Смерть Березовського: «сенс життя», коментаторський гнів і «помаранчева» пам'ять

Смерть Березовського: «сенс життя», коментаторський гнів і «помаранчева» пам'ять

Найчастіше повідомлення про смерть публічної персони змушує не тільки по-новому подивитися на біографію померлого, але й вкотре поміркувати над нашим сьогоденням і майбутнім, часом і вічністю, про сенс життя…

З приводу останнього Борис Березовський – незалежно від причини смерті – досить символічно висловився в спілкуванні з кореспондентом Forbes за кілька годин до того, як пішов з життя:

– ...Я втратив сенс.

– Життя?

– Сенс життя. Я не хочу зараз займатися політикою.

–А що ж робити?

–Я не знаю, що мені робити. Мені 67 років. І я не знаю, що мені далі робити.

А минулого року «опальний російський олігарх» у Прощену неділю зважився на суспільне покаяння на своїй сторінці в Facebook. Крім усього іншого, він писав:

Я каюся та прошу пробачення за жадібність. Я жадав багатства, не замислюючись, що це – на шкоду іншим. Прикриваючи свій гріх «історичним моментом», «геніальними комбінаціями» та «приголомшливими можливостями», я забував про співгромадян. І те, що так робив не я один, не виправдовує мене. Пробачте мені.

Звичайно, багато людей поставлять під сумнів щирість цих слів, але в думках у Березовського ми не ночували. Наскільки щиросердим було це покаяння – відомо одному Богу. Але, як би там не було, символічно підтверджується стара правда – не в грошах щастя. І не в їхній кількості. І не в політиці, виявляється, теж…

Але в наш час ЗМІ люблять вчити зворотному. Усвідомлено чи неусвідомлено, прямо або побічно. Наприклад, нещодавно журнал «Фокус» опублікував список найбільш завидних женихів і наречених України, керуючись звичайними споживацькими критеріями та підкресливши в маніпуляційному дусі, що «у любові немає правил, але суспільство диктує свої цінності».

Нині саме ЗМІ переважно диктують свої цінності суспільству, а не навпаки. Багато споживачів інформації приймають ці цінності на віру, думаючи, що прийшли до них самі. У підсумку ж виходить пропозиція, яка народжує попит.

Судячи з усього, цей інформаційно-психологічний механізм був добре знайомий і Березовському, який чудово розумівся в кібернетиці й визначав свого часу політику головного російського телеканалу. За «спаплюжену» свободу слова в Росії, як і за те, що «привів» до Кремля Володимира Путіна, він також попросив вибачення у своєму торішньому покаянні…

 

Березовський та Україна

З Україною Березовського, перш за все, пов'язує харківське походження його бабусі та історія з фінансуванням Помаранчевої революції. У 2011 році в інтерв'ю «Сегодня» він зазначав:

У 2003 році… я поговорив з Ющенком телефоном, він попросив мене підтримати незалежні ЗМІ, громадянське суспільство. Я ж в 2000 році відкрив Фонд громадянських свобод в Нью-Йорку. А потім до мене в Лондон приїхав Жванія, і ми домовилися про фінансування: спочатку вони просили 8 мільйонів доларів, але все закінчилося 45 мільйонами… Я дійсно вважав, що цей демократичний вектор, перемога демократів в Україні сильно допоможе й Росії звільнитися від мракобісся, в яке вона занурюється.

За два роки до цієї заяви тодішній голова центрвиконкому партії «Наша Україна» Роман Безсмертний говорив, що в період президентської кампанії 2004 року представники штабу Віктора Ющенка зустрічалися з Березовським, і розмови стосувалися того, як побудувати формулу перемоги на виборах. За словами Безсмертного, в деяких із тих зустрічей брав участь і Давид Жванія. Але водночас колишній соратник Ющенко акцентував:

Гроші були тільки один раз – це коли на Майдан купили обігрівачі для наметів. Таких обігрівачів було поставлено більше 60. Наскільки я знаю, це оплатив Борис Абрамович.

Чи давав Березовський 45 мільйонів або скромнішу суму на обігрівачі, насправді, не так уже й важливо, хоча багатьох такий висновок обурить. Але суть в тому, що взагалі неважливо, хто і скільки давав грошей на підтримку Помаранчевої революції, тому що в її перемозі полягав історичний промисел. І тим, хто вливав якісь фінансові ресурси в тріумф Майдану, просто судилося стати учасниками цього історичного промислу.

Сьогоднішні лідери опозиції, які брали активну участь у Помаранчевій революції, вже не бажають особливо згадувати не тільки про Березовського, але й загалом про ті події. Причина зрозуміла: згадувати про них не дуже зручно в контексті того, що помаранчева команда за п'ять років влади не використала величезних можливостей, а сьогодні її колишні представники знову пропонують народне повстання, обіцяючи нові можливості. До речі, членом якої фракції зараз є Жванія, якого згадував Березовський?..

 

«Культура» ганити мертвих і постраждалих

Зовсім не дивує, що звістка про смерть Березовського активізувала солідну групу російських Інтернет-користувачів, котрі в коментарях під відповідними інформаційними матеріалами всіляко проклинали померлого та висловлювали гнівну задоволеність від того, що політик залишив цей світ. Як, у принципі, й не дивувала вагома кількість схожих коментарів українських Інтернет-користувачів з приводу недавньої донецької авіакатастрофи, в результаті якої постраждали люди, пов'язані з Партією регіонів.

І те, що серед агресивних росіян, котрі проклинали мертвого Березовського, і не менш агресивних українців, котрі раділи горю «регіоналів», було чимало тих, що вважають себе лібералами, демократами та взагалі державно мислячими громадянами, – теж не дивує.

Дивує інше. Чому ці радикальні обвинувачі мертвих і постраждалих вирішили, що вони заслуговують на гідне соціально-економічне життя, ефективних політичних лідерів і здійснення демократії, демонструючи таку «політичну культуру»? І якщо ці тенденції були настільки очевидними в Інтернет-просторі, то страшно уявити, на якому рівні це виражалося в офлайні…

Вкотре пригадуються слова Питирима Сорокіна про те, що ненависть, як і насильство з несправедливістю, ніколи не зможуть створити ні розумових, ні етичних, ні навіть матеріальних благ на землі.

Так, суспільно-політичний радикалізм може й не провокувати дикої агресії щодо померлих і постраждалих, вважатися «справедливим» і навіть здаватися «поміркованим», а не «крайнім». Але в будь-якому разі до реальних демократичних завоювань він все одно привести не здатний. Це – не його дорога, не його засіб і не його мета. Радикальний шлях може привести хіба що до авторитаризму або тоталітаризму, тому що у корені своєму є виявом авторитарності або тоталітарності. До цього ж іншим шляхом йде і чинна українська влада, котра бажає бачити в другому турі наступних президентських виборів Олега Тягнибока, і Путін, якого «привів» до влади «опальний російський олігарх».

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія 49

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Гість 12 квітня 2013, 03:08

    Ви червоний? Ви ненавидите багатих? Так що тоді робите у Сполучених Штатах, де ненависть до багатих сприймається як ознака божевілля?

    Якщо ви ненавидите багатих, то чому живете у суспільстві, де добробут і бажання збагачення є частиною американської мрії? Ви за те, щоб люди ненавиділи добробут і жили як тварини? Ціль збагачення (чесними методами) і покращення комфорту була і є основою людської цивілізації.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Гість 12 квітня 2013, 02:59

    Брешете. Як же британці обідрали ті країни, які вони окупували після того, як побили вас, нацистів драних і голоту комуністів? Це ви, наці і сталіністи обдираєте всіх, до кого дотягнете свої копита. Наці як і комуністи хотіли орабити увесь світ, для цього готові були вбити півсвіту. Британці звільнили світ від ВАС, нацистськобільшовицьких ТОТАЛІТАРНИХ маньяків мегало

    Михайлович є по натурі нацистосталіністом, тому він так люто ненавидить британців і англосаксів як і демократичний і ліберальний захід взагалі. Такі як михайлович ставали нацистськими чи більшовицькими бонзами при роавління наистів чи більшовиків, ходили у шкіряних куртках з майзером чи вальтером в руці і КОНТРОЛЮВАЛИ.Михайлович є це тип контролера, тупого і аморального, але дуже хитрого і умілого демагога та знавця темних інстинктів НАТОВПУ

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Гість 12 квітня 2013, 02:48

    Михайлович, вм сатаніст? Такі заяви можуть робити лише сатаністи.

    ХРИСТОС БУВ ЗА ПОХОДЖЕННЯ ЄВРЕЄМ, як і багато з його перших послідовників, саме Сатан і сатаністи видумують такі заяви, щоб "розпочати" ненависть між людьми. Сатан завжди діяв через облуду і напівправду! Люди, пам"ятайте про це! Там де ненависть чи заклики до ненависті між людьми, ТАМ ПРИСУТНІЙ САТАН

    Михайлович біснується по сайту, майже у кожному його дописі заклики до ненависті до якогось народу, то бритів, то поляків, то євреїв і тупо та примітивно льстить українцям. Це є "стиль Сатана" чи провокатора (що є одним і тим же, адже Сатан по суті є провокатором людства).

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук