790-х роках не раз зупинявся Григорій Сковорода і написав деякі твори:

• «Брань архистратига Михаила с сатаной о сем: легко ли быть благим» розпочата тут 1783 року;
• пісню 29 із «Саду божественних пісень» завершив у Великому Бурлуці у вересні 1785 року;
• праця «Діалог. Имя ему – Потоп зміин» також написана 1790 року там.

У 1820-х роках син Якова Андрій Донець-Захаржевський почав будувати новий дерев’яний садибний будинок, але завершив будівництво у 1835 році його зять Воїн Задонський. На другому поверсі влаштували домову церкву. Згодом окрему Преображенську церкву збудували поруч зі садибою. Маєток мав парк, квітники, оранжерею і теплиці, сад та ставок.

За переказами, Григорій Донець-Захаржевський привіз з Правобережної України дощечки «Велесової книги» – твір, який нібито розповідає про історію Русі з IX ст. до н. е. і до часів Аскольда. Він потрапив до Алі Ізімбека після пограбування маєтку.

1918 року до маєтку увірвалась банда більшовиків-анархістів, зібрали всіх жителів будинку у домовій церкві і порубали шашками. Після цього маєток грабували вже й місцеві селяни. Більшовики у садибі влаштували комуну, а у 1947 році – районне об’єднання «Сільгосптехніка». У наш час будинок був у приватній власності, в частині приміщень жили люди.

У 1972 році Григорію Сковороді у сквері на подвір’ї колишнього маєтку у Великому Бурлуці вставили пам’ятний знак. А садибу 1980 року внесли у перелік пам’яток архітектури місцевого значення. Місце, де був розташований старий будинок і де гостював Григорій Сковорода, є пам’яткою історії місцевого значення.