У Старому Самборі родичі бійців УПА отримали Хрести Бойової Заслуги

На Львівщині родичі отримують нагороди, які не встигли отримати бійці УПА. Їх, зазвичай посмертно, більш як півстоліття тому отримували упівці. Та й то, факт вручення нагороди засвідчували лише посвідки. Золоті, Срібні та Бронзові Хрести за бойові заслуги давали за особливі подвиги у підпіллі. Сьогодні історики відновлюють повстанські нагороди та вручають їх нащадкам героїв.

Ескіз цих нагород розробив відомий повстанський художник Ніл Хасевич ще у 1950 році. У час збройної боротьби майже ніхто із підпільників так і не отримав заслужених відзнак. Про нагородження повідомляли в кращому випадку посвідкою та у документах Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

«Золотий Хрест 2-ї кляси, Срібний Хрест бойової заслуги 1-ої та 2-ої другої кляси і Бронзовий – їх надавали командирам та стрільцям, які відмітилися на полі бою або мали великі заслуги в командуванні та створенні УПА. Більшість давалися посмертно», – розповів історик Микола Посівнич.

Відзнаки, які свого часу не отримали учасники підпілля, зараз передають у руки їхніх нащадків. Дядько Ігоря Гомзяка на псевдо «Рубань» був нагороджений Срібним Хрестом першої кляси ще у 1950 році. Впродовж існування УПА таких підпільників було всього 76, досі ідентифікували лише половину із них.

«Василь Хащівський був в сотні «Хріна», потім керівником надрайонової боївки, в службі безпеки ОУН. Потім у 49 році зі своїм сотенним він пішов на Захід. Власне за це був нагороджений Срібним Хрестом УПА», – розповів Ігор Гомзяк, племінник Василя Хащівського «Рубаня».

Нащадкам цього бійця залишилися документи та фотографії славного предка. Старшого булавного УПА на псевдо «Рубань», розшукували навіть за підозрою в замаху на самого Хрущова. Але йому вдавалося завжди вислизати з рук радянських служб безпеки. У підпіллі навіть підробили факт його загибелі, аби заплутати гебістів. Після прориву на Захід боєць пройшов вишкіл в американській десантній школі в Байроні та літаком із групою повернувся в Україну для продовження боротьби.

«То є парашути перед десантуванням, тут проходили вишкіл із різної зброї, тобто були вишколені дуже добре», – демонструє фотографії з США Ігор Гомзяк, племінник Василя Хащівського «Рубаня».

Із десантованої групи повернутись вдалось лише одному підпільнику. Точні обставини смерті Василя Хащівського «Рубаня» досі невідомі. А от про долю іншого вояка, який був нагороджений бронзовим хрестом заслуги, розповідає народжена на засланні племінниця.

«Усе село було оточене кагебістами і військовими, щоб його піймати, бо був дуже розумним і багато знав. Заховався у школі на горищі. Там залізні двері були і спочатку відстрілювався, поки мав набої, а потім подивився, що в нього останній патрон і сказав: «Полковники не здаються». Остання куля була його», – розповіла Віра Скробака, племінниця Дмитра Хадая з псевдом «Антон».

Наразі дослідники віднайшли понад двісті родин підпільників. У понеділок, 29 січня, у Старому Самборі на Львівщині, ще п'ять родин отримали нагороди своїх родичів, бійців УПА. Загалом координаційна рада з вшанування пам'яті нагороджених лицарів ОУН та УПА впродовж 5 років має намір виготовити та вручити понад 1,5 тис. відзнак.

Як раніше повідомляв ZAXID.NET, у жовтні у Львові вісім родин героїв УПА отримали Хрести Бойової Заслуги.