Тимошенко, львівська інтелігенція та «кончені мазохісти»

В інтелігентному товаристві леді Ю заявила: «Щастя від політики може бути тільки у кончених мазохістів!». Львів, де жив і творив легендарний Леопольд, може і такі думки навіювати…

На Львівщині від сьогодні і кожного місяця прихильники і не дуже очікуватимуть на візит пані Ю. Таку обіцянку під час вчорашніх відвідин Львова дала прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, підписавши у зручний передвиборчий час роками очікувану на західних теренах Угоду про співробітництво між урядом і Львівщиною. Сподівається, певно, цим кандидат у президенти (а головна бютівка клятвено обіцяла йти до наразі головної посади в країні, щоб мрії Майдану реалізувати, бо ж Ющенка і так не врятуєш) підвищити рейтинг, який останніми місяцями впав «нижче плінтуса». Обіцянка з подвійним підтекстом: і за перебігом виконання угоди подивитися, і виборчу агітацію провести. Отож, до 17 січня 2010 року на Львівщину очікуватимуть «місячники» леді Ю, а до них, звісно, і півмільярда гривень до Євро-2012 підвезуть, і воду двадцять чотири години на добу подаватимуть, і шахтарям зарплату вчасно платитимуть. Так, як в угоді написано.

Але про все спочатку. А спочатку була зустріч - у новому, але вже добре знайомому стилі пані Тимошенко - стилі «Всьо прапало!». Відповідну «гоп-компанію» з ідентичною назвою до Львівської облради «підігнали» напередодні приїзду прем'єрки майже її прихильники, серед яких можна було впізнати «нашоукраїнців», кунівців, уенпістів. І вбрання Юлії Володимирівни збігалося один в один, як на легендарному відеозаписі. Не знаємо, як наступні, а цей раут Тимошенко спільнота «Всьо прапало!» таки запам'ятає. Хлопців галантно запросили до Франківського райвідділу міліції, щоб, не дай Боже, їхні листівки із незручними запитаннями прем'єрці в очі не втрапили.

Після заїждженого офіціозу в обласній раді під час наради із господарсько-економічним активом, де не було жодного незручного запитання і де всі один одного любили, всі один в одного грошей просили-обіцяли, щоб потім не дати і знову просити, і знову не дати, Тимошенко повезли на розмову до місцевої відкастингованої інтелігенції і студентства НУ «Львівська політехніка».

Тут Тимошенко згадала спудейські роки і дозволила собі трішки розслабитись. Звичайно ж, після обов'язкового офіційного тексту про потребу змін до Конституції, референдум, залякування двадцятьох-тридцятьох, а згодом, може, і більше, конкурентів зі синьо-білого штабу (хоча тут Юлія Володимирівна запевнила, що голос Януковича надалі звучатиме в опозиції і нічого не буде варте, бо у власній перемозі Тимошенко не сумнівається) і низки поплічників з Майдану, страшною політичною війною на виборах, а також переходом до контрактної армії.

Щодо цього питання Тимошенко сказала, що переживає за нього особливо сильно, бо саме воно так «збудило» українських політиків, що вона їх вже два роки не може заспокоїти.

Зустріч була підготовлена багатофункціональним складом: «хлопчики-аспіранти» встигали і на охороні сцени постояти, і журналістам нахамити, і запитання з листочків прочитати, які для них (а може це нам тільки здалося) потрапляли з рук голови молодіжки «Батьківщини» Львівщини, депутата Львівської облради Наталії Лаврецької.

Однак були і щирі запитання, наприклад, чи вірить леді Ю у перемогу Яценюка на президентських перегонах. Таки вірить, бо стверджує, що шанси є у всіх, навіть у наймолодшого - Арсенія. Хоча при цьому головна кандидатка у президенти від жіночого табору натяками скеровує наймолодшого під своє крило - досвіду набратися. А може, і не буде Тимошенко незабаром в українському політикумі, не отримує вона від нього задоволення. В інтелігентному товаристві леді Ю не менш інтелігентно заявила: «Щастя від політики може бути тільки у кончених мазохістів!». Звичайно, Львів, де жив і творив легендарний Леопольд, може і такі думки навіювати...

Після цього мазохістського спічу знову пролунала обіцянка. Цього разу - розвивати молодіжну політику. І неабияк, не просто обіцянками, а реальними грошима від акцизу з «крєпльоних» вин: спочатку продамо їх молоді, а потім за ці кошти і розвиватимемо молодь. Приклад маємо. З тієї ж «Політехніки». Менш ніж за 200 метрів від навчального закладу, а точніше менш ніж за один метр від брами першого корпусу вишу на вул. Карпінського, молоді, майбутньому України, досі, попри заборону, успішно продають цигарки, вітрину з якими сьогодні завбачливо заклеїли плакатами.

Одно слово, все як завжди...