Указ Президента – для Мінфіну необов’язковий?

Міністерка фінансів Оксана Маркарова відмовляється передбачити у Держбюджеті-2020 кошти на Програму розвитку українських Карпат у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях – всупереч відповідному указу Президента.

Особисто мені «гірська» тема дуже близька. Коли їжджу гірськими районами і бачу тамтешніх діток, то згадую своє дитинство. …Ми Карпати ретельно берегли: змалку знали, як дбайливо ставитися до грибовища, щоб воно родило довго; коли зрізали сухостій, щоб палити у печі, то треба було забрати пеньок, щоб на цьому місці можна було посадити новий ліс; з повагою ставилися до диких звірів. Я виростав у любові до всього рідного. Є неписані правила, які треба виконувати. Наприклад, у Карпатах взимку ніколи не можна зачиняти колибу на колодку, бо туди може прийти хтось заблукалий. У колибі завжди мають бути сухі дрова, сірники, щоб подорожній міг зігрітися…

Тож і зараз прагну, щоб тяжке життя і працю у горах було належним чином оцінено. За природними умовами ми нічим не відрізняємося від Швейцарії – ті ж гостроверхі дахи, прекрасна природа, цілющі трави, гарні музики. Але тамтешні горяни живуть незрівнянно краще. А ми мали б жити ще краще, бо у нас ще працьовитіші й талановитіші люди. Натомість у нас гірські райони перетворилися на депресивні окраїни області, в які не вкладають кошти, і тому звідти виїжджають люди…

А все тому, що у влади – як попередніх, так, схоже, вже й чинної – завжди знаходяться більш нагальні та «важливіші» справи.

Якщо подивитися на проблему в комплексі, то лише у квітні цього року уряд Гройсмана таки затвердив Концепцію розвитку гірських територій українських Карпат. У розробці документу використовували найкращий європейський досвід – Австрії, Словенії, Франції, Швеції, Італії, Іспанії. На більшості цих напрацювань і мала ґрунтуватися майбутня Державна програма.

Її основними напрямами мали стати розвиток традиційних і найбільш перспективних для регіону лісового та сільського господарства; забезпечення екологічної безпеки в регіоні, відновлення лісів та оптимізації структури ландшафтів; збереження історико-культурної спадщини; підвищення транспортної та інформаційної доступності тощо. Одним із першочергових заходів в рамках майбутньої Державної програми мало стати розроблення схеми планування гірських територій українських Карпат.

Перші кроки чинної влади продемонстрували розуміння важливості цього проекту. Зауважу, Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про розвиток регіону українських Карпат» (№ 543/2019) ще 22 липня цього року. Документ спрямований на стимулювання соціально-економічного розвитку, підвищення інвестиційної привабливості, розбудови рекреаційного, туристичного та етнокультурного потенціалу регіону українських Карпат. Важливо, що цей Указ створював сприятливі умови для інвесторів, які зацікавлені працювати у гірських територіях. А якщо в регіон надходять кошти, то відтак значно покращується інфраструктура – ремонтують дороги, сервіс в рази покращуються й збільшується кількість туристів. Тоді ж глава держави зобов’язав Кабінет Міністрів протягом двох місяців затвердити Державну програму розвитку регіону українських Карпат на 2020 – 2022 рр. з урахуванням Концепції розвитку гірських територій українських Карпат.

А вже через місяць тодішній Мінрегіонбуд рапортував про плани у вересні подати на розгляд Кабінету Міністрів проект згаданої трирічної Державної програми.

Я ще до виборів плекав бажання створити у парламенті потужне львівське лобі, яке боролося б не за фінанси для окремих округів, а відстоювало інтереси всього нашого краю, і, зокрема, напрацювало б закон про гірські території. На жаль, за попередній період народні депутати від Львівщини і їхні політичні сили не спромоглися прийняти такий важливий документ для людей, позбавлених багатьох елементарних життєвих благ.

У попередньому скликанні багато про це говорили, дехто навіть створював піар-кампанію, писали програму, але це були тільки бажання і наміри. Закон же дає можливість реалізації. Основне його завдання – забезпечити такі умови, щоб люди, які народилися в гірській місцевості, жили і працювали там. До прикладу, у гірських регіонах Італії залишається 80% податків, які там збираються, і використовуються для створення інфраструктури. У наших же Карпатах знищено практично все – від лісів до тваринництва. Люди вже майже не тримають овець, багато хто намагається чимшвидше втекти звідти і повертатися хіба на відпочинок.

Із розвитком гірських районів тісно пов'язана й проблема відновлення карпатських лісів. Карпати – це біль, який наше покоління не вибачить владі. Крадуть всі потрохи тут на місцях, а найбільше крадуть там, в центрі. Дороги знищили, немає противопаводкової системи, системи лісовідтворення, і через те гірські території майже не розвиваються.

Ця проблема, на нашу думку, вирішується лише шляхом реалізації багаторічної програми відтворення лісів з одночасним запровадженням мораторію на більшість видів рубок, окрім санітарних, на території Карпат, які вкриті лісами. Ми не можемо в цьому питанні йти на поступки нашим європейським партнерам, як це зробила попередня влада, яка дозволила вивіз дров, а насправді – лісу-кругляка. Адже ціна таким поступкам – знищення екосистеми Карпат, кліматичні катаклізми і депопуляція регіону…

Відтак у вересні ми створили у парламенті міжфракційне об’єднання «Львівщина». І вже на першому ж засіданні наша група розпочала практичну роботу. Першочерговими поставили за мету вирішити чотири завдання, перше з яких – знайти порозуміння з Урядом щодо окремої програми фінансування гірських територій.

І тут нас чекав неприємний сюрприз. Як з’ясувалося, 9 жовтня під час зустрічі з міністеркою фінансів Оксаною Маркаровою (до слова, однією з двох міністрів, що зберегли свої крісла в уряді з часів Гройсмана), вона не підтримує ні ухвалення урядом Держпрограми розвитку українських Карпат, ані не планує закладати відповідні кошти на її реалізацію у держбюджеті, як це передбачено Указом Президента В.Зеленського. Та ще й іронізує: мовляв, ухвалимо цю програму, почнуть вимагати Програму розвитку степів і лісів…

Варто акцентувати увагу на тому, життя громадян в гірських населених пунктах суттєво відрізняється від життя на рівнинних територіях країни. Особливості гірських територій позначаються і на рівні забезпеченості соціальною інфраструктурою, розвиток якої стримується природними факторами. Зокрема, віддаленість гірських населених пунктів та низька якість дорожньої інфраструктури зумовлює особливості розміщення та функціонування закладів освіти, охорони здоров’я та культури. Якщо в горах закривають лікарню, то все ж необхідно залишити у віддаленому селі амбулаторію чи передбачити окремого сімейного лікаря. Щодо навчальних закладів – варто пам’ятати, що діти долають десятки кілометрів у горах, аби потрапити до школи, а відтак на цьому особливо має концентруватися увага нинішніх чиновників.

…Чи вважатиме Президент й після такого відвертого ігнорування його Указів щодо розвитку гірських території, що пані Маркарова успішно пройшла іспитовий термін, покаже час.