У центрі не потрібен «євроремонт» і блискучі будинки, – Онищенко

Пропонуємо увазі читатів ZAXID.NET другу частину текстової розшифровки чату з начальником управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілією Онищенко. Тут – відповіді на запитання про скандальні реконструкції та будівельні роботи у центрі Львова, а також про те, які об’єкти у місті першочергово потребують реставрації.

- Яким буде розвиток ситуації з руйнуванням автентичного балкону на вул. Кривоноса, 33 (ІІ поверх) і заміни його на «євробалкон»? Будинок 1911 року, в ньому мешкала відома письменниця Ірина Вільде, про що йдеться на пам’ятній дошці на фасаді будинку. Повз будинок пролягає вулиця, якою більшість туристів їдуть на оглядовий майданчик Високого Замку. Як можна попускати такі кричущі факти наруги над історичною спадщиною Львова?

- Гарна назва в запитанні – «євробалкон». Власник, який це зробив, справді думає, що зробив собі євробалкон і покращив ситуацію. Він сказав, що йому було холодно, тому балкон треба було засклити з пластиковими конструкціями. На власника складено протокол, він оштрафований. Йому дали час привести балкон до попереднього стану.

Також ми знаємо фірму, яка ці роботи виконала. Фірма навіть не пробувала питати власника, чи має він дозволи на це. Просто поставили цю огидну конструкцію на фасаді будинку. Ця фірма далі існує, активно роздає свої візитки біля кожного базару у Львові. Маємо вже кілька випадків, коли ця фірма зробила так брутально: втрутилась в історичний контекст і зруйнувала балкон.

- Цю фірму можливо оштрафувати?

Так, можливо. Ми пробуємо це зробити. Оскільки прийнято рішення виконкому про відповідальність не лише власника, але й фірми-виконавця, ми готуємо відповідні документи до міліції, аби встановити місце перебування цієї фірми.

- Для чого було стільки шуму з руйнуванням опорних стін будинків та захопленням підвалів «Королівською Пивоварнею», якщо ви все одно не змогли вдіяти абсолютно нічого!? Мені як мешканцю Львова незрозуміло, для чого ваша посада взагалі, якщо все одно будь-хто може руйнувати пам’ятки архітектури, і Ви на це впливу не маєте жодного.

- Мешканці знають лише те, що було в ЗМІ… Фактично, коли це почалося, ми діяли, згідно з законодавством: повідомили всі служби, що там ведеться незаконне будівництво; за нашим зверненням розпочато кримінальне провадження. На жаль, будівництво продовжувалось, не зважаючи на всі наші намагання його зупинити. Те, що було в пресі, – лише вершечок тої ситуації, яка тривала впродовж року. Були зачеплені інтереси мешканців сусідніх будинків…

Щодо того, чи можемо зупинити ці роботи: про наші повноваження я вже розказала. Наше завдання зовсім не в тому, щоб воювати з інвесторами, мешканцями. Найважливіше – просвітницька діяльність. Коли щось сталося, повернути пам’ятку до попереднього стану досить складно. Тому варто попереджувати такі незаконні роботи. А це можливо, тільки якщо люди усвідомлять, що є власниками чи користувачами пам’яток, усвідомлять цінність того, що мають…

- На чиєму балансі перебуває вілла Юзефи Франц, що на вул. Мельника-Коновальця (адреса Мельника, 13)? Чи вона в аварійному стані? Чи планується виділення коштів на її реставрацію?

- Це – не приватна власність. Ця вілла – у державній власності. В аварійному стані вона точно не є. Окремі елементи декору, так, перебувають в аварійному стані. Вони потребують реставрації. Загалом конструктивний стан цієї будівлі є добрий.

- Тобто кошти на реставрацію мають бути виділені з державного бюджету?

- Так, звичайно.

- 2011 року депутати Львівської міськради надали в оренду на 10 років чотири земельні ділянки дочірньому підприємству «Албіс Компані» ТзОВ «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед» Республіка Кіпр для відтворення пасажу «Міколяша» (за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання – землі комерції). Яка зараз ситуація? Чи планується відбудова пасажу Міколяша?

- Так, планується відбудова пасажу Міколяша. Там є кілька черг відбудови цього пасажу. Зараз якраз починаються роботи. Був дуже довгий процес опрацювання документації і вирішення всіх нюансів щодо власності ділянок. Зараз це вирішено, і інвестор взявся до роботи.

- Чому ніхто не поніс відповідальність за знищення інтер'єру палацу Любомирських, де тепер кав'ярня?

- Щоб відповідальність за знищення була, треба подавати до суду. Але, на жаль чи на щастя, ці власники мають всі погодження і, згідно з дозволами, виконали всі роботи в пам’ятці на площі Ринок, 10.

- Чи могли б Ви окреслити стратегію перспективного трактування тої частини території зони ЮНЕСКО, котра охоплює давньоруську частину Львова? Чи планується, наприклад, повернення візантійського характеру церкві Миколая, відродження храму Теодора, донжону на Високому Замку тощо?

- Гарне питання. Територія Підзамча насправді незаконно забута. Ми мало водимо туди туристів. Вона не така атрактивна, як центральна частина міста. Тим не менше, вона дуже цікава з історичної та архітектурної точки зору. Там збереглися найстаріші храми Львова, там збереглася планувальна структура. Навіть ті будинки, які збудовані в ХІХ-ХХ століттях, справді є гарні і варті ока туриста й мешканця міста. Зараз ми працюємо над цим у кількох напрямках. Зрештою, зараз діє програма ревіталізації Підзамча, що реалізується спільно з Краковом. У межах цієї програми було опрацьовано багато цікавих ідей, як реанімувати ті чи інші частини Підзамча, щоб вони запрацювали і для мешканців, і для туристів. Це була теоретична частина, в її межах сюди приїжджали фахівці, ознайомлювались із Підзамчем, давали свої пропозиції. Наші фахівці їздили в Польщу, дивилися, як це зроблено з районі Казіміжа в Кракові.

Вже практична реалізація цього – це ревіталізація внутрішніх двориків у цьому районі і території, де є дитячий майданчик. Думаю, до кінця року цей проект буде реалізованим, і ми побачимо, що Підзамче стає кращим.

Щодо церкви святого Миколая, вона найстаріша зі збережених у Львові. Вона не була у візантійському стилі, вона була така ж, як є. Тобто триверха, на зразок трикупольних дерев’яних церков, але виконана з каменю. Її не варто рухати, треба залишити такою, як є, підтримуючи належний стан.

Щодо церкви святого Теодора, ми не тільки не знаємо, як вона виглядала докладно, а й не знаємо її точного місця розташування. Відомо, що це було десь на площі святого Теодора. Відтворювати якусь псевдокопію цієї церкви абсолютно не варто. Ми вже відзначили пам’ять цієї церкви назвою площі святого Теодора. Звичайно, при впорядкуванні і ревіталізації цієї площі можливий якийсь такий делікатний акцент на те, що тут була церква. Якщо при археологічних дослідженнях вона знайдеться, то можна буде її протрасувати в мощенні площі, але не більше. Відбудовувати те, що ми не знаємо, як виглядало, це буде дивна копія… Те саме стосується і донжона на Високому Замку.

- Коли нарешті вирішиться питання з болотом на вулиці Федорова, де остаточно довалюється фасад одного будинку та руйнується решта?

- Болюче питання. На жаль, справа в суді. Суд заборонив продовження будівництва. Єдине, чого ми домоглися, також через суд, – інвестор укріпив котлован, убезпечивши його від руйнації. Вона могла б спричинити і руйнацію будинків оточуючих.

Хотілося б, щоб рішення суду було об’єктивне. З цією територією треба щось зробити, вона не може стояти так. Треба або супроводити будівництво, узгодивши проект з усіма службами, або сказати собі «ні ми цього будувати не будемо», залишити цю ділянку вільною. Може, через 100 років буде хтось, хто збудує там відповідну будівлю.

- Коли закінчиться ремонт фасаду універмагу на площі Ринок, а то його ремонтують уже 10 років

- Так, щодо універмагу «На Ринку» були судові позови щодо власності. Питання вирішились. Наступного літнього сезону ця реставрація буде завершена.

- А коли нарешті будуть ремонтувати фасади на проспекті Свободи, і яка сума грошей потрібна, щоб відремонтувати всі фасади будинків у центральній частині Львова?

- Це просте питання, але насправді воно дуже складне. Тому що всі будинки реставрувати і ремонтувати не потрібно. Деякі просто треба утримувати в належному стані. Ми не повинні мати «євроремонт», тобто вигладжені і блискучі будинки. Ці будинки мають свій шарм у тому, що мають свої роки, і ці роки відбиваються на їхніх фасадах. Гарно помалювати – не означає відреставрувати будинок. Тому краще оновлювати обачно і робити все поступово.

Найважливіше у фасадах – доглядати за ними, щоб не протікала ринва, щоб не текли жолоби, щоб був відремонтований дах і щоб не підтягалась волога з фундаментів. Тоді цей фасад буде в такому стані як він є, не буде руйнуватися і дочекається свого часу, коли його можна буде від реставрувати.

У нас зараз триває програма щодо балконів. Вони справді є тим елементом, що загрожує обвалом. Їх потрібно реставрувати першочергово. А фасади дочекаються свого часу.

- Можливо, Вам варто було б дати дорогу молодим, свіжим кадрам? Ці люди, напевно, мають свіжий погляд на розвиток і розбудову міста.

- Дуже гарне запитання. Я запорошую молодих ініціативних людей до управління. Зараз вільна посада заступника начальника управління (охорони історичного середовища Львівської міської ради, – ред.). Я дуже рада була б прийняти когось на роботу, хто міг би потім очолити управління.

Але щодо розвитку міста і його містобудівної політики – це не наше управління пропонує її. Є департамент містобудування, а ми займаємося тільки центральною частиною міста.

- Яка ваша думка про шкоду, яку для Львова завдало тлумачення Конституційного суду від 2007 року щодо спільної власності мешканців на допоміжні приміщення, але без вимоги обов’язкової відповідальності на житло?

- Ця приватизація, яка відбулася в нас з настанням Незалежності, мабуть, завдала шкоди більше, ніж користі через те, що тоді не було враховано багато важливих моментів, про які ми тепер говоримо і не можемо собі з тим порадити. Люди, фактично, отримали безкоштовно у власність квартири, і жодної відповідальності – за місця загального користування, які начебто нічиї, міські. А хто має робити фасад? А чиї сходи, горище? А це все начебто має робити місто. Добре, а тоді місто візьме і зробить на горищі квартиру і продасть її, а ні – «цього не можна, бо потрібно нашу згоду»( мешканців,― ред.). І от ці всі колізії, і їхнім наслідком є недоглянутий житловий фонд.

Фактично, в більшості пострадянських країн, наприклад в Румунії, коли люди викупили за невелику ціну у власність квартири, в яких вони живуть, після того їм віддали цілий будинок. Прошу дуже, створюйте ОСББ – не створюйте, але це вже ваше. Ви відповідаєте за все, а місто може вам допомогти, якщо ви будете належно все утримувати, якоюсь частиною дофінансування. Але не так, як в нас зараз відбувається, що потрібно згоду всіх власників всіх квартир, повнолітніх, неповнолітніх і тих, що перебувають за кордоном – щоб відремонтувати дах і зробити там житло. Насправді від того даху шкода цілому будинку, але мешканець першого поверху не зрозуміє мешканця верхнього поверху.

Потрібна реформа тут. Однозначно, жодне місто не дасть раду цій всій комунальній господарці. Люди, які там живуть, мають нести відповідальність за той будинок. Тому краща ситуація – це створення ОСББ.

- Якщо сконцентруватись на дрібних порушеннях пам’яткоохоронного законодавства, чи можете назвати результативними свої методи боротьби і заходи охорони, якщо вони, звісно, є. Чому у пересічного львів’янина складається враження, що влада не може з цим нічого вдіяти на практиці. Мається на увазі встановлення пластикових вікон, сторонніх елементів декору на фасаді пам'яток, переобладнання вікон на двері, реставрацій, які радше завдають шкоду?

- Це також складне питання, і в ньому багато складових. Напевно, багато порушень, які є виявлені, на них складені протоколи. Про це говорила голова Галицької адміністрації у вашій редакції. Ми мусимо діяти тільки в межах чинного законодавства. Мешканець чи власник зробив, і не думав, чи знає закон, чи не знає. А відповідно, орган охорони культурної спадщини як і Галицька адміністрація, як і будь-який підрозділ Львівської міської ради, мусить працювати, відповідно до закону. Якщо законодавство є таким, що людині потрібно дати шанс на виправлення ситуації, то його потрібно дати. Якщо потрібно штрафувати, то штрафуємо. Якщо людина і ситуація не виправляється, то потрібно подавати до суду.

Тут окремо потрібно ще сказати про інспекцію Дерджархбудконтролю, котра єдина наділена повноваженнями щодо зупинення самовільного будівництва і демонтажу цього будівництва. На жаль, зараз ця інспекція не є в підпорядкуванні міської влади, тому ми можемо тільки їх просити. Думаю, якщо б кілька самовільних будівництв, яких у нас не так багато, показово демонтували, то інші боялися б вкладати свої інвестиції в щось, що може бути втрачено. Тому тут є цілий комплекс проблем, які законодавчо погано врегульовані.

Першу частину розшифровки чату з Лілією Онищенко на ZAXID.NET читайте тут.